Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 02:42

Гітлер vs Макіавеллі


(архівна фоторафія) Муніципальний працівник стирає свастику зі стіни, Санкт-Петербург, Росія, 27 квітня 2010 року
Громадський транспорт російського міста Перм останніми днями перетворився на арену політичних дискусій. Приводом для скандалу стали наклейки з фразою Адольфа Гітлера у трамваях та тролейбусах.

У рамках акції «Мудрість світу» з 2000 року цитати з творів Ніцше, Канта, Аристотеля, Сенеки, Чехова розклеювали на вікнах громадського транспорту. А от афоризм від лідера НСДАП викликав застереження, як у місцевої влади, так і у прокуратури. Шукають винних: ініціатори проекту перекладають відповідальність на місцевих чиновників, які затверджували список цитат, а ті в свою чергу звинувачують виконавців у самодіяльності. Винним бути ніхто не хоче. І це цілком зрозуміло, бо «творчий доробок» Гітлера у Росії визнано екстремістським.

Щоправда застереження у правоохоронців та громадськості викликає не зміст фрази «Ми переможемо Росію тоді, коли українці й білоруси повірять у те, що вони не росіяни», а лише її авторство.

Так ніби у правильності думки про те, що відділивши від «Великой России» її органічні частини – «братні народи» України й Білорусі – можна зламати «великий народ», ніхто не сумнівається. А дарма…

Гітлер говорить про відділення українців та білорусів від Росії лише як про спосіб ослаблення суперника. Але він забував враховувати той факт, що позбавлені російського гніту український та білоруський народ могли б становити загрозу і для нього самого.

Мабуть, вождь Рейху надто багато уваги приділяв штудіюванню німецької класики, забувши про те, що людство розвивалося у більш широкому форматі.

Ще за п’ять століть до Гітлера італієць Макіавеллі досить докладно пояснив, чим завоювання європейської держави відрізняється від завоювання держави азійської. Головна відмінність закладена на рівні ментальності: азійські тиранії складно завойовувати, але легко втримувати, а от з Європою – все навпаки.

Росія є прикладом стандартної азійської деспотичної держави. Російські лідери зазвичай серйозних опонентів не мають. Тому завоювати Росію – надскладне завдання. А от утримувати – значно простіше.

Україна за кількістю претендентів на гетьманську булаву дуже нагадує Францію, описану Макіавеллі. Тому усі загарбники знаходили серед українських «гетьманів» підтримку і без особливих зусиль підкорювали українські землі. А от тоді вже починалися реальні проблеми: бунти, повстання…

Цього німецький диктатор не врахував. Гітлер розраховував, що завоює Росію шляхом відділення України й Росії. Але не думав про те, що таким чином переніс би вектор українсько-білоруського спротиву у свій бік. А тоді і про такий ласий шматок як Росія варто було б забути.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG