Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 12:52

Як тільки Росія стає зацикленою на собі, Україну немовби кидають напризволяще. Вона не знає, куди себе діти. Росія не постачає їй якусь енергію, не дає їжі для травлення – і Україна жере себе саму.

Точніше, вона потрапляє в чергові обійми місцевих хвиль інтриги. Так сталося і зараз.

Росія з кількох причин загальмувала, втративши початково набраний темпоритм в українському напрямку. Отримавши Україну «на блюдечку», Росія заспокоїлась на деякий час, зосередившись на інших больових точках.

Білорусь, Грузія, шпигунський скандал або заплутаність – хто буде наступним, Медведев чи Путін, – чи нова ідея зближення Москви з Вашингтоном і Євросоюзом, а, можливо усе, разом узяте, зробило Київ аутсайдером.

І прокинулися старі комплекси, старі болячки і депресії. Українська політична еліта і раніше страждала на зашореність і провінційність. Київ так і не зміг стати світовим інтелектуальним центром.

Цю ілюзію причетності до світових процесів заміняла близькість із Москвою. Когось в Україні це дратувало, але не дуже сильно.

Заряд із Півночі

Києву життєво необхідна Москва як позитивно-негативне джерело, як дратівник, як дороговказ. Без Росії українська політика стає канібальською.

Унаслідок серії інтриг влада почала шукати в самій собі об’єкти для перетравлення. І знаходить.

Ось відфутболили Шуфрича. На цьому явно не закінчиться. Подейкують про Азарова. Якщо такі люди потрапляють в «розстрільні списки», то і доля самого Януковича може потрапити в смугу неочікуваних потрясінь.

Опозиція не відстає від влади у внутрішніх чварах. Москва мовчить. Не подає Україні апетитних замовлень. Ідея рішучого повернення монополії на український терен лягла в дрейф. Київ знову на деякий час втратив няньку.

Якщо Путін не народить якусь чергову антиукраїнську або проукраїнську «бяку», якщо «Газпром» не вийде з черговою ініціативою возз’єднання «нашої» труби і «їхнього» газу, якщо Новодворська в черговий раз не гримне на існуючий бардак, а Лужков не почне будувати в Севастополі щось на зразок філії московського Кремля – якщо усього цього нема, то Україна потрапляє в ситуацію панічного голоду від самопорожнечі , починаючи їсти себе зсередини.

Якщо вдуматися, то, змінивши купу президентів і владних команд, держава так досі не змогла накреслити собі чіткий, реальний і амбіційний план саморозбудови, навколо якого згуртувалася б більшість громадян.

Ставили перед собою мету залізти в Євросоюз і в НАТО. Але все це із розряду шукання якихось схованок за чиюсь спину. І не більше. Москва впевнено погасила цю українську спокусу.

І залишається Києву біла внутрішня гарячка. Аж поки Кремль не впорається зі своїми рутинними справами і перейде до нових ініціатив щодо розширення свого простору.

Це уже довгонепохитна реальність, що Київ і Москва в однаковій мірі залежать одне від одного. Позбутися цієї залежності можна лише за трьох обставин: або щезне Україна, або розвалиться Росія, або та і інша разом перейдуть під юрисдикцію третьої сили – тобто зникнуть обидві. Сусідські хати згорять разом.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG