Яку ж мету ставлять дівчата перед собою?
Сказати, що рух є справді всеукраїнським не можна – «Фемен» реально діє лише в Києві. Рух не є справді потужним, акції традиційно проводять дві-три дівчини. І нарешті найголовніше – протести «Фемен» не приносять ніяких результатів. Питання – чи влада не хоче звертати увагу на заклики активісток, чи вони самі і не ставлять це собі за мету.
Активістки позиціонують себе як захисниці жінок та як свідомі українки. Чи так це?
Спотворення ідей фемінізму
«Фемен», як «захисниці жінок», своїми акціями скоріше принижують честь і гідність українських жінок, вкотре малюють на увесь досяжний для руху медіа-простір, портрет українок, не лише на вигляд, а й у дії, як повій. Один мій знайомий британець, коли побачив акції «Фемен» у мережі інтернет, сказав: «Ваші дівчата, здається, стали ще, м’яко кажучи, розкутішими!»
Замість того, щоб справді боротися з таким іміджем українок у Європі, активістки роблять протилежне, і, головне, усе це подається під соусом, «але ж ми насправді так хочемо привернути увагу громадськості до цієї проблеми».
Нібито привертаючи увагу до проблеми, «Фемен» насправді взагалі спотворює ідеї фемінізму. Цей жіночий рух, скоріше, сповідує радикальний ексгібіціонізм, інакше це не назвати, а не той фемінізм, який розвивали їхні попередниці.
«Фемен» на своїх акціях принизливо використовують жіноче тіло – чи зробила б таке справжня феміністка, що має на меті відстоювати гідність та права жінки у цьому світі? Не думаю.
Дівчата більше здивували б, якби провели широку масштабну роботу й організували потужну групу соціальних працівників, юристів та психологів, а потім проїхались по «вертепних» місцях хоча б Києва і поспілкувалися з дівчатами найдревнішої професії на світі. І якщо б врятували хоча б одну-дві і поставили на «шлях істинний», то, можливо б, їхній приклад надихнув би решту дівчат переглянути той спосіб життя, який вони ведуть.
Щодо декларованої активістками позиції свідомих українок – сказати, що це абсурд – не сказати нічого. Усі акції «Фемен» лише вкотре обводять фломастером чорні плями української дійсності.
«Феменівський» секс-туризм?
Уявімо на секунду, який образ України малюють в очах усього світу такі акції руху «Фемен», як «Хочу пісяти!» та «Україна – не бордель»? Уявили?... Привабливо, чи не так? Оголені жіночі тіла, стоять у чергу в єдиний на увесь Хрещатик громадський туалет. Дівчата, ви боретеся із секс-туризмом? Але ж лише секс-турист, побачивши такі кадри, захоче неодмінно відвідати країну, де ТАКЕ (!), відбувається. Турист, якого цікавить власне країна, традиції, природа і пам’ятки, в таку країну не поїде.
То ж у мене назріло питання: «Фемен», так ви проти чи ви і не проти б?
І наостанок. Акція «Фемен» під назвою «ІЗИДІ», влаштована у дні приїзду патріарха РПЦ Кирила до України, у мене як християнки викликала обурення. Не будемо говорити про те, що дівчата, напевно, намагались у такий спосіб виступити проти політичного підтексту візиту патріарха в Україну. Нагадаю лише про форму вираження цього протесту.
Картина олією: інсталяція розп’яття, на хресті, утвореному двома хлопцями, висить оголена дівчина, у вінку та рушнику на стегнах – усе це на фоні бань Софійського собору.
Читала відгуки на цю акцію на сторінці «Фемен» у Livejournal. Навіть фанати руху на акцію відреагували негативно, адже це зачепило їхні християнські почуття.
У Сполучених Штатах Америки цього року пастор Террі Джонс із Флориди закликав американців спалити священну книгу мусульман Коран у річницю теракту в Нью-Йорку. Американська громадськість, політики, журналісти та державні посадовці, аж до президента, засудили ці заклики Джонса. Адже такі дії розпалили б ворожнечу між християнами та мусульманами. Крім того, спалення Корану образило б почуття не лише радикальних ісламістів, а й мирних мусульман у США. Американське суспільство, що береже свою єдність, не допустило таких блюзнірських дій. Акція активісток «Фемен» біля стін християнської святині Софії Київської образила почуття, не сумніваюся, представників усіх християнських конфесій. На жаль, українська громадськість або була не дуже в курсі такої акції, або ж просто за пасивністю та незрілістю своєю на такі викрутаси «Фемен» не відреагувала. Шкода! І це говорить не на користь нашого суспільства.
І тепер останнє питання до «Фемен». Ні, не навіщо ви робите ці акції насправді. Адже і так зрозуміло, що ваш протест заради протесту і ніякі результати ваших дій задля користі суспільства вас не цікавлять. Вам це не потрібно – вам необхідне банальне: засвітитися.
Мабуть, є ще одна одвічна причина. Якщо читачам не відомо, то «Фемен» уже продає постери зі своїм логотипом, намальованим не пензлями, а грудьми активісток. Коштують такі витвори мистецтва по 50, 100 доларів. Пропонують такі картини, як правило, бізнесменам. Цікаво, які ще витвори свого «мистецтва» пропонують бізнесменам активістки «Фемен»?
«Модель – не йди в бордель»
Скажу відверто, що на зорі створення руху, коли він не мав ні назви, ні того стилю протестів, що ми бачимо сьогодні, я та ще кілька моїх подруг приєдналися до цього «ФЕМЕН», сподіваючись, що ми будемо справді намагатися розв’язати проблеми українського жіноцтва, будемо діяти й розвивати українське суспільство. Але дуже скоро ми зрозуміли, що діла не буде – дівчата збираються лише оголювати свої тіла, більше нічого. Отже, ми розійшлися з «Фемен».
Днями відбулися акції «Фемен», які лише вкотре довели абсурдність та безплідність їхніх виступів. На українському тижні моди активістки спробували зірвати показ однієї дизайнерки. Дівчата вибігли на подіум (звичайно ж, у вже традиційному оголеному вигляді) з плакатами «Модель – не йди в бордель!»
Що це було? Протест? Дискредитація українського іміджу? Українські дизайнери працюють, намагаються «пробити вікно в Європу», українські моделі теж мріють бути знаними у світі. І я не думаю, що більшість із них мріють бути знаними як проститутки. Та «Фемен» потурбувалася про відповідну рекламу українського світу моди.
Друга акція, яку нещодавно провели дівчата, вкотре підвела штрих до жебрацького образу України у світі. Акцією «Подайте на Україну» лише одна активістка «Фемен» мала на меті привернути увагу громадськості до жебрацької політики Кабінету Міністрів. Про результати та про ефективність цієї акції говорити, зрозуміло, немає чого. Ніяких конкретних дій «Фемен» із метою змінити економічну політику України не вчинили.
Будь-який рух, на мою думку, має приносити конкретні результати. Активісти такого руху мають представляти інтереси людей, захищати їх та діяти заради них.
Отже, «Фемен», чому б вам не просто протестувати, а своїми діями все-таки намагатися вирішити проблеми українського суспільства, які вам так, аж до «оголення», болять?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Сказати, що рух є справді всеукраїнським не можна – «Фемен» реально діє лише в Києві. Рух не є справді потужним, акції традиційно проводять дві-три дівчини. І нарешті найголовніше – протести «Фемен» не приносять ніяких результатів. Питання – чи влада не хоче звертати увагу на заклики активісток, чи вони самі і не ставлять це собі за мету.
Активістки позиціонують себе як захисниці жінок та як свідомі українки. Чи так це?
Спотворення ідей фемінізму
«Фемен», як «захисниці жінок», своїми акціями скоріше принижують честь і гідність українських жінок, вкотре малюють на увесь досяжний для руху медіа-простір, портрет українок, не лише на вигляд, а й у дії, як повій. Один мій знайомий британець, коли побачив акції «Фемен» у мережі інтернет, сказав: «Ваші дівчата, здається, стали ще, м’яко кажучи, розкутішими!»
Замість того, щоб справді боротися з таким іміджем українок у Європі, активістки роблять протилежне, і, головне, усе це подається під соусом, «але ж ми насправді так хочемо привернути увагу громадськості до цієї проблеми».
Нібито привертаючи увагу до проблеми, «Фемен» насправді взагалі спотворює ідеї фемінізму. Цей жіночий рух, скоріше, сповідує радикальний ексгібіціонізм, інакше це не назвати, а не той фемінізм, який розвивали їхні попередниці.
«Фемен» на своїх акціях принизливо використовують жіноче тіло – чи зробила б таке справжня феміністка, що має на меті відстоювати гідність та права жінки у цьому світі? Не думаю.
Дівчата більше здивували б, якби провели широку масштабну роботу й організували потужну групу соціальних працівників, юристів та психологів, а потім проїхались по «вертепних» місцях хоча б Києва і поспілкувалися з дівчатами найдревнішої професії на світі. І якщо б врятували хоча б одну-дві і поставили на «шлях істинний», то, можливо б, їхній приклад надихнув би решту дівчат переглянути той спосіб життя, який вони ведуть.
Щодо декларованої активістками позиції свідомих українок – сказати, що це абсурд – не сказати нічого. Усі акції «Фемен» лише вкотре обводять фломастером чорні плями української дійсності.
«Феменівський» секс-туризм?
Уявімо на секунду, який образ України малюють в очах усього світу такі акції руху «Фемен», як «Хочу пісяти!» та «Україна – не бордель»? Уявили?... Привабливо, чи не так? Оголені жіночі тіла, стоять у чергу в єдиний на увесь Хрещатик громадський туалет. Дівчата, ви боретеся із секс-туризмом? Але ж лише секс-турист, побачивши такі кадри, захоче неодмінно відвідати країну, де ТАКЕ (!), відбувається. Турист, якого цікавить власне країна, традиції, природа і пам’ятки, в таку країну не поїде.
То ж у мене назріло питання: «Фемен», так ви проти чи ви і не проти б?
І наостанок. Акція «Фемен» під назвою «ІЗИДІ», влаштована у дні приїзду патріарха РПЦ Кирила до України, у мене як християнки викликала обурення. Не будемо говорити про те, що дівчата, напевно, намагались у такий спосіб виступити проти політичного підтексту візиту патріарха в Україну. Нагадаю лише про форму вираження цього протесту.
Картина олією: інсталяція розп’яття, на хресті, утвореному двома хлопцями, висить оголена дівчина, у вінку та рушнику на стегнах – усе це на фоні бань Софійського собору.
Читала відгуки на цю акцію на сторінці «Фемен» у Livejournal. Навіть фанати руху на акцію відреагували негативно, адже це зачепило їхні християнські почуття.
У Сполучених Штатах Америки цього року пастор Террі Джонс із Флориди закликав американців спалити священну книгу мусульман Коран у річницю теракту в Нью-Йорку. Американська громадськість, політики, журналісти та державні посадовці, аж до президента, засудили ці заклики Джонса. Адже такі дії розпалили б ворожнечу між християнами та мусульманами. Крім того, спалення Корану образило б почуття не лише радикальних ісламістів, а й мирних мусульман у США. Американське суспільство, що береже свою єдність, не допустило таких блюзнірських дій. Акція активісток «Фемен» біля стін християнської святині Софії Київської образила почуття, не сумніваюся, представників усіх християнських конфесій. На жаль, українська громадськість або була не дуже в курсі такої акції, або ж просто за пасивністю та незрілістю своєю на такі викрутаси «Фемен» не відреагувала. Шкода! І це говорить не на користь нашого суспільства.
І тепер останнє питання до «Фемен». Ні, не навіщо ви робите ці акції насправді. Адже і так зрозуміло, що ваш протест заради протесту і ніякі результати ваших дій задля користі суспільства вас не цікавлять. Вам це не потрібно – вам необхідне банальне: засвітитися.
Мабуть, є ще одна одвічна причина. Якщо читачам не відомо, то «Фемен» уже продає постери зі своїм логотипом, намальованим не пензлями, а грудьми активісток. Коштують такі витвори мистецтва по 50, 100 доларів. Пропонують такі картини, як правило, бізнесменам. Цікаво, які ще витвори свого «мистецтва» пропонують бізнесменам активістки «Фемен»?
«Модель – не йди в бордель»
Скажу відверто, що на зорі створення руху, коли він не мав ні назви, ні того стилю протестів, що ми бачимо сьогодні, я та ще кілька моїх подруг приєдналися до цього «ФЕМЕН», сподіваючись, що ми будемо справді намагатися розв’язати проблеми українського жіноцтва, будемо діяти й розвивати українське суспільство. Але дуже скоро ми зрозуміли, що діла не буде – дівчата збираються лише оголювати свої тіла, більше нічого. Отже, ми розійшлися з «Фемен».
Днями відбулися акції «Фемен», які лише вкотре довели абсурдність та безплідність їхніх виступів. На українському тижні моди активістки спробували зірвати показ однієї дизайнерки. Дівчата вибігли на подіум (звичайно ж, у вже традиційному оголеному вигляді) з плакатами «Модель – не йди в бордель!»
Що це було? Протест? Дискредитація українського іміджу? Українські дизайнери працюють, намагаються «пробити вікно в Європу», українські моделі теж мріють бути знаними у світі. І я не думаю, що більшість із них мріють бути знаними як проститутки. Та «Фемен» потурбувалася про відповідну рекламу українського світу моди.
Друга акція, яку нещодавно провели дівчата, вкотре підвела штрих до жебрацького образу України у світі. Акцією «Подайте на Україну» лише одна активістка «Фемен» мала на меті привернути увагу громадськості до жебрацької політики Кабінету Міністрів. Про результати та про ефективність цієї акції говорити, зрозуміло, немає чого. Ніяких конкретних дій «Фемен» із метою змінити економічну політику України не вчинили.
Будь-який рух, на мою думку, має приносити конкретні результати. Активісти такого руху мають представляти інтереси людей, захищати їх та діяти заради них.
Отже, «Фемен», чому б вам не просто протестувати, а своїми діями все-таки намагатися вирішити проблеми українського суспільства, які вам так, аж до «оголення», болять?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
