Віктор Ющенко таки домігся визнання. Щоправда, не від співгромадян (5,45% голосів у першому турі президентських виборів-2010 – промовистий результат), а від президента сусідньої Білорусі Олександра Лукашенка.
«Те, що Ющенко зробив для Білорусі, не зробив жоден Президент, навіть російські політики. Він просто дер на собі сорочку в Європі і Америці, захищаючи Білорусь. Я йому завжди за це був вдячний», – заявляє Олександр Лукашенко.
Ми були свідками провалу більшості зовнішньополітичних потуг України часів президентства Ющенка. Вступ до НАТО, євроінтеграція, газові війни з Росією, спроби перезавантажити ГУАМ… Нічого з того не вийшло. Не краще було і в політиці внутрішній. Ющенківські «десять кроків на зустріч людям» залишилися здебільшого незробленими. Часто складалося враження, що він всі зусилля витрачав на боротьбу з підступною Тимошенко і на виховання «своєї нації».
Але, виявляється, тишком-нишком (і в той же час, експресивно деручи на собі сорочку) Ющенко спромігся зробити для білорусів більше, ніж росіяни.
Лідер держави досяг успіху не в тому, що він декларував, а в тому, чим займався так би мовити факультативно. Інколи буває, що людина досягає значних успіхів не у професійній діяльності, а в своєму хобі.
Досягнення українських президентів часто видаються парадоксальними. Так, Леонід Кучма 1994 року йшов у президенти з обіцянкою приборкати «жирних котів» – так тоді називали тіньовий бізнес. Через десять років його правління злодійкуваті «жирні коти» стали респектабельними олігархами. «Найбільш український» президент Віктор Ющенко виявися найвдалішим захисником білоруських інтересів… Цікаво, яким парадоксом уславиться Віктор Янукович?
«Те, що Ющенко зробив для Білорусі, не зробив жоден Президент, навіть російські політики. Він просто дер на собі сорочку в Європі і Америці, захищаючи Білорусь. Я йому завжди за це був вдячний», – заявляє Олександр Лукашенко.
Ми були свідками провалу більшості зовнішньополітичних потуг України часів президентства Ющенка. Вступ до НАТО, євроінтеграція, газові війни з Росією, спроби перезавантажити ГУАМ… Нічого з того не вийшло. Не краще було і в політиці внутрішній. Ющенківські «десять кроків на зустріч людям» залишилися здебільшого незробленими. Часто складалося враження, що він всі зусилля витрачав на боротьбу з підступною Тимошенко і на виховання «своєї нації».
Але, виявляється, тишком-нишком (і в той же час, експресивно деручи на собі сорочку) Ющенко спромігся зробити для білорусів більше, ніж росіяни.
Лідер держави досяг успіху не в тому, що він декларував, а в тому, чим займався так би мовити факультативно. Інколи буває, що людина досягає значних успіхів не у професійній діяльності, а в своєму хобі.
Досягнення українських президентів часто видаються парадоксальними. Так, Леонід Кучма 1994 року йшов у президенти з обіцянкою приборкати «жирних котів» – так тоді називали тіньовий бізнес. Через десять років його правління злодійкуваті «жирні коти» стали респектабельними олігархами. «Найбільш український» президент Віктор Ющенко виявися найвдалішим захисником білоруських інтересів… Цікаво, яким парадоксом уславиться Віктор Янукович?
