Нині Музей історичних коштовностей – один із найпопулярніших серед киян та гостей міста. Це – філія Національного музею історії України, відкрита для відвідувачів із 1969 року. Квитки тут коштують від 6 гривень, користуються попитом групові екскурсії.
Експозиція музею розпочинається панорамою скіфського кургану. Періоду скіфів тут приділяють особливу увагу. Ще б пак, окраса експозиції – пектораль із кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині.
Тоді, на початку 1970-х років, дослідника Бориса Мозолевського колеги відмовляли від археологічної експедиції, радили відкласти розкопки на певний час. Проте Мозолевський був налаштований рішуче, і перед від’їздом залишив товаришам записку: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». Через деякий час світ побачив унікальну скіфську коштовність.
За словами наукового співробітника музею Любові Клочко, знайдена Борисом Мозолевським пектораль – особлива, більше такої не має жоден музей у світі. «Пектораль – триярусна, у неї дуже символічний зміст. Верхній ярус – це світ земний, нижній – підземний. Це – життя і смерть, і вони завжди йдуть поруч», – розповідає науковець.
Епохи об’єднала краса
В експозиції старовини у музеї також – знахідки періоду кіммерійців та сарматів. Помітний перехід до поліхромного стилю – інкрустування золота коштовним камінням. Окремий інтерес становлять ювелірні вироби доби східних слов’ян, коли золоті та срібні прикраси оздоблювали орнаментом і наносили різнокольорову емаль.
Є в експозиції й предмети сакрального характеру: оправи до Євангелій, ризи до ікон, виконані майстрами-ювелірами з усієї України у XVI-XIX століттях. Такі експонати представляють найрізноманітніші стилі – від європейського класицизму до бароко.
На думку Любові Клочко, попри характерні відмінності, усі періоди історії ювелірної майстерності на території України все ж мають дещо спільне. «Це – прагнення до краси, намагання красою оточувати себе завжди й усюди», – наголошує вона.
Фонди Музею історичних коштовностей постійно поповнюються. Є тут і колекція зразків сучасного ювелірного мистецтва. Співробітники музею розповідають, що майстри відбирають свої роботи для фонду дуже ретельно. Кажуть, експонуватися в оточенні таких скарбів для них – особлива честь.
Експозиція музею розпочинається панорамою скіфського кургану. Періоду скіфів тут приділяють особливу увагу. Ще б пак, окраса експозиції – пектораль із кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині.
Тоді, на початку 1970-х років, дослідника Бориса Мозолевського колеги відмовляли від археологічної експедиції, радили відкласти розкопки на певний час. Проте Мозолевський був налаштований рішуче, і перед від’їздом залишив товаришам записку: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». Через деякий час світ побачив унікальну скіфську коштовність.
За словами наукового співробітника музею Любові Клочко, знайдена Борисом Мозолевським пектораль – особлива, більше такої не має жоден музей у світі. «Пектораль – триярусна, у неї дуже символічний зміст. Верхній ярус – це світ земний, нижній – підземний. Це – життя і смерть, і вони завжди йдуть поруч», – розповідає науковець.
Епохи об’єднала краса
В експозиції старовини у музеї також – знахідки періоду кіммерійців та сарматів. Помітний перехід до поліхромного стилю – інкрустування золота коштовним камінням. Окремий інтерес становлять ювелірні вироби доби східних слов’ян, коли золоті та срібні прикраси оздоблювали орнаментом і наносили різнокольорову емаль.
Є в експозиції й предмети сакрального характеру: оправи до Євангелій, ризи до ікон, виконані майстрами-ювелірами з усієї України у XVI-XIX століттях. Такі експонати представляють найрізноманітніші стилі – від європейського класицизму до бароко.
На думку Любові Клочко, попри характерні відмінності, усі періоди історії ювелірної майстерності на території України все ж мають дещо спільне. «Це – прагнення до краси, намагання красою оточувати себе завжди й усюди», – наголошує вона.
Фонди Музею історичних коштовностей постійно поповнюються. Є тут і колекція зразків сучасного ювелірного мистецтва. Співробітники музею розповідають, що майстри відбирають свої роботи для фонду дуже ретельно. Кажуть, експонуватися в оточенні таких скарбів для них – особлива честь.
