Аналітики говорять, що, незважаючи на тепліші стосунки між американським і російським керівництвом, в адміністрації Барака Обами у Вашингтоні не мають ілюзій з приводу природи російської внутрішньої політики та міжнародних інтересів Кремля.
Професор американського військово-морського коледжу та автор блогу «Вашингтонський реаліст» Ніколас Ґвоздев пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода: «Листування показує, що в погляді на Росію є «сталевий холодний реалізм». І риторика про керовану демократію і плюралізм не збили з пантелику Вашингтон. Приватно там визнають, що Росія є така, як вона є: олігархія, якою керує служба безпеки, – і це визначає їхню політику щодо Росії».
Після зустрічі американського міністра оборони Роберта Ґейтса та його французького колеги Ерве Морена до Вашингтона відійшла депеша, де Ґейтс говорить, що «російська демократія зникла, а уряд є олігархією, якою керує служба безпеки». Такими аргументами американський міністр оборони намагався переконати французького колегу не продавати Росії військовий корабель «Містраль», бо це йшло б усупереч інтересам Грузії. Ґейтс казав, що це «пошле поганий сингнал не лише для Грузії, але й для «наших центрально- та східноєвропейських союзників».
Росіяни «цинічніші», тому і не дивуються
У самій же Росії публікація відвертого погляду на Кремль нікого не здивувала. Бо до подвійних стандартів там давно звикли, говорить редактор журналу «Росія в глобальній політиці» Федір Лук’янов.
«У Росії суспільство й політики більш реалістичні й цинічні, ніж у багатьох західних суспільствах. Тому той факт, що дипломати говорять одне, а пишуть інше, ніяк не дивує», – каже він.
Лук’янов, як і інші російські аналітики, не вважає, що публікація таємного листування вплине на американсько-російські стосунки. Проте вони побоюються, що якщо договір про ядерне роззброєння не пройде в американському Сенаті, то можуть виникнути проблеми зі змістом «перезавантаження».
Уривки з дипломатичного листування опублікував сайт WikiLeaks, що оприлюднює таємну інформацію з анонімних джерел. Інформацію надрукували такі провідні світові газети, як американська The New York Times, британська The Guardian, німецька Der Spiegel, французька Le Monde, іспанська El País.