Доступність посилання

17 Листопад 2017, Київ 21:43

«Монополька» на опозицію і на Україну


Монополька — ( народне) горілка (натяк на монопольне виключне право продавати її-з XIX ст. -до початку XX-го). Пор.: (Начальникъ станціи) выпилъ, и много выпилъ монопольки... мысль наказать строптивую даму не оставила его... Таганрог. вести ( ср. „Новости“. Русск.… (Великий тлумачно-фразеологічний словник Міхельсона (оригінальна орфографія))

Монополія, (розм. монополька) – настільна лже-бізнесова гра XX-XXI ст, мета котрої - «вибити», привести до банкрутства якомога більше суперників-гравців...

Намагання БЮТ кпинити над «Фронтом змін» Яценюка, щоб встановити монополію на політичну опозицію в Україні, рано чи пізно може викликати наслідки, подібні до гри у «монопольку», поширену на Заході...

Хто не знає, то суть у тому, щоб учасники скупили один у одного за гроші чим більше клітинок-полів , через які мусять «ходити». Хочеш ходити через чиїсь поля – плати...Чим більше ходять через твої клітинки-поля, тим більше ти їх скуповуєш, допоки не скупиш все і у суперників не залишиться грошей для полів та маневру. Один (або ж одна) виграє, а всі банкрути...

Ось така приблизно психологія на сьогодні і у наших опозиціонерів-демократів...Вона й призвела до краху помаранчевих сподівань народу...бо і БЮТ, і НУ-НС, й інші так звані демократичні політикани, у гарячці гри в «монопольку», розпочатої ще під час штовхання на сцені Майдану, грали й продовжують грати у цю політичну «монопольку»...психологія якої полягає у тому, щоб «хапнути під себе» або все, або ж – «після нас – хоч потоп»...

Сьогодні, насамперед з боку БЮТ, тривають намагання скупити, по можливості, наявні опозиційні сили, партії, рухи й блоки і встановити «монопольку» на опозицію... Вони нічим не відрізняються від такої ж гри у «монопольку» з боку нинішньої влади, котра, як виглядає, має побільше грошей, аніж всі так звані опозиційні «монопольки» разом взяті, тому й біжать від БЮТ до владного пирога Януковича найбільш солідні бютівці-монопольщики, бо бачать, де більше шансів мати поля для маневрів і бути у команді справжніх «монопольщиків» цілої України ...

Може навіть не підозрюючи, хоча сумніваюся у цьому, «монопольщики» - опозиціонери підігрують «монопольщикам» владним...

Народ же, переважно, або ж не розуміє, що відбувається, або ж просто, як глядач, піддається гарячці цих ігор (особливо на шоу Савіка Шустера). Хоча саме за рахунок народних засобів і грошей, справжніх народних полів, скуповується у азартну політично-мафіозну «монопольку» вся Україна...

Чим це скінчиться? Та нічим...Частина люду вже втекла світ за очі, туди, де є ще хоч якийсь захист від такої української гри у «монопольку»...А тій частині українців чи переважно «тутешняків» в Україні владні «монопольщики», за підтримки так званих опозиційних «монопольщиків», скоро можуть запровадити для «підтримки духу» щось на кшталт дешевої форми подачки у вигляді хоча б забутої вже дешевої горілки - «монопольки»( Азаров майстер на такі винаходи)...Мовляв, пийте люди дешеве і знайте нашу добрість...Пийте, чманійте далі...А ми продовжимо у вас на очах грати у «монопольку» на всю Україну за ваш рахунок...

Але всякій грі, рано чи пізно, настає кінець...Так і в Україні може статися, як у «Таганрозькому віснику» на початку тексту, лише замість «начальника станції» тут буде народ, який «випив, і випив багато «монопольки»... та думки покарати норовисту даму оволоділи ним...» Чи не настане саме після цих «монопольок», політичної і випитої, як у пушкінській «Капітанській дочці» – «кривавий хаос немилосердного народного бунту»? І не приведи, Господи, саме п’яного, руйнівного...
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG