– Пане Соколовський, яку позицію у цьому конфлікті має зайняти Київ, на Вашу думку?
Богдан Соколовський - уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки України
– Київ зацікавлений у тому, щоб будь-які конфлікти були врегульовані якомога швидше. У тому числі актуальні між Білоруссю й Росією. Я б не назвав це конфліктом, поки не незавершені переговори, які, сподіваюсь, завершаться підписанням відповідних документів.
– Якщо дійде до зупинки транзиту, чи запропонує Україна Білорусі свої транзитні послуги, як це зробив офіційний Мінськ під час минулорічного українсько-російського конфлікту?
– Тут трохи інакша ситуація. Справа в тому, що вся нафта, яка йде до Польщі в одному напрямку, а потім по іншому напрямку до України, вона йде через Білорусь. Тому Україна готова транзитувати нафту без будь-яких проблем. Але якщо (не дай Бог) виникають якісь труднощі на території Білорусі, то ми не можемо замінити білоруські транзитні послуги українськими. Звичайно, для України дуже важливо, щоб мережа функціонувала надійно і безперебійно, тому що це і наші українські інтереси.
– Перед новим роком з боку Росії пролунала заява, що через недомовленості з Україною транзит нафти до Європи може бути припинений. Щоправда, ця ситуація швидко була залагоджена. Але чи можна говорити, що цей конфлікт повністю вичерпаний?
– Я б не називав це конфліктом. Справді, питання закрите. Закрите все-таки в позитиві для української сторони. На взаємовигідних умовах з росіянами підписані документи, це добре. Але мені видається, що та ситуація, про яку Ви кажете, а також те, що відбувається зараз з Білоруссю, це все свідчить про одне: Росія у такий спосіб трохи нервує, м’яко кажучи. Тому що в Росії скорочуються обсяги видобутку нафти в європейський частині. Тобто, обсяги нафти, яка поставляється на Захід (до України, до Польщі, у інші країни центральної й східної Європи), з об’єктивних причин, через вичерпаність родовищ, скорочується.
І ми найближчим часом можемо зустрітися із ситуацією, коли російська сторона (наголошую, з об’єктивних причин) не зможе вже виконувати свої контрактні зобов’язання в тих обсягах, які є сьогодні. Не виключено, що саме це є основною причиною такої не зовсім послідовної політики чи позиції російської сторони у нафтовій сфері.
– Київ зацікавлений у тому, щоб будь-які конфлікти були врегульовані якомога швидше. У тому числі актуальні між Білоруссю й Росією. Я б не назвав це конфліктом, поки не незавершені переговори, які, сподіваюсь, завершаться підписанням відповідних документів.
– Якщо дійде до зупинки транзиту, чи запропонує Україна Білорусі свої транзитні послуги, як це зробив офіційний Мінськ під час минулорічного українсько-російського конфлікту?
– Тут трохи інакша ситуація. Справа в тому, що вся нафта, яка йде до Польщі в одному напрямку, а потім по іншому напрямку до України, вона йде через Білорусь. Тому Україна готова транзитувати нафту без будь-яких проблем. Але якщо (не дай Бог) виникають якісь труднощі на території Білорусі, то ми не можемо замінити білоруські транзитні послуги українськими. Звичайно, для України дуже важливо, щоб мережа функціонувала надійно і безперебійно, тому що це і наші українські інтереси.
– Перед новим роком з боку Росії пролунала заява, що через недомовленості з Україною транзит нафти до Європи може бути припинений. Щоправда, ця ситуація швидко була залагоджена. Але чи можна говорити, що цей конфлікт повністю вичерпаний?
– Я б не називав це конфліктом. Справді, питання закрите. Закрите все-таки в позитиві для української сторони. На взаємовигідних умовах з росіянами підписані документи, це добре. Але мені видається, що та ситуація, про яку Ви кажете, а також те, що відбувається зараз з Білоруссю, це все свідчить про одне: Росія у такий спосіб трохи нервує, м’яко кажучи. Тому що в Росії скорочуються обсяги видобутку нафти в європейський частині. Тобто, обсяги нафти, яка поставляється на Захід (до України, до Польщі, у інші країни центральної й східної Європи), з об’єктивних причин, через вичерпаність родовищ, скорочується.
І ми найближчим часом можемо зустрітися із ситуацією, коли російська сторона (наголошую, з об’єктивних причин) не зможе вже виконувати свої контрактні зобов’язання в тих обсягах, які є сьогодні. Не виключено, що саме це є основною причиною такої не зовсім послідовної політики чи позиції російської сторони у нафтовій сфері.
