Київ – Першочерговим завданням нового президента стане компенсація спонсорам понесених ними витрат, стверджує тижневик «Ділова столиця». Підвищення зарплат і пенсій, створення нових робочих місць, поліпшення якості медичного обслуговування та освіти – всі ці та багато інших солодких обіцянок, якими годують електорат кандидати в президенти, благополучно забуваються, тільки-но черговий глава держави займає жадане крісло на Банковій. Інша річ – обіцянки спонсорам, які фінансують виборчу кампанію. Образити їх – означає назавжди втратити благодатне фінансове джерело, яке цілком може зіграти на полі опонента ... Заголовок статті «Танцюють всі».
Нинішня суспільно-політична ситуація в Україні перед другим туром виборів Президента нагадує дописувачу газети «Голос України» події листопада 2004 року. Ситуація схожа, але в деяких важливих фрагментах - з точністю до навпаки, а водночас із майже анекдотичним розвитком у перспективу. Скажімо, поставлені намети, але навіщо вони? Сенс цієї «наметної» демонстрації не можуть пояснити ні ті, хто в них живе, ні їхні «лідери». Про інші відмінності розмірковується в матеріалі «Ціна твого вибору».
Оскільки Україна так і не стала до сьогодні вповні історичною нацією-державою, то для неї притаманні такі собі «кола замкненого часу», або – у кращому разі – звичка наступати на ті самі граблі ногами кожного нового покоління. Одними з цих граблів, на думку дописувача газети «День», є прагнення ствердити власну позицію за будь-яку ціну. У політичному вимірі це означає таке: якщо нашого лідера, або нашу ідеологію не сприймають усі решта – то ми будемо проти всіх. Саме проти цієї позиції виступає автор статті і переконує, що це згубна традиція. Заголовок статті «Противсіх» як українська національна хвороба».
Екс-глава МВС Юрій Луценко як і раніше почуває себе повноправним господарем в міліції і продовжує керувати у звичному режимі. Це обурює кореспондента газети «Сегодня», який вважає колишнього головного міліціонера на посаді керівника МВС нелегітимним. Але це, як попереджає журналіст, після виборів може йому відгукнутися чималим штрафом або позбавленням волі. Докладніше про можливі наслідки непокори для Юрія Луценка прогнозуються в матеріалі «Термінатор живий!».
Нинішня суспільно-політична ситуація в Україні перед другим туром виборів Президента нагадує дописувачу газети «Голос України» події листопада 2004 року. Ситуація схожа, але в деяких важливих фрагментах - з точністю до навпаки, а водночас із майже анекдотичним розвитком у перспективу. Скажімо, поставлені намети, але навіщо вони? Сенс цієї «наметної» демонстрації не можуть пояснити ні ті, хто в них живе, ні їхні «лідери». Про інші відмінності розмірковується в матеріалі «Ціна твого вибору».
Оскільки Україна так і не стала до сьогодні вповні історичною нацією-державою, то для неї притаманні такі собі «кола замкненого часу», або – у кращому разі – звичка наступати на ті самі граблі ногами кожного нового покоління. Одними з цих граблів, на думку дописувача газети «День», є прагнення ствердити власну позицію за будь-яку ціну. У політичному вимірі це означає таке: якщо нашого лідера, або нашу ідеологію не сприймають усі решта – то ми будемо проти всіх. Саме проти цієї позиції виступає автор статті і переконує, що це згубна традиція. Заголовок статті «Противсіх» як українська національна хвороба».
Екс-глава МВС Юрій Луценко як і раніше почуває себе повноправним господарем в міліції і продовжує керувати у звичному режимі. Це обурює кореспондента газети «Сегодня», який вважає колишнього головного міліціонера на посаді керівника МВС нелегітимним. Але це, як попереджає журналіст, після виборів може йому відгукнутися чималим штрафом або позбавленням волі. Докладніше про можливі наслідки непокори для Юрія Луценка прогнозуються в матеріалі «Термінатор живий!».
