Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 03:41

Чи вибачиться Сербія за масові вбивства боснійських мусульман у Сребрениці в 1995 році?


Боснійська мусульманка молиться за свого родича, похованого на військовому цвинтарі в Сараєво, 2007 рік

Белград – У парламенті Сербії почалися дебати стосовно проекту резолюції щодо масових вбивств боснійських мусульман у Сребрениці в 1995 році. Сербія прагне увійти до Європейського Союзу, отож ухвалення цієї резолюції або її відхилення може стати своєрідним іспитом сербської демократичної зрілості.

Лідер депутатської групи «За європейську Сербію» і одна з провідних функціонерів правлячої Демократичної партії Нада Колунджія заявила сьогодні під час дебатів стосовно резолюції, що Белград мусить показати світові, що не підтримує тих, хто скоїв злочини 90-х років. Сербія визнає кожну жертву того часу, без поділу на тих чи інших, зауважила Колунджія.

Націоналістична опозиція відхиляє запропоновану резолюцію, оскільки в ній не згадані злочини над сербами.

Що сталося в Сребрениці?

Після кількамісячної облоги, боснійські серби під командуванням генерала Ратка Младича 11 липня 1995 року захопили Сребреницю й упродовж наступних десяти днів розстріляли там вісім тисяч чоловіків. Безжалісно розстрілювали й підлітків та людей похилого віку, навіть 80-літніх.

Міжнародний трибунал у Гаазі, обговорюючи позов Боснії і Герцеговини проти Сербії, виніс вирок, що Сербія не несе безпосередню вину за цей злочин. Однак судді визнали вину Сербії в тому, що вона не зробила нічого, щоб зупинити вбивства.

У вироку сербському генералові Крстичу, який теж постав перед гаазьким трибуналом, прямо сказано, що в Сребрениці був скоєний не просто воєнний злочин, а геноцид. На підставі цих вироків міжнародне співтовариство вже кілька років вимагає від Белграда ухвалити документ, у якому буде засуджений цей злочин та висловлене співчуття родичам жертв.

Генеза резолюції

Деякі сербські партії ще від 1995 року вимагають, щоб Белград офіційно визначився щодо злочину. Президент Борис Тадич п’ять років тому взяв участь у вшануванні жертв у Сребрениці й висловив жаль з приводу їхніх страждань. Однак значна частина політичних сил постійно вимагала, щоб представники хорватів та босняків ухвалили подібні резолюції про страждання сербів. На цьому і в нинішніх дебатах наполягали депутати від ультранаціоналістичної Радикальної партії та від партії колишнього прем’єра Воїслава Коштуниці. Натомість Ліберально-демократична партія вимагає чітко сказати, що йшлося про геноцид.

Депутат від цієї партії Жарко Корач зауважує: «Цей проект резолюції базується на принципі – давай, зробімо все, що очікують від нас, але в такий спосіб, щоб нам це нічого не коштувало і щоб не зобов’язувало нас ні до чого. Таким чином ми продемонструємо, що це робимо тому, що ми змушені, а не через відчуття, що це потрібно зробити».

Вороги резолюції

Багато сербів й досі заперечують сребреницький геноцид, кажуть, що його взагалі не було. Противники резолюції в парламенті вимагають, щоб усі колишні югославські республіки, котрі брали участь у війнах, також засудили злочини. Вони заявляють, що внаслідок ухвалення резолюції погіршиться становище сербів у Боснії і Герцеговині. Про це попереджають і лідери боснійських сербів.

«Я маю право відверто сказати, в ім’я жертв мого народу, що поки я перебуваю на цьому місті, а сподіваюся, що це стосується і моїх колег, така резолюція не буде ухвалена. Це не можливо. Упевнений, що ми ухваленням цієї резолюції не закріплюємо мир. Ми йдемо в напрямку нових конфліктів і зіткнень непередбачених розмірів», – каже Славко Йовичич, депутат у парламенті Боснії і Герцеговини від партії лідера боснійських сербів Милорада Додика.

На підставі цієї заяви не важко збагнути, чому керівники боснійських сербів доклали чимало зусиль і коштів, щоб запобігти ухваленню резолюції про злочин в Сребрениці. І тому націоналістичні партії так завзято виступають проти ухвалення резолюції, захищаючи Ратка Младича та інших обвинувачених у скоєнні воєнних злочинів.
  • 16x9 Image

    Михайло Рамач

    За освітою історик. Журналіст, поет, перекладач та сценарист. Автор шести поетичних книжок, трьох книг, політичних есе, про колишню Югославію й нинішню Сербію. Був головним редактором трьох сербських щоденних газет. Співробітник Радіо Свобода з 1998 року. В сербських ЗМІ надрукував чимало матеріалів про Україну.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG