Доступність посилання

13 Грудень 2017, Київ 01:29
Справа не у Ейфелевій вежі, а у профспілках. Профспілки – це реальна друга влада у Франції. І не тому, що хтось з профспілкових діячів старається з усіх сил потрапити у велику політику, як і не тому, що певній політичній силі захотілося через профспілки шантажують владу.

Профспілки мають реальну владу, тому що їм довіряють люди.

Ця довіра обраховується у конкретних цифрах – кожен член профспілки сплачує внески самостійно шляхом їх перерахування на відповідний банківський рахунок відповідної членської організації. Розмір внеску складає 1% від зарплати після відрахувань для працюючих, 0,5% – для пенсіонерів.

Керівні органи профспілок централізовано отримують внески і пропорційно розподіляють їх на потреби профспілкових організацій нижчого рівня.

Для прикладу, бюджет Загальної конфедерації профспілок Франції у 2008 році складав понад 114 мільйонів євро, з них профспілкові внески склали майже 70%, а решту профспілки заробили на продажі профспілкової преси та корпоративної атрибутики.

Ці цифри прямо вказують на усталену систему стосунків, у якій робітник/працівник/службовець, довіряє профспілкам справу захисту своїх інтересів, сплачуючи за це їм відповідні кошти.

Інтереси французів цілком аналогічні інтересам усіх інших європейців: заробітна плата, достатня для нормального життя, відпочинку й розвитку; нормальні умови праці; не триваліший, аніж 40 годин на тиждень робочий день; відпустка й можливість захищати свої права.

Французи не хочуть поступатися своїми правами, але ще більше вони обурені тим, що влада не хоче домовлятися з профспілками.

В Україні ж права працівника так як і права людини визначаються зовсім не пакетом законодавчих документів, що в ідеалі мали б їх захищати. Ці права вже давно потрапили в кабалу до працедавця.

І кожен з нас веде свою боротьбу, або мовчки терпить.
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG