Показники природного скорочення населення в Україні уповільнилися. За даними Державного комітету статистики, у січні цього року у порівнянні з минулим, кількість померлих була більшою, ніж народжених на 24,5 тисячі. Проте, це на 4 тисячі менше, ніж спостерігалося у 2009-му році.
Наразі йдеться, насамперед, про скорочення смертності, говорить заступник начальника Інституту демографії Олена Макарова.
«Покоління дітей війни, які народилися у важких умовах, і на здоров’ї яких війна залишила відбиток, вони уже практично вимерли. До старшої вікової групи зараз належить сильніше покоління, народжене після війни», – каже демограф.
Ще однією причиною зниження смертності є підвищення культури українців щодо споживання алкоголю та тютюнових виборів: – «Зараз молодь більше перейшла на слабоалкогольні напої. Скажімо, на те ж пиво. А у нас причиною смертності значною мірою було надмірне вживання алкоголю», – зазначає Олена Макарова.
Не більше однієї дитини стало традицією
Що ж до народжуваності, то вона також збільшилася, однак не настільки, як прогнозували демографи після стрибка, що спостерігався після підвищення виплат за народження дитини, – наголошує пані Макарова. Сьогодні більшість молодих сімей наважуються народити лише одну дитину. Психолог Наталії Лесенко пояснює це двома чинниками: фізичним та матеріальним станом.
«Подивишся навкруги, що відбувається зі здоров’ям, з проблемами при народжуванні. Як подивишся передачі, то страх починає брати. З іншого боку матеріальні витрати, щоб виростити дитину та дати їй освіту. Це також може стримувати, – говорить психолог. – Коли народжували не за бажанням, а лише по «зальоту», то це одне. А зараз у цьому сенсі жінка може обирати, приміром, якщо не хоче дитини, вона може захистити себе контрацептивами».
У своїй книзі «Смерть Заходу» американський політолог Патрік Бьюкенен наводить статистику ООН, за якою у 2000 році у Європі нараховувалося 494 мільйонів людей віком від 15 до 16 років. До 2050 року ця цифра має скоротиться до 365 мільйонів. Проте, кількість європейців, кому за 60-т зросте зі 107 до 172 мільйонів, і становитиме уже третину. Що ж до причин зниження народжуваності, то Бьюкенен пояснює це не стільки соціальними, як культурними чинниками.
Наразі йдеться, насамперед, про скорочення смертності, говорить заступник начальника Інституту демографії Олена Макарова.
«Покоління дітей війни, які народилися у важких умовах, і на здоров’ї яких війна залишила відбиток, вони уже практично вимерли. До старшої вікової групи зараз належить сильніше покоління, народжене після війни», – каже демограф.
Ще однією причиною зниження смертності є підвищення культури українців щодо споживання алкоголю та тютюнових виборів: – «Зараз молодь більше перейшла на слабоалкогольні напої. Скажімо, на те ж пиво. А у нас причиною смертності значною мірою було надмірне вживання алкоголю», – зазначає Олена Макарова.
Не більше однієї дитини стало традицією
Що ж до народжуваності, то вона також збільшилася, однак не настільки, як прогнозували демографи після стрибка, що спостерігався після підвищення виплат за народження дитини, – наголошує пані Макарова. Сьогодні більшість молодих сімей наважуються народити лише одну дитину. Психолог Наталії Лесенко пояснює це двома чинниками: фізичним та матеріальним станом.
«Подивишся навкруги, що відбувається зі здоров’ям, з проблемами при народжуванні. Як подивишся передачі, то страх починає брати. З іншого боку матеріальні витрати, щоб виростити дитину та дати їй освіту. Це також може стримувати, – говорить психолог. – Коли народжували не за бажанням, а лише по «зальоту», то це одне. А зараз у цьому сенсі жінка може обирати, приміром, якщо не хоче дитини, вона може захистити себе контрацептивами».
У своїй книзі «Смерть Заходу» американський політолог Патрік Бьюкенен наводить статистику ООН, за якою у 2000 році у Європі нараховувалося 494 мільйонів людей віком від 15 до 16 років. До 2050 року ця цифра має скоротиться до 365 мільйонів. Проте, кількість європейців, кому за 60-т зросте зі 107 до 172 мільйонів, і становитиме уже третину. Що ж до причин зниження народжуваності, то Бьюкенен пояснює це не стільки соціальними, як культурними чинниками.
