Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 08:05
Уся Європа страйкує. Французи не хочуть йти раніше на пенсію. Румуни протестують проти зниження зарплат. Ірландці таранять вантажівками свій парламент. Іспанці сьогодні розпочали загальний страйк проти заходів економії з боку влади. І чехи також тисячами виходять на вулиці, бо зарплати багатьом знижують аж до 20 відсотків.

І ловлю себе на думці, а що ж українці? Чи й всі щасливі і мають бажану працю та зарплату і обожнюють свою владу? Мабуть, що ні...То що ж так тихо в майже 50-мільйонному людському морі? Може перед бурею? А чи не так, як у тому анекдоті:


Їде дядько в брилі на гарбі селом, а до нього вуркаган в куфайці підскочив. Малий такий собі, миршавий... Дядько ніби й не зауважив, все собі пужалном над головами биків помахує, мух відганяє... Бики бредуть поволі, гарба скрипить... Тут клятий вуркаган раптом, із кривим усміхом з-під кашкета, вихоплює у дядька пужално і як врепіжить межи плечі тому! А наш дядько нічого, лише почухав спину і лоба під брилем та й мугикнув до вурка:

–Ти, того, поволі...

А вуркаган знову та вже дядька по потилиці пужалном хвать! Дядько зіщулився весь і не стерпів та повернувшись до миршавого врага у куфайці, кинув:

– Я й здачі можу дати...

Вуркаган лише зареготав чорним ротом, та як вліпить дядька нашого його ж пужалном межи очі, того й писок червона юшка залила. Тут вже дядько вигукнув:

– Та ти, враже, якщо мене ще раз вдариш, то я не знаю, що я з тобою зроблю...

Вурко на це лише ногою дядька з гарби копнув та тільки й закуріло за ним. А що ж дядько? Він став посеред шляху, почухав потилицю, втерся рукавом та й буркнув нехотячи, собі вже:

– То так би й зразу сказав, а то ще б’ється...

Буденний анекдот але щось у ньому є й про українське сьогодення. Хіба можна говорити про якісь страйки тут, чи, не приведи Господи – спротив(!), коли примітивна, дрібна жменька вуркаганів поганяють цілим народом. Та й чи ж народ це? Тому й сумніви гризуть європейців, котрі сьогодні страйкують.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

XS
SM
MD
LG