«Ми, звичайно, вже думаємо на цю тему з президентом Медвєдєвим, проте домовилися, що завчасно не будемо метушитися і відволікатися на цю проблему», – сказав російський прем’єр Володимир Путін, коментуючи ситуацію з вибором майбутнього президента Російської Федерації. Між тим, саме вибір між ним і Медведєвим є сьогодні головною проблемою російської номенклатури, питанням № 1 місцевої політики.
Путін і Медведєв дійсно не домовилися щодо того, хто з них буде висуватися на посаду президента у 2012 році. З логічного погляду, це мав би стати саме Володимир Путін. Він уже двічі обирався на посаду президента Росії, він відмовився балотуватися утретє тільки для того, щоб не змінювати Конституцію країни, він очолює владну партію. Чому ж «Єдина Росія» не може висунути свого лідера?
Однак Медведєв – чинний президент. У його руках зосереджені серйозні важелі влади. Він намагається ухвалювати самостійні рішення, які зовсім не завжди відповідають інтересам Путіна та команди голови уряду.
Одним із таких рішень у Москві вважають якраз підписання харківських угод. Як відомо, Володимир Путін був рішучим прихильником домовленостей, яких було досягнуто під час прем’єрства Юлії Тимошенко, а Віктор Янукович не менш рішуче виступав за перегляд угоди. І знайшов підтримку… саме в російського президента, у команді якого зовсім не випадково є колишній керівник славнозвісного «РосУкрЕнерго».
До речі, чи не тому так неохоче погоджувався Путін на останню зустріч із Януковичем у Стамбулі? Адже під час першого московського візиту українського Президента Янукович спілкувався саме з Путіним, із Медведєвим були церемонійні переговори. Однак за 100 днів у путінському оточенні переконалися: український Президент грає на боці іншої команди в російському політичному керівництві. Ну, і навіщо тоді зустрічатися?
Таких прикладів можна знайти чимало. І їх буде ще більше – в адміністрації російського президента багато хто вважає, що він має йти на другий термін.
Саме тому Медведєв, який до останнього часу намагався дистанціюватися від політичних партій, почав політику активного загравання з путінською «Єдиною Росією». Чи не у розрахунку, що Кремль примусить її керівників підтримати саме президентську, а не прем’єрську кандидатуру?
Так що не можна сказати, що Володимир Путін і Дмитро Медведєв не метушаться – метушаться, ще й як! Однак поки що ця метушня не виявила очевидного фаворита.
Російський апарат продовжує спостерігати за цим захоплюючим змаганням, не розуміючи, хто ж переможе. Прикро тільки, що його можна помітити тільки в кулуарах влади. ЗМІ охоче розповідають довірливим про гармонію у «тандемі», і навіть відверті зізнання Володимира Путіна не можуть переконати його громадян у тому, що великої гармонії між конкурентами та їхніми соратникам якраз і не спостерігається…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Путін і Медведєв дійсно не домовилися щодо того, хто з них буде висуватися на посаду президента у 2012 році. З логічного погляду, це мав би стати саме Володимир Путін. Він уже двічі обирався на посаду президента Росії, він відмовився балотуватися утретє тільки для того, щоб не змінювати Конституцію країни, він очолює владну партію. Чому ж «Єдина Росія» не може висунути свого лідера?
Однак Медведєв – чинний президент. У його руках зосереджені серйозні важелі влади. Він намагається ухвалювати самостійні рішення, які зовсім не завжди відповідають інтересам Путіна та команди голови уряду.
Одним із таких рішень у Москві вважають якраз підписання харківських угод. Як відомо, Володимир Путін був рішучим прихильником домовленостей, яких було досягнуто під час прем’єрства Юлії Тимошенко, а Віктор Янукович не менш рішуче виступав за перегляд угоди. І знайшов підтримку… саме в російського президента, у команді якого зовсім не випадково є колишній керівник славнозвісного «РосУкрЕнерго».
До речі, чи не тому так неохоче погоджувався Путін на останню зустріч із Януковичем у Стамбулі? Адже під час першого московського візиту українського Президента Янукович спілкувався саме з Путіним, із Медведєвим були церемонійні переговори. Однак за 100 днів у путінському оточенні переконалися: український Президент грає на боці іншої команди в російському політичному керівництві. Ну, і навіщо тоді зустрічатися?
Таких прикладів можна знайти чимало. І їх буде ще більше – в адміністрації російського президента багато хто вважає, що він має йти на другий термін.
Саме тому Медведєв, який до останнього часу намагався дистанціюватися від політичних партій, почав політику активного загравання з путінською «Єдиною Росією». Чи не у розрахунку, що Кремль примусить її керівників підтримати саме президентську, а не прем’єрську кандидатуру?
Так що не можна сказати, що Володимир Путін і Дмитро Медведєв не метушаться – метушаться, ще й як! Однак поки що ця метушня не виявила очевидного фаворита.
Російський апарат продовжує спостерігати за цим захоплюючим змаганням, не розуміючи, хто ж переможе. Прикро тільки, що його можна помітити тільки в кулуарах влади. ЗМІ охоче розповідають довірливим про гармонію у «тандемі», і навіть відверті зізнання Володимира Путіна не можуть переконати його громадян у тому, що великої гармонії між конкурентами та їхніми соратникам якраз і не спостерігається…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
