Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 11:32
Якимось дивним чином сьогоднішні події у Верховній Раді України фактично співпали з 24-ю річницею Чорнобильської катастрофи. У цьому є своя історична логіка, бо протизаконна вакханалія нинішньої влади, коли Партія регіонів Януковича намагається силою, «через коліно», повернути назад колесо історії і досягнути реваншу тоталітарних сил в Україні, у чомусь нагадує розгубленість і страх серед українців, як у перші дні Чорнобильської катастрофи.

Намагання загнати українців назад до відновлюваної імперії Кремля, безумовно, приречені. Але дії нинішньої влади, котрі мають кремлівську режисуру, можуть призвести до нового, вже духовного Чорнобиля для України і, не дай Бог, до кривавого сценарію... Все залежить тепер лише від самих українців.

Влада Януковича діє брутальними тоталітарними методами. І намагається прикривати це ніби-то європейськими демократичними намірами. Видно, яка внутрішня напруга панує сьогодні в Українському домі, коли віце-прем’єр Семиноженко, вітаючи учасників форуму «Україна-Європа», заспокоював його учасників і казав, що «незважаючи на те, що відбувається на вулицях Києва» ми, мовляв, «за європейську демократію». А тим часом міліція і спецпідрозділи «Беркут» гамселили та затримували учасників мітингу протесту проти ратифікації «харківських угод» Януковича-Медведєва біля Верховної Ради.

Опівдні Президент Янукович намагався запевнювати Парламентську асамблею Ради Європи у ніби-то про-європейських намірах його влади...Невже у Європі справді вірять у це, коли в Києві у ці дні взяло гору беззаконня і насильницькі авторитарні методи? Нехай в США президент Обама заспокоює себе «зміцненням дружби» з тоталітарною Росією і жертвує демократією у ближньому до Москви зарубіжжі, але ж Європа поряд та має бачити куди все рухається в Україні, до чого поспішає нині режим Януковича. Невже це демократія?

Гамір протестів безсилих опозиціонерів, хмара газового диму, літаючі яйця, чорні парасольки, розтоптані національні прапори, які представниця комуністів Алєксандрова назвала «брудними ряднами»... І під супровід цього спікер Литвин оголошує, з під двох великих чорних парасольок про тріумф «регіоналів» і їхніх «тушок», ратифікацію «харківських угод»... Чи не нагадує все це наближення ще однієї національної катастрофи в Україні? А може це скоріше фарс, шабаш сил, які намагаються використати свій останній політичний шанс? У очах багатьох з них видніється страх...Знають, чого бояться!

Але цього разу зупинити все це буде непросто, бо все відбувається на тлі дуже несприятливих для України глобальних змін... Глибока криза в ЄС, намагання Заходу виборсатися з глибокої фінансової ями...Світові нині не до України...І це добре відчули в Кремлі.

Нині доля України лише в руках самих українців. Все залежить від того, як люди розуміють все, що відбувається, кого бачать, або не бачать, у ролі своїх національних лідерів. Головне вибрати правильний, демократичний шлях народного опору нинішньому авторитаризму і не дати себе ошукати, штовхнути людей на брутальне протистояння, у вир громадянського конфлікту. Все погане минеться, розвіється газовий дим і світло дня покаже справжніх героїв нинішніх подій в Україні і багатьох з них виявлять не лише засохлі плями від розбитих яєць, але й брудні політичні шлейфи зрадників національних інтересів та ненависників європейської демократії...Я вірую у мудрість народу України, який зробить правильні висновки з того, що відбувається, і здійснить правильні кроки для збереження держави і демократії в Україні.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG