Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 10:31

Київ – Саміт Україна – ЄС покладе початок реальному об’єднанню української та європейських енергетичних систем. Про це заявляє Міністерство закордонних справ України. Експерти, однак, наголошують, що цей процес може розтягнутися на десятиліття. Спочатку узгоджуватиметься законодавча база й запроваджуватимуться нові правила функціонування енергетичних ринків.

У переддень саміту Україна – ЄС єврооптимісти понизили градус своїх сподівань, а єврореалісти отримали привід для чіткішого планування майбутнього.

Міністерство закордонних справ офіційно підтвердило, що на саміті 4 грудня Угода про асоціацію між Україною та ЄС підписана не буде. Причина? ЄС готовий до асоціації, а Україна – ні. Україна ще не реформувала свою економіку таким чином, щоб можна було «запустити» зону вільної торгівлі з європейською спільнотою. А положення про зону вільної торгівлі є невід’ємною складовою Угоди про асоціацію.

Позитивним же сигналом стала заява заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлісєєва про те, що на саміті підпишуть Договір про членство України у Європейській енергетичній спільноті.

«Документ передбачає, у першу чергу, об’єднання енергосистем України та Євросоюзу, створення спільних механізмів розвитку енергетичного сектору та участь української сторони у системі енергетичної безпеки Європи», – сказав Єлісєєв.

Підписати – не означає моментально змінити

Підписання енергетичного Договору «однозначно є позитивним для України», – вважає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Але об’єднання енергосистем не може буде моментальним і автоматичним.

Спочатку розпочнеться процес впровадження норм європейського законодавства у правову систему України. Згідно з існуючою практикою, європейська законодавча база, що регулює енергетичний сектор, буде за певним графіком імплементована в українське енергетичне законодавство.

Для балканських країн, наприклад, цей період імплементації розраховувався графіком мінімально на період у 3 роки, а максимально – на 10 років. Результатом цього процесу має стати нова якість енергетичного простору.

«Україна й ЄС мають створити комплементарну правову базу для спільної енергосистеми, що означатиме запровадження нових правил функціонування українських енергетичних ринків», – наголошує експерт.

Що ж стосується відносин між «Нафтогазом», «Газпромом» і європейськими компаніями, то це корпоративний рівень, який регулюється окремими контрактами.

До зміни умов транзиту Україна не готова

Питання транзиту – це надзвичайно чутливе питання, готових відповідей на яке немає ні в кого – ні в Україні, ні в Росії, ні в ЄС.

Існуюча практика зараз побудована на тому, що «Газпром» має відповідні котракти з європейськими компаніями і реалізує їм газ або на східному кордоні ЄС, тобто українському кордоні, або на території самого Євросоюзу. І Україна не є третьою стороною цих угод.

«Змінити цей статус дуже важко», – каже Михайло Гончар. Однак українська сторона вже позначила у Брюсельській декларації перспективу зміни цієї ситуації. Йдеться про можливість переходу до нової схеми, при якій передача газу для Європи буде відбуватися на українсько-російському кордоні.

Необхідними умовами реалізації цієї можливості є консолідована політична позиція України й відповідне технологічне оснащення газотранспортної системи.

Україна має побудувати на найближчих до кордону газорозподільчих станціях ще й газовимірювальні станції. Відповідні проекти є. Ще у 2005 році їх були готові профінансувати ЄБРР та Європейський Інвестиційний банк. Однак Україна нічого не зробила, щоб використати цю можливість.

Зміна існуючої схеми не дуже потрібна й європейським компаніям, адже вони вже звикли мати справу з «Газпромом». Тому тут усе залежить від волі й наполегливості самої України, спроможності її дипломатії заручитися підтримкою ЄС.
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG