«Господар частував медом, медяниками, коржами. Проводили ігри, розваги, пов’язані саме з медом і з яблуками. Знаходився такий господа, в якого був великий садок, у якого була велика пасіка», – зазначає Віра Аннусова
Пригощали бідних, і не тільки яблучком
Йдучи на гостини кожна господиня брала з собою пиріжки з яблуками политі медом¸ коржики, буханці, роздаючи зустрічним для поминання мертвих родичів. Звідси прислів’я: «На Другий Спас і жебрак яблучко з’їсть».
На Луганщині масово, всім селом, обрядові свята святкували до 1932 року. Після 33-го святкували теж, але не так гучно, не всі і потайки, каже краєзнавець.
Яблучний Спас – вісник перших холодів
До Спаса не їли фруктів, особливо жінки, в яких померли діти. Вважалося, що на Спаса Діва Марія на небі роздає діткам яблука. А ті, чиї мами нехтували забороною, не отримують яблук і сумують. Спас – це свято врожаю. Селяни намагалися зібрати всі зернові і святили у церкві обжинкові вінки, каже краєзнавець з Новопсковського району Василь Каплунов.
«Заготовляли колоски. В наших краях не плели дідухи. Може колись і плели, але не за пам’яті моїх бабусь. А от яблука святили, завжди на Великий Спас. Говорили, навіть, що не можна їсти яблук до Великого Спасу, але в нас цього не дотримувалися», – зауважує Каплунов.
Прийшов Спас – тримай кожух про запас. Вважається, що після Яблучного Спасу настають перші холоди. Також зі святом пов’язано чимало народних прикмет. Так, якщо на Спаса нема дощу, то буде суха осінь.