Валерія Новодворська
Щасливі американці у своїй країні обітованій мають милий звичай: десь у Пенсільванії в них цілий рік дрихне товстесенький бабак Філ. У лютому кілька делегатів у циліндрах будять нещасну тваринку і вимагають від неї прогнозу: чи скоро настане весна.
Незалежно від тіні череватого Філа весна у США настає регулярно. Зрештою, як і в Японії чи в Євросоюзі, і навіть в нормальних країнах Латинської Америки, які не злягаються з Уго Чавесом, у Канаді, в ПАР, на Тайвані весна також настає регулярно. Вічна зима панує там, де не ступала нога капіталізму, як і нога демократії. Адже відомо, що людство рівно стоїть тільки на цих двох ногах, З однією ногою людина шкутильгає, а коли немає обох, лишається одне: повзти назад до мавп, на дерево, зачепившись хвостом. Це якраз наш випадок. Весна не настає в наших холодних краях (зрештою, така сама картина вже 50 років на гарячій Кубі й у теплому Китаї) від 2000 року. І не обов’язково трясти бабака. Запитайтесь Совка – і він вам дасть відповідь.
Цей рік запам’ятається тим, що на офіційному рівні, зверху, з гори відбулася реабілітація радянської влади і сталінізму. Не могло ж місцеве воронезьке начальство, не спитавшись, дозволити комуністам прикрашати місто велетенськими сталінськими портретами до ювілею тирана? Ні, боягузливе регіональне начальство тримає ніс за вітром і рівняється на Москву, а позиція Москви відтепер вирізьблена на граніті станції метро «Курская», в жодному разі не в безплотному повітрі, яке унтер-президент Медведєв потрясав своїми лицемірними запевненнями в антисталінізмі, не забуваючи, проте, пригрозити тим інсургентам, котрі посміють дестабілізувати наш Льодовиковий період під демократичними гаслами.
Цього року термін «антисовєтчик» знову став кримінальним, а атака антирадянських шашликів на соціум захлинулась. Шабаш «нашистів» і безграмотних пенсіонерів, яких на автобусах привозили на зміну поблизу колишньої квартири Саші Подрабінека, завершується судовим мораліте. Якраз перед Новим роком у суді розглядається позов одного нікому невідомого ветерана, який вирішив заробити на політичній кон’юнктурі й вимагає від журналіста 500 тисяч рублів. Його, бачите, образила стаття Подрабінека, хоча там немає його прізвища, а корпорація ветеранів юридично не оформлена і не можна вимагати для себе грошей від імені перерахованих у статті таборових вертухаїв і смершевців.
Скоро штат Берії почне подавати позови на демократів за погане ставлення до НКВС ! Радянське минуле повернулось і душить сучасне і майбутнє, тому що не були поховані мерці, з добрим осиковим колом у серці. Пам’ятаєте, що сказав Григорій Явлінський? – «Нехай Леніна поховають наші діти». Ось тепер і вийшло так, що Ленін і Сталін у дві лопати ховають наших дітей.
Взагалі-то, це «Капрічос» Гойї. Мерзотні рила монстрів, породжених сном розуму. В одному кінці Москви монстри терзають Лебедєва з Ходорковським, а в другому – розпалюють вогнище для Юрія Самодурова та Андрія Єрофеєва. Чорний орден Стругацких. Злобні монахи, кати в сутанах і натовп крикунів у судовій залі. Замучений Сергій Магнітський, і Захід, що усвідомив нашу безнадійність і вирішив більше не читати мораль Путінові й Медведєву; греблі, що тонуть, поїзди, які сходять з рейок, і клуби, які горять; кілери-міліціонери; Аліса Фрейндліх, яка цілується з Путіном і приймає від нього букет в Ермітажі над свіжою могилою Магнітського – це навіть не тріллер і не фантазі, це Апокаліпсис в окремо взятій країні, ще ліпше «2012». Атака радянських клонів. Фільм жахів. Беріть Росію й везіть її на кінофестиваль, хоч у Канни, хоч до Венеції, хоч до Берліна. Можна і в Голлівуд. Всі «оскари», всі «золоті леви» будуть наші.
7 листопада комуністи вийшли на площу, як мінімум 5 тисяч осіб, а 10 грудня на Пушкінській, на правоохоронну акцію не вдалось вивести більше, як 60 демократів, незважаючи на заклики Лева Пономарьова і Бориса Нємцова, останніх могікан потопленої й замерзлої демократії. В Москві немає 5000 демократів? Немає й 2000? Чи вони не в силах відірватись від теплих диванів? Що ж, совок, який прокинувся, перетворюється в бульдозер і вишкрібає залишки перебудови з вулиць і площ цієї мертвої країни. Зима тривоги нашої попереду. Совок сповістив свій прогноз.
Публікацію цієї статті у перекладі на українську мову здійснено з відома авторки, Валерії Новодворської. Статтю взято з інтернет-видання ГРАНИ.ру.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Щасливі американці у своїй країні обітованій мають милий звичай: десь у Пенсільванії в них цілий рік дрихне товстесенький бабак Філ. У лютому кілька делегатів у циліндрах будять нещасну тваринку і вимагають від неї прогнозу: чи скоро настане весна.
Незалежно від тіні череватого Філа весна у США настає регулярно. Зрештою, як і в Японії чи в Євросоюзі, і навіть в нормальних країнах Латинської Америки, які не злягаються з Уго Чавесом, у Канаді, в ПАР, на Тайвані весна також настає регулярно. Вічна зима панує там, де не ступала нога капіталізму, як і нога демократії. Адже відомо, що людство рівно стоїть тільки на цих двох ногах, З однією ногою людина шкутильгає, а коли немає обох, лишається одне: повзти назад до мавп, на дерево, зачепившись хвостом. Це якраз наш випадок. Весна не настає в наших холодних краях (зрештою, така сама картина вже 50 років на гарячій Кубі й у теплому Китаї) від 2000 року. І не обов’язково трясти бабака. Запитайтесь Совка – і він вам дасть відповідь.
Цей рік запам’ятається тим, що на офіційному рівні, зверху, з гори відбулася реабілітація радянської влади і сталінізму. Не могло ж місцеве воронезьке начальство, не спитавшись, дозволити комуністам прикрашати місто велетенськими сталінськими портретами до ювілею тирана? Ні, боягузливе регіональне начальство тримає ніс за вітром і рівняється на Москву, а позиція Москви відтепер вирізьблена на граніті станції метро «Курская», в жодному разі не в безплотному повітрі, яке унтер-президент Медведєв потрясав своїми лицемірними запевненнями в антисталінізмі, не забуваючи, проте, пригрозити тим інсургентам, котрі посміють дестабілізувати наш Льодовиковий період під демократичними гаслами.
Цього року термін «антисовєтчик» знову став кримінальним, а атака антирадянських шашликів на соціум захлинулась. Шабаш «нашистів» і безграмотних пенсіонерів, яких на автобусах привозили на зміну поблизу колишньої квартири Саші Подрабінека, завершується судовим мораліте. Якраз перед Новим роком у суді розглядається позов одного нікому невідомого ветерана, який вирішив заробити на політичній кон’юнктурі й вимагає від журналіста 500 тисяч рублів. Його, бачите, образила стаття Подрабінека, хоча там немає його прізвища, а корпорація ветеранів юридично не оформлена і не можна вимагати для себе грошей від імені перерахованих у статті таборових вертухаїв і смершевців.
Скоро штат Берії почне подавати позови на демократів за погане ставлення до НКВС ! Радянське минуле повернулось і душить сучасне і майбутнє, тому що не були поховані мерці, з добрим осиковим колом у серці. Пам’ятаєте, що сказав Григорій Явлінський? – «Нехай Леніна поховають наші діти». Ось тепер і вийшло так, що Ленін і Сталін у дві лопати ховають наших дітей.
Взагалі-то, це «Капрічос» Гойї. Мерзотні рила монстрів, породжених сном розуму. В одному кінці Москви монстри терзають Лебедєва з Ходорковським, а в другому – розпалюють вогнище для Юрія Самодурова та Андрія Єрофеєва. Чорний орден Стругацких. Злобні монахи, кати в сутанах і натовп крикунів у судовій залі. Замучений Сергій Магнітський, і Захід, що усвідомив нашу безнадійність і вирішив більше не читати мораль Путінові й Медведєву; греблі, що тонуть, поїзди, які сходять з рейок, і клуби, які горять; кілери-міліціонери; Аліса Фрейндліх, яка цілується з Путіном і приймає від нього букет в Ермітажі над свіжою могилою Магнітського – це навіть не тріллер і не фантазі, це Апокаліпсис в окремо взятій країні, ще ліпше «2012». Атака радянських клонів. Фільм жахів. Беріть Росію й везіть її на кінофестиваль, хоч у Канни, хоч до Венеції, хоч до Берліна. Можна і в Голлівуд. Всі «оскари», всі «золоті леви» будуть наші.
7 листопада комуністи вийшли на площу, як мінімум 5 тисяч осіб, а 10 грудня на Пушкінській, на правоохоронну акцію не вдалось вивести більше, як 60 демократів, незважаючи на заклики Лева Пономарьова і Бориса Нємцова, останніх могікан потопленої й замерзлої демократії. В Москві немає 5000 демократів? Немає й 2000? Чи вони не в силах відірватись від теплих диванів? Що ж, совок, який прокинувся, перетворюється в бульдозер і вишкрібає залишки перебудови з вулиць і площ цієї мертвої країни. Зима тривоги нашої попереду. Совок сповістив свій прогноз.
Публікацію цієї статті у перекладі на українську мову здійснено з відома авторки, Валерії Новодворської. Статтю взято з інтернет-видання ГРАНИ.ру.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
