Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 12:29

Бібліотеки отримають репринтне видання першої збірки Рильського


Репринтне видання першої збірки Рильського «На білих островах»

Київ – У Києві презентували точну копію першої поетичної збірки Максима Рильського. Репринтне видання «На білих островах» вийшло друком до 115-ліття поета і містить на своїх сторінках помітки, зроблені рукою автора. Також до друку готова літературно-документальна праця «З трудів і днів Максима Рильського». Книги роздадуть бібліотекам.

Тоненька книжечка – перша збірка поезій Максима Рильського «На білих остовах» – вперше вийшла друком у Києві 1910 року. Мистецьке товариство, в якому формувався юний поет, зустріло його творчість схвально. Публіцист, педагог, громадська діячка Софія Русова, перекладач Микола Євшан, учений та критик Микола Сріблянський і поет Микола Зеров – написали позитивні рецензії.

І ось, через 100 років, родинний фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» – з ініціативи правнука поета, повного його тезки Максима Рильського й за підтримки газети «Голос України» – видав точну копію збірки.

Рильський був «наймолодшим неокласиком»

Атмосферу, в якій з’явилися перші поезії Рильського, досліджував професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко.

Він розповів: «У ту пору Максим Рильський був 15-літнім київським гімназистиком. Він ходив до гімназії Володимира Науменка, одного з найкращих навчальних закладів Києва. Мешкав Рильський у Миколи Лисенка, а свої перші вірші друкував у журналі «Українська хата».

У цьому журналі працювали такі ідеологи українського модернізму, як Микола Євшан і Микита Шаповал. Усе товариство сповідувало принципи Пантелеймона Куліша. Сам юний Рильський позначив свою першу збірку епіграфом із Куліша. Також у книжечці «На білих островах» було багато присвят, які пізніше зникли. Зокрема, зникла присвята Микиті Шаповалу, ім'я якого стало табуйованим у радянську добу.

«Але насправді самі ці люди й складали літературне коло, що сформувало юного Рильського», – наголошує професор Панченко.
Згодом Микола Зеров назве Максима Рильського «наймолодшим з неокласиків» і кожному з поетів доведеться сплатити радянському тоталітарному режиму свою данину. Зеров загине на Соловках, а Максима Рильського врятує від такої долі Хрущов, особисто зателефонувавши Сталіну.

Стебун: «А ви син якої з Рад, бо ще ж була Центральна?»

Красномовні свідчення про той час можна прочитати у літературно-документальній праці «З трудів і днів Максима Рильського», виданої за програмою «Українська книга».

До книги увійшли спогади Михайла Токаревського про спільне перебування з Рильським у камері Лук’янівської тюрми у 1931 році. Токаревський наводить два вірші Рильського, написані для камерної газети «Наша балагула» і раніше не публіковані.

Розділ «Автобіографія» публікує матеріали слідчої справи №272, що 60 років зберігалася в архіві НКВС-КДБ і була передана на постійне зберігання до фондів Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

Одну з історій про сумнозвісний 47-й пленум ЦК переповів упорядник книги професор Сергій Гальченко: «Професор Кобилецький розповідав мені, ще тоді студентові, про 47-й пленум ЦК, на якому він був. Взяв слово Ілля Стебун і каже: «Максиме Тадейовичу, от у Вашій контрреволюційній поемі «Слово про рідну матір», Ви починаєте так: «Я син країни Рад, ви чуєте, іуди!?». Так дозвольте ж Вас запитати, якої країни Рад? Адже ж була й Центральна Рада?».

Ця історія знайшла своє документальне підтвердження й буде опублікована у наступних літературознавчих розвідках. А до презентованої книги увійшли також мемуари Юрія Клена та сина Максима Рильського – Богдана. Окрім спогадів видання містить найпопулярніші поеми та переклади.

Обидві книги розповсюдять по бібліотеках.
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG