Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 11:59

Прага – До другого туру виборів, який повинен визначити майбутнього Президента України і Верховного Головнокомандувача залишається менше двох тижнів. А все говорить про те, що новому українському лідеру буде нелегко, я би сказав, неможливо, виконати хоча б малу частину своїх обіцянок. Зокрема, не допустити тотального розвалу системи оборони держави.

За всіма розрахунками київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), 2010 рік є критичним для української армії. Саме цього року закінчується термін служби більшості озброєння та військової техніки Збройних сил. Скажімо у Сухопутних військах близько 95 відсотків озброєнь експлуатується понад 15 років, а менше, ніж 5 років – лише 3 відсотка. З авіацією ситуація, мабуть, ще гірша, оскільки, саме Повітряні сили, а не танки з БТРами, є ключовим компонентом у сучасних війнах. За інформацією, що є в розпорядженні ЦДАКР, зараз у повітря можуть піднятися до 15 (!) літаків винищувальної авіації – з загальної кількості близько 150 машин. Щодо ВМС – так само погано. Жодного повністю технічно готового корабля у нашому флоті немає.

У це важко повірити, але до кінця міфу про боєздатні Збройні сили України залишилось чекати всього-на-всього рік. Адже неможливо стверджувати і далі «вішати локшину на вуха», що сучасна армія, щось може зробити без літаків, вертольотів, танків, кораблів. Так само, як і без комплексної системи розвідки, зв’язку та управління. Навіть, якщо офіцери і солдати не будуть спати і без відпочинку підвищуватимуть свої професійні та морально-психологічні якості. А генерали цілісінькими днями будуть розробляти нові стратегії та тактики застосування військ у кризових умовах. У нас чудові, героїчні люди. В таких умовах служити, про щось мріяти і надіятись на світло в кінці цього безкінечного тунелю? Дійсно Герої. Не міфічні, а реальні.

Проект бюджету-2010 – вирок для армії...

Обіцянки, які сиплються зараз із кандидатських вуст, вибудовують нам примарні райдуги майбутніх досягнень. Але, що стосується таких конкретних речей, як армія, можна назвати лише один орієнтир, що допоможе побачити перспективу. Це – проект бюджету-2010. Проект, на який чомусь зараз мало звертають увагу кандидати. Начебто, не цей документ буде визначати фінансово-економічні засади діяльності держави. Начебто, після виборів прийдуть нові чудесні люди, які принесуть новий чарівний бюджет і всім стане добре.

Так ось, у цьому проекті для української армії написано вирок. Який можна прочитати безпосередньо в окремих статтях цього документа.

Не будемо торкатись забезпечення особового складу – там прориву не намічається, але й з голоду впасти не дадуть. Все ж у нас гуманні політики. А от щодо переозброєння армії – подивитися варто.

Зокрема, по статті закупівель та модернізації озброєнь та військової техніки у проекті бюджету передбачено кошти, які відповідають лише 27 відсотків від мінімальних потреб. Але й ці цифри є «паперовими», нереальними. За словами директора Департаменту розробки і закупівель озброєнь та військової техніки Міноборони Володимира Грека, у проекті бюджету прописано 1,673 мільярда гривень. Але з них за загальним фондом (тобто, гарантовано) – всього 39,2 мільйона гривень, за спеціальним фондом – 706,6 мільйона гривень, а стабілізаційним – 928 мільйонів гривень. За всю історію українських військово-фінансових відносин, спеціальний фонд ніколи не заповнювався, а стабілізаційний фонд – взагалі не прогнозована річ, яка більше схожа на важіль кон’юнктурного впливу, аніж реальний протикризовий інструмент. Тобто, «тверді» асигнування на критичну для армії сферу складають всього 2,34 відсотка від передбачених держбюджетом коштів!

Якщо казати про окремі програми, то тут взагалі ламаються будь-які надії. Просування головних проектів, які повинні були стати локомотивами переозброєння армії, відповідно до проекту бюджету, просто зупиниться.

На перспективний корабель класу «корвет» (основа українського флоту в недалекому майбутньому) проект бюджету передбачає виділення лише 26,6 відсотка коштів. А на практиці грошей взагалі може не бути. Оскільки, з визначеної Міністерством оборони потреби у 919,84 мільйона гривень, проект бюджету пропонує 244,755 мільйона гривень, але зі Стабілізаційного фонду. Тобто, не гарантовано, а «як вийде». На багатофункціональний ракетний комплекс «Сапсан» (надія українських ракетних військ) передбачається виділити 41,38 відсотка від потреби. На багатостраждальний військово-транспортний літак АН-70 – виділять лише 31,34 відсотка від потреби.

Але всі ці цифри – дуже приблизні. Як показує досвід і практика, Мінфін дуже специфічно розуміє фінансування потреб оборони. Скажімо, у 2009 році на функціонування та розвиток системи зв’язку Збройних сил було виділено лише 1 (!) відсоток від потрібних коштів. Але ж зв’язок у військах є! Чи це не чудо сучасної техніки!

Чи це чудо українських людей? Які ще досі намагаються без ресурсів, без грошей, без підтримки нести на собі всю відповідальність за оборону, освіту, охорону здоров’я. Може й добре, що радянський заділ підходить до кінця? Може треба вже, щоб наші «великі» політики зрозуміли: це їхня відповідальність»! Їхня турбота!

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG