На початку грудня представників непарламентських партій запросять до Державної думи Російської Федерації для участі у парламентських засіданнях, присвячених питанням підвищення пенсійного віку й трудовим взаєминам.
Питання справді є непростим, і запрошенням представників непарламентських партій Державна дума ніби визнає, що насправді непарламентські партії (а серед них будуть «Яблуко» та «Правоє дєло» мають певний авторитет у суспільстві. Однак виникає питання: чому ж ці партії ніяк не можуть потрапити до парламенту? Тому, що в них немає прихильників чи тому, що таким було рішення влади?
Певну відповідь на це питання дав сам президент Дмитро Медведєв, який у своєму відеоблозі сказав про ознаки застою у російській політиці й можливість перетворення цього застою в стагнацію. Стагнацію президент побачив у тому, що опозиційні політичні рухи не мають можливості перемогти у чесній боротьбі. І в результаті правляча партія «бронзовіє», а опозиційні рухи маргіналізуються.
Оцінка вірна, тільки є питання: а хто ж забазпечив такий стан політичної культури в Росії, як не сама влада?
Може, Дмитро Медведєв і справді вважає, що в Росії цього століття була чесна політична боротьба? Може, він вирішив, що й сам став президентом в результаті чесної боротьби, а не тому, що його прізвище назвав із екранів телебачення «сам» Володимир Путін? Може, й сам Володимир Путін став президентом в результаті чесної боротьби, а не тому, що його прізвище назвав із екранів телебачення «сам» Борис Єльцин – перший і останній президент Росії, який одного разу справді переміг у чесній боротьбі.
Може, перемоги на виборах «Єдиної Росії» і справді можна назвати чесною боротьбою? Може, президент Росії забув, як дві партії, які мали найкращі позиції у Державній думі, – «Єдінство» та «Отєчєство» – об’єднались, щоб не дати нікому й шансу не те, що на перемогу на виборах, а й просто на гідне представництво у владі? Може, президент не знає, що у двох цих партіях царювала Її величність Номенклатура?
Буде конкуренція – не буде стагнації
Отже, змагання опозиції з «Єдиною Росією» – це не змагання партії з партією. Це змагання партії з владою. Як можна перемогти владу, яка контролює все: виборчі комісії, телебачення, радіо, друкарні, місцевих керівників? Така перемога можлива на рівні селища. Але коли ти перемагаєш кандидата влади на виборах мера великого міста, чекай на прокурора. Більше того: коли на виборах до місцевої думи Ставропольського краю перемогла не «Єдина Росія», а «Справедлива Росія» – ніяка не опозиція, а партія спікера верхньої палати Сергія Міронова – Кремль просто вигнав місцевого губернатора. Ну й хто тепер буде проти чесних виборів? Тим більш тепер, коли губернаторів президенту пропонує партія, яка має більшість у місцевих парламентах. В усій Росії – це «Єдина Росія»...
Для того, щоб позбавити Росію стагнації, справді потрібна звичайна чесна конкуренція. Більше нічого. Якщо представники «Єдиної Росії» почнуть дебати на телебаченні з представниками інших політичних сил, через рік цієї партії просто не буде, бо люди побачать рівень депутатів. Але ж наступного дня учасниками дебатів стануть і Путін, і Медвєдєв. Не буде звернень до народу, буде серйозна полеміка, гострі запитання журналістів, документи, які можуть скомпрометувати... Росіяни почнуть вибирати між політиками, а не між чиновниками.
Саме тому найвищий прояв демократизації в Росії – допустити непарламентські партії в Думу на чотири дні. Звісно, так стагнацію не побороти. Проте – безпечно!
Питання справді є непростим, і запрошенням представників непарламентських партій Державна дума ніби визнає, що насправді непарламентські партії (а серед них будуть «Яблуко» та «Правоє дєло» мають певний авторитет у суспільстві. Однак виникає питання: чому ж ці партії ніяк не можуть потрапити до парламенту? Тому, що в них немає прихильників чи тому, що таким було рішення влади?
Певну відповідь на це питання дав сам президент Дмитро Медведєв, який у своєму відеоблозі сказав про ознаки застою у російській політиці й можливість перетворення цього застою в стагнацію. Стагнацію президент побачив у тому, що опозиційні політичні рухи не мають можливості перемогти у чесній боротьбі. І в результаті правляча партія «бронзовіє», а опозиційні рухи маргіналізуються.
Оцінка вірна, тільки є питання: а хто ж забазпечив такий стан політичної культури в Росії, як не сама влада?
Може, Дмитро Медведєв і справді вважає, що в Росії цього століття була чесна політична боротьба? Може, він вирішив, що й сам став президентом в результаті чесної боротьби, а не тому, що його прізвище назвав із екранів телебачення «сам» Володимир Путін? Може, й сам Володимир Путін став президентом в результаті чесної боротьби, а не тому, що його прізвище назвав із екранів телебачення «сам» Борис Єльцин – перший і останній президент Росії, який одного разу справді переміг у чесній боротьбі.
Може, перемоги на виборах «Єдиної Росії» і справді можна назвати чесною боротьбою? Може, президент Росії забув, як дві партії, які мали найкращі позиції у Державній думі, – «Єдінство» та «Отєчєство» – об’єднались, щоб не дати нікому й шансу не те, що на перемогу на виборах, а й просто на гідне представництво у владі? Може, президент не знає, що у двох цих партіях царювала Її величність Номенклатура?
Буде конкуренція – не буде стагнації
Отже, змагання опозиції з «Єдиною Росією» – це не змагання партії з партією. Це змагання партії з владою. Як можна перемогти владу, яка контролює все: виборчі комісії, телебачення, радіо, друкарні, місцевих керівників? Така перемога можлива на рівні селища. Але коли ти перемагаєш кандидата влади на виборах мера великого міста, чекай на прокурора. Більше того: коли на виборах до місцевої думи Ставропольського краю перемогла не «Єдина Росія», а «Справедлива Росія» – ніяка не опозиція, а партія спікера верхньої палати Сергія Міронова – Кремль просто вигнав місцевого губернатора. Ну й хто тепер буде проти чесних виборів? Тим більш тепер, коли губернаторів президенту пропонує партія, яка має більшість у місцевих парламентах. В усій Росії – це «Єдина Росія»...
Для того, щоб позбавити Росію стагнації, справді потрібна звичайна чесна конкуренція. Більше нічого. Якщо представники «Єдиної Росії» почнуть дебати на телебаченні з представниками інших політичних сил, через рік цієї партії просто не буде, бо люди побачать рівень депутатів. Але ж наступного дня учасниками дебатів стануть і Путін, і Медвєдєв. Не буде звернень до народу, буде серйозна полеміка, гострі запитання журналістів, документи, які можуть скомпрометувати... Росіяни почнуть вибирати між політиками, а не між чиновниками.
Саме тому найвищий прояв демократизації в Росії – допустити непарламентські партії в Думу на чотири дні. Звісно, так стагнацію не побороти. Проте – безпечно!
