Відразу після призначення Собяніна з’явилися чутки, що він приведе з собою людей із Тюмені. Адже до переїзду в Москву на посаду глави президентської адміністрації Собянін був губернатором Тюменської області і досі кадрами з цього регіону не користувався.
Так відбулося й цього разу. Єдиний тюменський чиновник, яка прийшла до московської мерії разом із Собяніним – це новий заступник мера, керівник апарату мера та уряду Москви Анастасія Ракова. Проте вона займається апаратом Собяніна завжди – він запросив Ракову на роботу з Тюмені до Москви, коли став керівником апарату уряду, Ракова також займалася організацією його роботи... Так що поява Ракової поруч із Собяніним – це поява секретаря, а не керівника.
Провідні лужковскі заступники свої посади зберегли
А от практично всі провідні лужковскі заступники свої посади зберегли. Першим віце-мером Москви залишився найближчий соратник Лужкова, керівник столичного будівництва Володимир Рєсін. Він має такі серйозні позиції у лужковському клані, що може змагатися за вплив із самим колишнім мером. Ще б пак! Адже всі дозволи на будівництво дружині Лужкова Олені Батуриній видавав саме Рєсін, а не Лужков. Не випадково після відставки мера саме Володимир Рєсін був призначений виконуючим обов’язків мера Москви і на першому ж засіданні запропонував позбутися монструального монумента Петру І – це справжній жах москвичів, улюблене створіння Лужкова та його придворного скульптора Зураба Церетелі. Однак окрім цієї ініціативи Рєсін провів цілу низку кадрових замін, які підтверджені новим мером Москви.
На своїх посадах залишилися також Людмила Швецова, що відповідає в Москві за «соціалку» та Юрій Росляк – економічний міністр столиці. Щоправда, вони були першими заступниками мера, стали просто заступниками, однак це тільки підтверджує посилення позицій Рєсіна. Зберегли свої посади й інші відомі чиновники. Звичайно, в мерії з’явилися й нові обличчя, однак їх недостатньо, щоб змінити баланс сил – тим більш, що «лужковські» керують Москвою вже два десятиліття.
Так що можна констатувати історичний компроміс – путінський призначенець на чолі російської столиці і лужковська адміністрація при ньому. Це означає навіть не більш ефективне керування містом, а найбільш ефективний перерозподіл його ресурсів між конкуруючими кланами. Популярний телеведучий Сергій Доренко, розповідаючи глядачам про шахрайства Лужкова, завжди запитував наприкінці: «Здавалося б, а до чого тут Лужков?» Ми ж запитаємо – а до чого тут москвичі?
А ні до чого – вони ж мера не обирають. І їм, як і нам, тільки й залишається, що стежити за змінами в московському «політбюро»...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Так відбулося й цього разу. Єдиний тюменський чиновник, яка прийшла до московської мерії разом із Собяніним – це новий заступник мера, керівник апарату мера та уряду Москви Анастасія Ракова. Проте вона займається апаратом Собяніна завжди – він запросив Ракову на роботу з Тюмені до Москви, коли став керівником апарату уряду, Ракова також займалася організацією його роботи... Так що поява Ракової поруч із Собяніним – це поява секретаря, а не керівника.
Провідні лужковскі заступники свої посади зберегли
А от практично всі провідні лужковскі заступники свої посади зберегли. Першим віце-мером Москви залишився найближчий соратник Лужкова, керівник столичного будівництва Володимир Рєсін. Він має такі серйозні позиції у лужковському клані, що може змагатися за вплив із самим колишнім мером. Ще б пак! Адже всі дозволи на будівництво дружині Лужкова Олені Батуриній видавав саме Рєсін, а не Лужков. Не випадково після відставки мера саме Володимир Рєсін був призначений виконуючим обов’язків мера Москви і на першому ж засіданні запропонував позбутися монструального монумента Петру І – це справжній жах москвичів, улюблене створіння Лужкова та його придворного скульптора Зураба Церетелі. Однак окрім цієї ініціативи Рєсін провів цілу низку кадрових замін, які підтверджені новим мером Москви.
На своїх посадах залишилися також Людмила Швецова, що відповідає в Москві за «соціалку» та Юрій Росляк – економічний міністр столиці. Щоправда, вони були першими заступниками мера, стали просто заступниками, однак це тільки підтверджує посилення позицій Рєсіна. Зберегли свої посади й інші відомі чиновники. Звичайно, в мерії з’явилися й нові обличчя, однак їх недостатньо, щоб змінити баланс сил – тим більш, що «лужковські» керують Москвою вже два десятиліття.
Так що можна констатувати історичний компроміс – путінський призначенець на чолі російської столиці і лужковська адміністрація при ньому. Це означає навіть не більш ефективне керування містом, а найбільш ефективний перерозподіл його ресурсів між конкуруючими кланами. Популярний телеведучий Сергій Доренко, розповідаючи глядачам про шахрайства Лужкова, завжди запитував наприкінці: «Здавалося б, а до чого тут Лужков?» Ми ж запитаємо – а до чого тут москвичі?
А ні до чого – вони ж мера не обирають. І їм, як і нам, тільки й залишається, що стежити за змінами в московському «політбюро»...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
