Музичній імпрезі передувала конференція і виставка, тематично пов’язані з історією польської дипломатії на сході ХХ-початку ХХІ століть, також був відкритий польський освітньо-культурний центр. А на стіні однієї з перших будівель харківського національного університету імені Каразіна урочисто відкрили меморіальну дошку Северину Потоцькому.
Северин Потоцький був першим опікуном харківського університету. Саме йому цей виш зобов’язаний першим видатним професорсько-викладацьким складом, у тому числі професури з європейських країн. Урочистості мали б відбутися восени минулого року, але через ситуацію із так званим «свинячим грипом» від приїзду маестро довелося відмовитися.
Для Кшиштофа Пендерецького харківська публіка по-особливому цікава, адже музикант, як сам зізнається, полюбляє бувати там, де його музику знають не досить добре.В столиці Слобожанщини він уперше.
«Це суперзірка»
Приїзд до Харкова Кшиштофа Пендерецького мистецтвознавці порівнюють із гостюванням видатного класика Петра Чайковського, який тут виступав 1891 року. Для музикантів приїзд видатного польського композитора був однією з «нездійсненнях мрій».
«Для мене як для музиканта і диригента – це суперзірка. Досі не вірю, що сиджу поряд, що ми вже потиснули один одному руки», – зауважує Юрій Янко, художній керівник харківської філармонії, головний диригент академічного симфонічного оркестру.
А Андрій Сиротенко, художній керівник і головний диригент академічного хору імені Палкіна Харківської філармонії зазначив: «Дуже дивно, що твори всесвітньовідомого композитора, музику якого люблять усі, зокрема і харків’яни, у нас раніше не виконували. Я неймовірно щасливий і пишаюся тим, що з’явилася можливість ліквідувати цей нонсенс».
Андрій Сиротенко і Юрій Янко разом із маестро Пендерецьким провели репетицію і в суботу, вже спільною командою, вийшли на сцену театру імені Шевченка.
Музиканти харківської філармонії зіграли чотири твори, одним із яких видатний композитор диригував особисто. Під його орудою у виконанні оркестру прозвучала Чакона – інструментальна п’єса, що написана в пам’ять Папи Римського Івана Павла II.
Зустрічі з харківською публікою Кшиштоф Пендерецький, як виявляється, теж очікував із хвилюванням, і ось чому. «Я дуже часто роз’їжджаю з концертами світом, сотні разів був у Лондоні, Парижі й Берліні, цей перелік міст можна продовжувати.., – каже він. – І мене це не так цікавить. Мені цікаво спостерігати за публікою в країнах, де мою музику майже не знають. Тому я радий, що харківська аудиторія почує її».
Безумовно, харківським музикантам-професіоналам твори Пендерецького давно знайомі, а от широкий загал почув їх вперше два роки тому, під час кінопрем'єри «Катині». Тоді фільм презентував режисер Анджей Вайда, його батька розстріляли в лісопарку (офіцера Якуба Вайду поховано на польському цвинтарі). Так от пан Вайда тоді зворушено говорив про самого Пендерецького і його музику для фільму.
«У мене була проблема, як завершити фільм, – сказав режисер. – Не хотілося показувати тільки злочин, який усіх лише збуджував би. Це мало б бути вибаченням. І в фіналі фільму, в темряві, коли ми чуємо музику Пендерецького, наче звучать зітхання людей, котрих розстріляли... У Варшаві, коли звучала музика Пендерецького, в залі на півтори тисячі глядачів, під час тиші хтось почав читати молитву «Отче наш». Це повторювалося в багатьох містах і країнах на фестивалях і просто на прем’єрних показах. У такій єдності, в бажанні приєднатися до прощання з загиблими в спільній молитві, я вважаю, велика заслуга композитора Кшиштофа Пендерецького».
Музика надзвичайно складна, але водночас дуже світла
Так, музика Кшиштофа Пендерецького надзвичайно складна і, разом з тим, дуже світла, навіть у найтрагічніших його творах.
Запитую в композитора, чому в ній так багато суму й тривоги? «Головна причина – це час, в який мені довелося жити. Війна. Важкі повоєнні роки, які тривали занадто довго, розтяглися аж на чотири десятиліття, – відповідає маестро. – Якби я народився у Новій Зеландії, моє мистецтво пішло б зовсім іншим шляхом. Воно не було б пов’язане з трагічними історичними подіями. Коли б не було гонінь на костели, церкву, я, напевне, ніколи б не писав церковної музики. Оскільки радянська, комуністична влада вела боротьбу зі священиками, то я музикою був змушений висловити свою позицію. Так і з’явився у мене «Польський реквієм».
Харків’яни почули одну з його частин «Agnus dei» у виконанні філармонійного хору. Ще один твір, «Херувимська», – це пісня старослов’янською мовою. Диригент Академічного хору Андрій Сиротенко каже, що маестро залишився задоволений підготовкою колективу до концерту, зауважень з його боку було небагато.
«Те, що матеріал дуже складний, це якраз цікаво, бо породжує азарт виконати твір добре, – говорить Сиротенко. – Отак мріємо виступити з багатьма сучасниками – із Гія Канчелі, з Арве Піарт, хотілося б заспівати і перед Родіоном Щедріним, і перед Софією Губайдуліною. Хотілося б співати твори багатьох композиторів».
Юрій Янко диригував другою («Різдвяною») симфонією, яку критики вважають єдиним романтичним твором у доробку Пендерецького.
За словами пана Янка, головною проблемою репертуару оркестру і хору є придбання нотного матеріалу – на це у бюджеті області коштів не буває. Тому так рідко звучить музика сучасних європейських композиторів. Музичний колектив завжди зі вдячністю приймає подарунки закордонних музикантів і оркестрів.
«Якщо ми хочемо працювати по-європейськи і ставити перед собою серйозні завдання, маємо вирішити проблему придбання нот і зважати на авторські права щодо виконання музики сучасних композиторів. Якщо в бюджеті філармонії на все це будуть закладені кошти, ми зможемо купувати ноти», – зауважує Юрій Янко.
У театрі імені Шевченка зібралися на концерт художники й режисери, письменники й музиканти, представники польської громади Харкова. Вони стоячи аплодували Маестро Пендерецькому і його відчуттю всесвіту через музику.
Северин Потоцький був першим опікуном харківського університету. Саме йому цей виш зобов’язаний першим видатним професорсько-викладацьким складом, у тому числі професури з європейських країн. Урочистості мали б відбутися восени минулого року, але через ситуацію із так званим «свинячим грипом» від приїзду маестро довелося відмовитися.
Для Кшиштофа Пендерецького харківська публіка по-особливому цікава, адже музикант, як сам зізнається, полюбляє бувати там, де його музику знають не досить добре.В столиці Слобожанщини він уперше.
«Це суперзірка»
Приїзд до Харкова Кшиштофа Пендерецького мистецтвознавці порівнюють із гостюванням видатного класика Петра Чайковського, який тут виступав 1891 року. Для музикантів приїзд видатного польського композитора був однією з «нездійсненнях мрій».
«Для мене як для музиканта і диригента – це суперзірка. Досі не вірю, що сиджу поряд, що ми вже потиснули один одному руки», – зауважує Юрій Янко, художній керівник харківської філармонії, головний диригент академічного симфонічного оркестру.
А Андрій Сиротенко, художній керівник і головний диригент академічного хору імені Палкіна Харківської філармонії зазначив: «Дуже дивно, що твори всесвітньовідомого композитора, музику якого люблять усі, зокрема і харків’яни, у нас раніше не виконували. Я неймовірно щасливий і пишаюся тим, що з’явилася можливість ліквідувати цей нонсенс».
Андрій Сиротенко і Юрій Янко разом із маестро Пендерецьким провели репетицію і в суботу, вже спільною командою, вийшли на сцену театру імені Шевченка.
Музиканти харківської філармонії зіграли чотири твори, одним із яких видатний композитор диригував особисто. Під його орудою у виконанні оркестру прозвучала Чакона – інструментальна п’єса, що написана в пам’ять Папи Римського Івана Павла II.
Зустрічі з харківською публікою Кшиштоф Пендерецький, як виявляється, теж очікував із хвилюванням, і ось чому. «Я дуже часто роз’їжджаю з концертами світом, сотні разів був у Лондоні, Парижі й Берліні, цей перелік міст можна продовжувати.., – каже він. – І мене це не так цікавить. Мені цікаво спостерігати за публікою в країнах, де мою музику майже не знають. Тому я радий, що харківська аудиторія почує її».
Безумовно, харківським музикантам-професіоналам твори Пендерецького давно знайомі, а от широкий загал почув їх вперше два роки тому, під час кінопрем'єри «Катині». Тоді фільм презентував режисер Анджей Вайда, його батька розстріляли в лісопарку (офіцера Якуба Вайду поховано на польському цвинтарі). Так от пан Вайда тоді зворушено говорив про самого Пендерецького і його музику для фільму.
«У мене була проблема, як завершити фільм, – сказав режисер. – Не хотілося показувати тільки злочин, який усіх лише збуджував би. Це мало б бути вибаченням. І в фіналі фільму, в темряві, коли ми чуємо музику Пендерецького, наче звучать зітхання людей, котрих розстріляли... У Варшаві, коли звучала музика Пендерецького, в залі на півтори тисячі глядачів, під час тиші хтось почав читати молитву «Отче наш». Це повторювалося в багатьох містах і країнах на фестивалях і просто на прем’єрних показах. У такій єдності, в бажанні приєднатися до прощання з загиблими в спільній молитві, я вважаю, велика заслуга композитора Кшиштофа Пендерецького».
Музика надзвичайно складна, але водночас дуже світла
Так, музика Кшиштофа Пендерецького надзвичайно складна і, разом з тим, дуже світла, навіть у найтрагічніших його творах.
Запитую в композитора, чому в ній так багато суму й тривоги? «Головна причина – це час, в який мені довелося жити. Війна. Важкі повоєнні роки, які тривали занадто довго, розтяглися аж на чотири десятиліття, – відповідає маестро. – Якби я народився у Новій Зеландії, моє мистецтво пішло б зовсім іншим шляхом. Воно не було б пов’язане з трагічними історичними подіями. Коли б не було гонінь на костели, церкву, я, напевне, ніколи б не писав церковної музики. Оскільки радянська, комуністична влада вела боротьбу зі священиками, то я музикою був змушений висловити свою позицію. Так і з’явився у мене «Польський реквієм».
Харків’яни почули одну з його частин «Agnus dei» у виконанні філармонійного хору. Ще один твір, «Херувимська», – це пісня старослов’янською мовою. Диригент Академічного хору Андрій Сиротенко каже, що маестро залишився задоволений підготовкою колективу до концерту, зауважень з його боку було небагато.
«Те, що матеріал дуже складний, це якраз цікаво, бо породжує азарт виконати твір добре, – говорить Сиротенко. – Отак мріємо виступити з багатьма сучасниками – із Гія Канчелі, з Арве Піарт, хотілося б заспівати і перед Родіоном Щедріним, і перед Софією Губайдуліною. Хотілося б співати твори багатьох композиторів».
Юрій Янко диригував другою («Різдвяною») симфонією, яку критики вважають єдиним романтичним твором у доробку Пендерецького.
За словами пана Янка, головною проблемою репертуару оркестру і хору є придбання нотного матеріалу – на це у бюджеті області коштів не буває. Тому так рідко звучить музика сучасних європейських композиторів. Музичний колектив завжди зі вдячністю приймає подарунки закордонних музикантів і оркестрів.
«Якщо ми хочемо працювати по-європейськи і ставити перед собою серйозні завдання, маємо вирішити проблему придбання нот і зважати на авторські права щодо виконання музики сучасних композиторів. Якщо в бюджеті філармонії на все це будуть закладені кошти, ми зможемо купувати ноти», – зауважує Юрій Янко.
У театрі імені Шевченка зібралися на концерт художники й режисери, письменники й музиканти, представники польської громади Харкова. Вони стоячи аплодували Маестро Пендерецькому і його відчуттю всесвіту через музику.
