Доступність посилання

13 Грудень 2017, Київ 19:44

Черномирдін відрізнявся від тих, хто створював кланову Росію


Віктор Черномирдін
Київ – В Україні краще знають той період, коли Віктор Черномирдін очолював російське посольство в Україні. Однак є очевидним, що головна частина його політичної кар’єри – це той час, коли він створював «Газпром»: саме Черномирдін є реальним засновником цього газового монополіста. І, звичайно, той час, коли він був прем’єр-міністром Росії і певний час навіть вважався реальним спадкоємцем президента Росії Бориса Єльцина. Саме тоді проявились усі політичні якості Віктора Черномирдіна – людини, здатної до компромісу, здатної до діалогу з різними політичними силами, швидше, господарника, ніж політика, однак, разом із тим, досить впливової людини у політичному світі.

Можна сказати, що Віктор Черномирдін із його людськими і господарчими якостями вибивався з загального переліку людей, які створювали кланову Росію. Може, саме тому він не став другим президентом Російської Федерації. Якщо порівняти сьогодні масштаби особистостей Віктора Черномирдіна та спадкоємця Бориса Єльцина – Володимира Путіна (такого Путіна, якого ми бачили у 2000 році), ми усвідомимо, що Віктор Черномирдін був значно яскравішим, значно серйознішою постаттю, ніж нікому не відомий сірий чиновник.

Однак, можливо, саме тому найближче оточення Бориса Єльцина і олігархи, які намагались зробити все, щоб контролювати Росію, побоювались такого президента. Так що можна сказати, що Віктор Черномирдін – це політик втраченого шансу. Втраченого шансу не стільки для себе, скільки для самої Росії.

Адже якби саме Віктор Черномирдін очолив Росію після Бориса Єльцина (а це могло б відбутися і 1996 року, коли вже тяжко хворий Єльцин пішов на другий термін, і 1999 року, коли несподівано було обрано саме такого наступника, а за кілька місяців Черномирдіна було відправлено у відставку), може, ми бачили б зовсім іншу Росію і зовсім інші російсько-українські відносини.

У Києві шукав спільну мову з представниками різних політичних еліт

Під час перебування Віктора Черномирдіна в Києві він намагався знайти спільну мову з представниками різних політичних еліт, незважаючи на погляди, розбіжності ідеологічного характеру. Так, він був послом Росії з усіма наслідками цієї посади. Він був людиною радянських часів із усіма наслідками цього мислення. Однак це була людина, здатна на лояльне ставлення до інших. Величезна перевага, в якій можна переконатися, якщо порівняти діяльність посольства Російської Федерації до того часу, як Віктор Черномирдін його очолив, і після того, як він пішов у відставку з посади посла Росії.

Черномирдін був не просто державним діячем, а ще й досвідченим дипломатом. Він свого часу займався переговорами зі Слободаном Мілошевичем, урегулюванням Балканського конфлікту. І можна сказати, що це також була його перемога. Дипломата такого рівня на чолі російського посольства в Україні може навіть уже й не бути. Це справжня епоха, яку потрібно вивчати.

А ще варто згадати про те, як Віктор Черномирдін проводив переговори під час захоплення заручників у Будьоновську з представником чеченських бойовиків Шамілем Басаєвим. Зараз у Росії багато хто критикує той стиль переговорів, той факт, що російська влада взагалі пішла на переговори.

Однак я вважаю, що коли державний діяч думає про звичайних людей, які стають заручниками трагедії, про матерів, про дітей, це свідчить про його людські якості. Тому що спланувати якусь операцію так, щоб бойовиків захопити, а мирні мешканці, може, й загинули б, це не потребує особливого мистецтва. Про це завжди думаєш, коли міркуєш про свій рейтинг, про своє переобрання.

А коли ти думаєш про людей, тоді думаєш зовсім інакше. Ті люди, які просто залишились живими внаслідок цих дій Віктора Черномирдіна, сьогодні про нього вдячно згадують. І їхня пам’ять є значно важливішою, ніж просто політичні і дипломатичні оцінки діяльності цієї людини.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG