Роман Скрипін: Сьогодні дійова особа програми – представник Партії регіонів, член бюджетного комітету парламенту Владислав Лук’янов.
Біографічна довідка
Владислав Лук’янов народився 21 лютого 1964 року в місті Костянтинівка Донецької області.
Вищу освіту здобував у Одеському інституті інженерів морського флоту за фахом «інженер із управління морським транспортом». А також у Національній академії внутрішніх справ України. Трудову діяльність Владислав Лук’янов розпочав організатором навантаження-розвантаження вантажів у морському торговому порту міста Владивостока в Росії.
Потім повернувся у Донецьку область і зайнявся підприємницькою діяльністю. Певний час був керівником управління інвестицій акціонерного товариства «Керамет». А потім заснував інвестиційну кампанію «Фінфорт», яка стала початком розвитку інвестиційної групи «Фінфорт», що об’єднує сьогодні десятки українських підприємств.
Владислав Лук’янов – депутат Донецької обласної ради двох скликань. Протягом 4-го скликання – голова постійної комісії з питань соціальної політики Донецької обласної ради.
Під час V скликання Верховної Ради був обраний народним депутатом від Партії регіонів та призначений заступником голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
У 2007 році на дострокових парламентських виборах знову став народним депутатом від Партії регіонів. Спочатку був заступником голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. А нині є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету.
Роман Скрипін: До студії наш герой приніс проект Державного бюджету – це така змістовна книжка на вивчення якої навіть не знаю, скільки треба витратити часу. Може за дві доби її можна прочитати.
Пане Лук’янов, що у нас із бюджетом на наступний рік? Що тут нового? Бо бюджет щороку обговорюють, що от буде такий бюджет. Але ми знаємо, що цей бюджет буде дефіцитний.
Владислав Лук’янов: Бюджет-2011 вимальовується значно кращий, ніж бюджет поточного року.
– Так поточного року бюджет був ухвалений вже в пожежному порядку.
– Безумовно, минула команда не підготувала бюджету.
– Як завжди, у нас минула команда у всьому винна
– Доводилось виправляти ситуацію. І нова команда, як і обіцяла, за місяць з невеликим зробила бюджет, внесла його до Верховної Ради, він був ухвалений.
– Потім та ж поточна команда його різала.
– Безумовно, ми пішли на такий непопулярний захід як секвестрування – зменшення дохідної та видаткової частини бюджету. Зараз у суспільстві, коли починається розмова про заходи уряду, то непопулярні заходи стають найпопулярнішою темою для розмови.
– Які в нас були непопулярні заходи? Ви маєте на увазі Податковий кодекс?
– Було ухвалено досить багато документів. Перше, це було розроблене і прийняте нове законодавство про новий Бюджетний кодекс. Після того розпочалась робота і був розглянутий і прийнятий новий Податковий кодекс. Зараз ми розглядаємо зміни щодо адміністративної реформи. У нас є ціла програма, крок за кроком, step by step.
Якщо ми зараз розмовляємо про бюджет, я б порівняв два бюджети – минулого року і цього року, і основні показники. Якщо ми бачимо, що у 2010 році закладалась інфляція 13,1%, то за розрахунками Міністерства економіки, ми отримаємо прогнозний рівень інфляції на 2011 рік – менше дев’яти відсотків – 8,9%.
– А поточного року – 13,1%. Я тут підглядаю у ваші документи.
– Це розрахункова цифра, але за результатами поточного року, думаю, інфляція може вкластися в 10%.
– Тобто ви вважаєте, що 2011 ліпший. Він не за багатьма показниками ліпший насправді.
– Дуже важливим показником є дефіцит бюджету. Якщо в цьому році дефіцит був на рівні 5% (затверджений був на рівні 5%), за результатами виконання бюджету очікується 4,8 – 4,9%. Тобто це на межі.
– Дефіцит – це ті гроші, яких немає.
– Це об’єм запозичень. Якщо державі не вистачає грошей для того, щоб виконати свої зобов’язання.
– Де брати ці запозичення? Це значить, що ми не сплатимо податків на 279 мільярдів гривень. Це дефіцит бюджету, який закладений у вас у 2011 році.
– Ні, це доходна частина.
– Як ні? Ось у документах написано, що це дефіцит.
– Ні. Те, що тут надруковано, не завжди відповідає реальним справам.
– Скажіть, який у нас буде дефіцит бюджету 2011 року, але не у відсотках, а у мільярдах гривень.
– Десь на рівні 40 мільярдів. Якщо бути точним, 38 мільярдів 800 мільйонів гривень.
– Це дірочка у бюджеті?
– Це плановий дефіцит на рівні 3% ВВП закладається у цей бюджет. У цьому році розрахунковий дефіцит був на рівні 5%, це сума була 54 мільярди гривень.
– Ці гроші десь треба ж брати. Правильно?
– Безумовно, держава покриває бюджетний дефіцит за рахунок запозичень.
– У кого? У МВФ?
– Не тільки. Частина запозичень відбувається на внутрішньому ринку. Частина – на зовнішньому ринку.
– Будь-яку позику треба повертати.
– Безумовно. Якщо б ми подивились на обслуговування державного боргу, як він склався, то в мене є з собою дуже цікавий графік, цікава інформація.
– Знову попередня команда?
– Ні. Ми бачимо, що в 2007 році бюджетний дефіцит складав досить малу суму. І державний борг був на рівні 10,5 мільярдів.
У 2008 році – 33 мільярди.
2009 – 121 мільярд.
2010 рік – пік навантаження, це поточний рік – 131 мільярд. Це дуже важкі цифри. На жаль, помилка 2007-2008 року – це той час, коли держава мала наднадходження податків, надвисокий рівень економічного зростання, економічної активності. Ми мали реально профіцитний бюджет. Ми мали надходжень більше того, що лишалось.
У 2007 році понад 5 мільярдів доларів залишалось на казначейських рахунках, коли уряд Януковича передавав повноваження уряду Тимошенко. Ми мали профіцит, мали вільні кошти. Але на жаль, першу частину 2008 року не було використано. У IV кварталі, коли почалась масштабна світова криза, то ситуація складалась вже не на користь української економіки, не на користь урядової команди.
3% відсотки – це дуже пристойний дефіцит. Таким дефіцитом можна пишатись.
– Ліпше б у нас був бездефіцитний бюджет. Або навіть профіцитний.
– Профіцитний бюджет не є позитивом для економістів. Повірте. Невеликий профіцит у 1,5 – 3% – це нормальна цифра, що закладається у кожній країні. Якщо ви маєте профіцитний бюджет, ви не використовуєте тих можливостей, які вам надає економіка і фінансова система держави. Тобто ви не доплачуєте заробітні плати, пенсії.
– Так у нас є цілі галузі, які не те, що потерпають, які вічно говорять про те, що вони недофінансовані хронічно, як хвороба хронічна.
– Грошей надто не буває ніколи.
– Якби у нас рівень освіти, охорони здоров’я, армія утримувались належним чином, то ми напевне і не говорили б про бюджет. Але насправді це ті галузі, які у нас хронічно кульгають протягом багатьох років.
– А при чому тут армія?
– Тому що вона з бюджету фінансується.
– Все фінансується з бюджету. Краще гроші вкладати в освіту та охорону здоров’я, і соціальний захист.
– А на третьому місці, як не крути, це безпека. Це армія. Армія у нас недофінансовується. У нас освіта недофінансована.
– Безумовно, маємо піклуватись про армію, про власну безпеку. Бо є прислів’я, хто не має своєї армії, той сплачує іншій армії.
– Ми говоримо про хронічно недофінансовані галузі. І є у нас ще одна штука, яка хронічно вимагає грошей, – це пенсіонери, яких треба утримувати. І в цьому випадку ліпше, щоб у нас був профіцит. Щоб бюджет був достатній, щоб ми могли фінансувати і освіту, і армію, і охорону здоров'я, і утримувати пенсіонерів.
Були часи, коли в Україні був бездефіцитний бюджет? Це треба пригадати років 10-13 тому.
– Якщо ми візьмемо бюджет 13 років тому, тобто 97-98 років – це були найжахливіші часи.
– Ні, тоді якраз у нас був бездефіцитний бюджет.
– Та ні. Я ж знаю.
– Тоді виправте мене, коли в Україні був бездефіцитний бюджет?
– З часів розвалу Радянського Союзу спочатку ми не могли навіть створити систему збору податків, і мали глибоку інфляцію, ходили з кошиками купоно-карбованців.
Після того було в нас багато різних радників, але нормального бюджету… Ну, був період у 2001-2004 роки, коли був більш-менш пристойний бюджет. Нормальна ситуація, з точки зору бюджетного планування, у 2007-2008 роках. Але на жаль, можливості 2008 року були втрачені.
– А далі? Наступний бюджет – 2011 року – не передбачає збільшення фінансування освіти та охорони здоров’я?
– Передбачає.
– Більше буде? В яких обсягах?
– Охорона здоров’я збільшується на мільярд.
– Лише?
– Що означає «лише» на мільярд? Ми зменшуємо запозичення. Якщо дефіцит бюджету цього року – 54 мільярди, то наступного року – 39 мільярдів. Тобто на 15 мільярдів зменшуємо запозичення на наступний рік. Тобто майже на третину зменшуємо запозичення. А зменшуємо запозичення – збільшуємо надходження, забезпечуємо зростання ВВП.
Головними показниками бюджету є ВВП. Якщо ми на цей рік закладали ВВП на рівні 1 трильйона 80 мільярдів. І на фоні падіння на 15% минулого року закладали зростання 3,7%. Це був консервативний прогноз, але дуже багато людей, експертів, фахівців (маю на увазі Світовий банк, МВФ) вважали, що показник 3,7% зростання ВВП після 15% падіння є нереальним показником і неможливо досягнути цю цифру.
Хочу сказати, що за результатами першого півріччя у нас було 6%. На такому ж рівні ми витримаємо цей показник і до кінця року. Тому що база порівняння першого і другого півріччя досить суттєво відрізняється. Тому що основне падіння виробництва і зміни ВВП відбулись у ІІ півріччі 2008 року і першому півріччі 2009 року. Тому, порівнюючи показники, план значно легше перевиконати на початку першому півріччі, ніж у другому. У ІІ півріччі 2009 року ситуація почала стабілізуватись.
За результатами року ми отримали показники, які спочатку викликали навіть здивування у МВФ, Світового банку. Був розроблений новий прогноз на цих показниках. Він значно ліпший, він значно стабільніший. Вони чітко побачили, що Україна впорається з подоланням наслідків кризи.
– У нас все одно одна з найбідніших країн в Європі, разом із Албанією та Молдовою.
– Одномоментно держава не стає ні могутньою, ні надбагатою. Але ті кроки, які були зроблені цього року, вони дають надію і можливості на покращення ситуації. Давайте пригадаємо квітень-березень цього року, коли переходила влада від однієї команди до іншої. Рівень запозичень для української держави, суверенних запозичень, тобто запозичень уряду був на рівні 30%.
– Говорили багато про можливість дефолту, між іншим.
– Так. І більшість фінансових інституцій не довіряли державі і вважали, що дефолт невідворотній. Що держава збанкрутує. Всі казали, що це буде травень, що це буде липень-серпень. Але цього не відбулось. За 3-4 місяці роботи ситуацію стабілізували, і МВФ був здивований тим, що ситуацію втримали.
– Ми можемо обходитись без МВФ?
– МВФ – найбільша світова фінансова організація. Це індикатор для всіх приватних інвесторів, що якщо МВФ співпрацює з державою, це потужний сигнал для зовнішніх інвесторів, що з Україною можна мати справу.
– Де ці інвестиції?
– Ви на кожне питання ставите….
– А як інакше?
– Ми маємо позитивний притік капіталу за 9 місяців.
– Я в чому не сумніваюсь, це те, що ви будете говорити, що в нас життя поліпшується.
– Ви самі визнали, що держава була на межі банкрутства. Весь світ вважав, що дефолт в Україні невідворотній.
– Були такі думки. Є думки, що це Україна загрожує і надалі. І що наступного року можливо таке.
– Якщо ви фахівець і професійно ставитесь до цього питання, то це визначається світовими рейтингами. Є так звані рейтингові агенції. Ми мали негативний прогноз, ми мали дефолтні рейтинги. Зараз ми маємо стабільні рейтинги і позитивний прогноз розвитку. Тобто ситуація відрізняється досить принципово.
Ускладнили ситуацію проблеми на європейського ринку – Португалія, Іспанія, Греція.
– Давайте не будемо говорити про їхні проблеми. Греція взагалі отримала від Євросоюзу 150 мільярдів євро допомоги. І ЄС оцінює порятунок цих країн у 500 мільярдів євро. Про що ми говоримо?
– Я розумію. Україна не отримала такої шаленої підтримки.
– І не може отримати. Ми не є членами ЄС.
– А нам і не потрібна ця підтримка.
– Я б не хотів, щоб ми були Грецією, чесно.
– І я не хочу. І ми робимо все, щоб ситуація такою не стала. Ми були на межі банкрутства. Всі вважали, що гривня впаде. Гривня втрималась. Гривня стоїть на рівні.
– 7,95 гривень за долар закладено на наступний рік.
– Коливання дуже невеликі. Одна копійка трохи більше, трохи менше. Уряд чітко утримує в цьому коридорі. Для розвитку економіки дуже важлива стабільність. Уряд її забезпечує. При цьому ми забезпечуємо підвищення мінімальних соціальних стандартів. Ми захищаємо найбільш вразливі верстви населення.
– Я не сумнівався, що ви будете саме це говорити.
– Це підтверджується реальними виплатами, реальними коштами. Якщо на початок 2010 року мінімальні пенсії, мінімальні заробітні плати були на рівні 600 гривень, зараз – 922 гривні. На перше січня – 941 гривня. Це майже у півтора рази більше.
– В Україні завжди є така проблема, що у нас ніколи не було шаленого інвестиційного буму. Максимум – це було 10 мільярдів інвестицій на рік. Але порівняно з країнами Східної Європи, навіть коли вони не були членами ЄС, у них були на порядок вищі інвестиції. Чому в Україну ці інвестиції не йдуть?
– Пане Романе, гарячі гроші, інвестиції – не завжди добре. Добре, коли інвестиції приходять у довгостроковий капітал. А є так звані спекулятивні інвестиції. Подивіться на Російську Федерацію під час цієї кризи.
– Я не хочу дивитись на Російську Федерацію, я на Україну хочу подивитись. У нас найбільший інвестор – Кіпр.
– Це каже тільки про одне, що в Україну повертаються ті гроші, які тут були зароблені.
– Які звідси вивезли. У нас є слухач.
Слухач: Добрий вечір. Погоджуюсь з тим, що каже Роман. Але Україна не бідна. У нас бідні люди, які працюють. Але у нас найбагатші у Європі олігархи. Тому вона й виглядає бідною.
Роман Скрипін: Наші олігархи можуть змагатися з албанськими, які люблять їздити на мерседесах. Там вся країна любить їздити на мерседесах. Але це не показник достатку.
Слухач: Дохід на душу населення у нас дійсно найменший, тому що у нас розподіл дуже прихований.
Пане Лук’янов, у нас вже настало «покращення», ми «краще» почуваємось, ніж ви. Хоча Партія регіонів, зокрема у вашій особі, пане Лук’янов, завжди нас запевняє, що ми живемо краще, але ми чомусь цього не відчуваємо.
Маю до Вас пропозицію. З початку, коли формувався бюджет, Яценюк запропонував. От вся Європа скорочує видатки на утримання своїх президентів і таке інше. У нас чомусь забули, що є Президент. Але Президент не забув купити собі вертоліт за 17 мільйонів доларів.
Роман Скрипін: Я Вам більше скажу. На наступний рік не передбачається скорочення фінансування Адміністрації Президента, і взагалі інституції президентства в Україні.
Владислав Лук’янов: Це поки що завчасно.
Слухач: Він мабуть не знає, що люди бідно живуть. Я хочу вас попросити, ви передайте йому, що люди бідніють і бідніють, а він все більше і більше витрачає. Напевне, йому все мало і мало.
Роман Скрипін: Це в нас не перший такий Президент. У нас всі президенти себе любили, не скорочували свої витрати.
Владислав Лук’янов: Я з вами не погоджуюсь. Я знаю нашого Президента з часів його керівництва Донецькою облдержадміністрацією. Я знаю, що коли він прийшов у 1997 році працювати в адміністрацію, і в 1998 році її очолив. Тоді люди отримували заробітну плану бартером, і по кілька років не бачили заробітну плату.
– Там він заробив на Межигір’я.
– Я пам’ятаю, як Віктор Федорович Янукович виправляв цю ситуацію, як він чітко і принципово ставив питання. Коли були надзвичайні ситуації, і він виїжджав до місця цих подій, двічі траплялися аварії з вертольотами. Він був учасником цих авіатранспортних пригод.
Людина, яка двічі потрапляла в аварійну ситуацію, і зараз якщо ви бажаєте, що людина, яка приходить на допомогу людям під час аварії, під час повені, мусить гинути разом із ними, то ця думка хибна і помилкова.
– Це Ви про що?
– Ви щойно закиди робили.
– Слухач Вам поставив питання про вертоліт вартістю 17 мільйонів доларів.
– Я хочу сказати, що такі витрати держава не дозволяє собі постійно. Це разові витрати, які обслуговують потреби держави в цілому.
– Але це найдорожчий вертоліт серед усіх президентів, навіть президента США.
– Так не можна казати. Я думаю, якщо ми подивимось авіапарк пана Обами, то там є літаки і авіатранспортні засоби, які коштують…
– Не пана Обами, а президента Сполучених Штатів. І там він не забирає їх з собою, він не має такої звички. Вони приходять жити в Білий дім, а потім звідти з’їжджають.
– Так само ніхто не забирає Президентську Адміністрацію на Банковій.
– Але забирають Межигір’я і забирають Кончу Заспу і так далі. Чому я не можу купити Межигір’я, а Янукович може?
– Ви можете придбати якусь іншу власність?
– Як? Хто мені дозволить заповідник приватизувати? Хочу нагадати, що Межигір’я було заповідником.
– Який заповідник?
– Давай не будемо сперечатися стосовно очевидних речей і не захищати там, де захищати нічого не потрібно.
– У вас викривлена точка зору.
– Яка викривлена? У нас всі президенти зловживали і зловживають. Чи я живу у Кончі Заспі? Чи можу там приватизувати державну дачу?
– Чи там тільки одна особа живе?
– Я про всіх кажу!
– Крім чотирьох президентів, ніхто не живе у Кончі Заспі? Там живуть тисячі людей.
– Тисячі? Та там депутати всі живуть. Поїдемо на екскурсію? Чи вам показати, де хто живе?
– Жодного разу не був у цій Кончі Заспі?
– Давайте Вас відвезу.
– Давайте з’їздимо!
– У нас є наступний слухач:
Слухач: Це Дмитро з Сумської області. Пан Лук’янов каже, що постійно піднімають заробітні плати, пенсії. Але чому ви мовчите про те, що на рівні підняття різко падає купівельна спроможність. Якщо врахувати ту пенсію, яка була, із сьогоднішньою. Ціни значно швидше ростуть.
Роман Скрипін: Це називається інфляція.
Владислав Лук’янов: Дуже гарне питання. Інфляція в цьому році за 10 місяців була на рівні 9%. Мінімальна заробітна плата та пенсія… Якщо на 1 січня розмір заробітної плати та пенсії був 595 гривень, то минула команда відмовлялась її підвищувати. При тому, що була інфляція і ті ж самі події в економіці, тільки у більш жорсткій формі вони відбувались. То сьогодні мінімальний прожитковий мінімум перебуває на рівні 922 гривні.
Із 1 січня ця цифра буде на рівні 941 гривні. Відбувається постійна індексація. Вона проходить у тих об’ємах, в яких дозволяє це робити економіка, щоб не було інфляції.
Можете згадати 2008 рік, коли прийшла нова команда і стала видавати просто по 1000 гривень, щоб купити за цю тисячу гривень любов народу. Що ми отримали? За три місяці ми отримали 16% росту інфляції. Чому ви про це не говорите?
– Нічого нового…
– За цей рік інфляція була удвічі меншою, ніж за три місяці 2008 року. Так напевне потрібно порівнювати ці речі. Якщо ми маємо упереджену позицію, то так.
– Ви хочете, я зараз скажу, що уряд Тимошенко був бездарним і дійсно завалив економіку, щоб Ви заспокоїлись і не згадували про цю команду.
– Не треба говорити.
– Але мені цікаво говорити про теперішнє. Коли в цю Україну прийдуть інвестиції, які дозволять рухатись виробництву? Інвестиції не з Кіпру? Коли тут будуть будувати сучасні заводи і приносити сюди технології, в першу чергу? Я про це питаю, а не про минулу команду, яка завалила країну. Вона на виборах отримала те, що вона заслуговує. Люди розуміються.
– Щоб прийшли інвестиції, ми створюємо умови.
– Коли в Україну прийдуть не 10 мільярдів, а 100 мільярдів? Де це закладається в бюджеті? Що передбачає прихід інвестицій?
– Що я повинен відповісти? Сказати, що з 1 січня прийде 10 мільярдів? Яку відповідь ви чекаєте?
– В бюджеті і економіці треба закладати системні речі. Вони от так не приходять за помахом пальця.
– Ми ухвалили Податковий кодекс, зробили стимули.
– Слухач мав рацію про вертоліт в 17 мільйонів доларів. Який інвестор в цю країну буде вкладати, якщо він бачить, що Президент купує вертоліт за 17 мільйонів? Бідна країна, ходять голі, босі, безкартузі, а Президент купує вертоліт. І це виправдовує щось? Це називається, що в селі купив Лексус, щоб їздити на свинарник.
– Поставили хрест на країні. Я з вами згоден.
– Ні, на країні я не хочу ставити хрест.
– Тоді слухайте, що вам кажуть, і що робиться. Ми ухвалили новий Податковий кодекс, зробити пільги для розвитку високотехнологічних галузей, для авіації нульова ставка на 10 років. Приходьте, інвестуйте, працюйте.
Для суднобудівництва. Щоб чорний метал не гнати на експорт, а щоб його перероблювати. Скільки коштує тонна чорного листового металу, який іде сьогодні на імпорт? 500 доларів за тонну середня ціна. Скільки тонна корпусу судна? А яка переробка? Надто тяжко порізати метал і хоча б зробити корпуси суден?
Не можемо судна будувати, начинку забезпечити, мотори зробити, зробити навігаційне обладнання для судна. Не можемо. Але корпуси можемо робити. Доки продовжують існувати. За 20 років цю галузь вбили. Зараз ми її відроджуємо.
Ті, хто контрабанду тягнуть валізами, контейнерами і усім іншим, вбили легку промисловість. На 10 років ми зробили преференції для того, щоб приходили, інвестували, відроджували легку промисловість. Це конкретні речі, які вже ухвалені, вже проголосовані, вже вступили в дію. Тільки про це ніхто не знає, цього ніхто не бачить. Ви про це не хочете слухати. І Бачити не хочете.
– Чому? Я вас слухаю.
– Ні. Давайте ще про вертоліт поговоримо.
– Давайте! І про вертоліт, і про інше.
– Так ми працюємо на те, щоб ці вертольоти робили тут в Україні.
– То хай літає на наших, для чого купувати за 17 мільйонів?
– Будемо робити.
– Така обіцянка ні про що не говорить. Просто не треба купувати за 17 мільйонів. Хай ходить пішки на роботу.
– Закладені в бюджет преференції для розвитку цих галузей.
– У нас є наступний слухач.
Слухач: Це з Дніпропетровської області вас турбують. В економіці при зміні уряду існує таке поняття як інерційність. Тобто від 6 до 9 місяців – це наслідки діяльності попереднього уряду. Чому перше півріччя було кращим, ніж друге?
І чому у мене як сільгоспвиробника, який сам реалізує свою продукцію, порівняно з минулим роком і початком цього року, продажі впали приблизно втричі.
І друге питання. Ми зараз маємо нову Конституцію. У Президента зараз є усі повноваження , а також відповідальність. Але для того, щоб ця відповідальність ніколи не наступила, перше, що зробили, це маніпуляції із виборчим законодавством. Ви мене зрозуміли.
Владислав Лук’янов: Чому в першому півріччі гірше, ніж в другому. Тому що порівнюють з 2009 роком. В 2009 році перше півріччя було найбільш провальним. Падіння в багатьох галузях виробництва було від 30 до 70%. У другому півріччі ситуація трохи вирівнялась, стала покращуватись світова кон’юнктура, відновився рівень виробництва. Якби було таке падіння у промисловості вітчизняних товаровиробників, як в першому півріччі, у нас рівень падіння ВВП був би не 15%, а 30% в 2009 році.
Тому в другому півріччі, коли база порівняння була вищою, втримати темпи росту, які були забезпечені в другому кварталі, було складніше. Тим не менше, це виконали. Середні показники за рік будуть на рівні 5,6 – 5,8% росту ВВП. Що вище п’яти, це точно. Нагадаю, що в бюджет заклали 3,7%. Тобто ми однозначно робимо вище, ніж бюджетні показники.
Щодо другого питання. Чому був неврожай в цьому році? Тому що не найкращі погодні умови. Якщо Ви кажете, що це заслуга минулої влади, ви напевне не це мали на увазі.
Щодо місцевих виборів і Конституції. Можна було провести вибори за старою системою, коли депутатів на місцевому рівні вибирали за списками. Хочу сказати, що більшість виборців, які обирали депутатів за місцевими списками, своїх депутатів не те, що не знали, вони їх навіть не бачили. Тобто ця система себе не виправдала, і міняти законодавство треба було ще два роки тому. Але, на жаль, за цей час нічого не було зроблено. Тому треба змінювати ситуацію.
Біографічна довідка
Владислав Лук’янов народився 21 лютого 1964 року в місті Костянтинівка Донецької області.
Вищу освіту здобував у Одеському інституті інженерів морського флоту за фахом «інженер із управління морським транспортом». А також у Національній академії внутрішніх справ України. Трудову діяльність Владислав Лук’янов розпочав організатором навантаження-розвантаження вантажів у морському торговому порту міста Владивостока в Росії.
Потім повернувся у Донецьку область і зайнявся підприємницькою діяльністю. Певний час був керівником управління інвестицій акціонерного товариства «Керамет». А потім заснував інвестиційну кампанію «Фінфорт», яка стала початком розвитку інвестиційної групи «Фінфорт», що об’єднує сьогодні десятки українських підприємств.
Владислав Лук’янов – депутат Донецької обласної ради двох скликань. Протягом 4-го скликання – голова постійної комісії з питань соціальної політики Донецької обласної ради.
Під час V скликання Верховної Ради був обраний народним депутатом від Партії регіонів та призначений заступником голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
У 2007 році на дострокових парламентських виборах знову став народним депутатом від Партії регіонів. Спочатку був заступником голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. А нині є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету.
Роман Скрипін: До студії наш герой приніс проект Державного бюджету – це така змістовна книжка на вивчення якої навіть не знаю, скільки треба витратити часу. Може за дві доби її можна прочитати.
Пане Лук’янов, що у нас із бюджетом на наступний рік? Що тут нового? Бо бюджет щороку обговорюють, що от буде такий бюджет. Але ми знаємо, що цей бюджет буде дефіцитний.
Владислав Лук’янов: Бюджет-2011 вимальовується значно кращий, ніж бюджет поточного року.
– Так поточного року бюджет був ухвалений вже в пожежному порядку.
– Безумовно, минула команда не підготувала бюджету.
– Як завжди, у нас минула команда у всьому винна
– Доводилось виправляти ситуацію. І нова команда, як і обіцяла, за місяць з невеликим зробила бюджет, внесла його до Верховної Ради, він був ухвалений.
– Потім та ж поточна команда його різала.
– Безумовно, ми пішли на такий непопулярний захід як секвестрування – зменшення дохідної та видаткової частини бюджету. Зараз у суспільстві, коли починається розмова про заходи уряду, то непопулярні заходи стають найпопулярнішою темою для розмови.
– Які в нас були непопулярні заходи? Ви маєте на увазі Податковий кодекс?
– Було ухвалено досить багато документів. Перше, це було розроблене і прийняте нове законодавство про новий Бюджетний кодекс. Після того розпочалась робота і був розглянутий і прийнятий новий Податковий кодекс. Зараз ми розглядаємо зміни щодо адміністративної реформи. У нас є ціла програма, крок за кроком, step by step.
Якщо ми зараз розмовляємо про бюджет, я б порівняв два бюджети – минулого року і цього року, і основні показники. Якщо ми бачимо, що у 2010 році закладалась інфляція 13,1%, то за розрахунками Міністерства економіки, ми отримаємо прогнозний рівень інфляції на 2011 рік – менше дев’яти відсотків – 8,9%.
– А поточного року – 13,1%. Я тут підглядаю у ваші документи.
– Це розрахункова цифра, але за результатами поточного року, думаю, інфляція може вкластися в 10%.
– Тобто ви вважаєте, що 2011 ліпший. Він не за багатьма показниками ліпший насправді.
– Дуже важливим показником є дефіцит бюджету. Якщо в цьому році дефіцит був на рівні 5% (затверджений був на рівні 5%), за результатами виконання бюджету очікується 4,8 – 4,9%. Тобто це на межі.
– Дефіцит – це ті гроші, яких немає.
– Це об’єм запозичень. Якщо державі не вистачає грошей для того, щоб виконати свої зобов’язання.
– Де брати ці запозичення? Це значить, що ми не сплатимо податків на 279 мільярдів гривень. Це дефіцит бюджету, який закладений у вас у 2011 році.
– Ні, це доходна частина.
– Як ні? Ось у документах написано, що це дефіцит.
– Ні. Те, що тут надруковано, не завжди відповідає реальним справам.
– Скажіть, який у нас буде дефіцит бюджету 2011 року, але не у відсотках, а у мільярдах гривень.
– Десь на рівні 40 мільярдів. Якщо бути точним, 38 мільярдів 800 мільйонів гривень.
– Це дірочка у бюджеті?
– Це плановий дефіцит на рівні 3% ВВП закладається у цей бюджет. У цьому році розрахунковий дефіцит був на рівні 5%, це сума була 54 мільярди гривень.
– Ці гроші десь треба ж брати. Правильно?
– Безумовно, держава покриває бюджетний дефіцит за рахунок запозичень.
– У кого? У МВФ?
– Не тільки. Частина запозичень відбувається на внутрішньому ринку. Частина – на зовнішньому ринку.
– Будь-яку позику треба повертати.
– Безумовно. Якщо б ми подивились на обслуговування державного боргу, як він склався, то в мене є з собою дуже цікавий графік, цікава інформація.
– Знову попередня команда?
– Ні. Ми бачимо, що в 2007 році бюджетний дефіцит складав досить малу суму. І державний борг був на рівні 10,5 мільярдів.
У 2008 році – 33 мільярди.
2009 – 121 мільярд.
2010 рік – пік навантаження, це поточний рік – 131 мільярд. Це дуже важкі цифри. На жаль, помилка 2007-2008 року – це той час, коли держава мала наднадходження податків, надвисокий рівень економічного зростання, економічної активності. Ми мали реально профіцитний бюджет. Ми мали надходжень більше того, що лишалось.
У 2007 році понад 5 мільярдів доларів залишалось на казначейських рахунках, коли уряд Януковича передавав повноваження уряду Тимошенко. Ми мали профіцит, мали вільні кошти. Але на жаль, першу частину 2008 року не було використано. У IV кварталі, коли почалась масштабна світова криза, то ситуація складалась вже не на користь української економіки, не на користь урядової команди.
3% відсотки – це дуже пристойний дефіцит. Таким дефіцитом можна пишатись.
– Ліпше б у нас був бездефіцитний бюджет. Або навіть профіцитний.
– Профіцитний бюджет не є позитивом для економістів. Повірте. Невеликий профіцит у 1,5 – 3% – це нормальна цифра, що закладається у кожній країні. Якщо ви маєте профіцитний бюджет, ви не використовуєте тих можливостей, які вам надає економіка і фінансова система держави. Тобто ви не доплачуєте заробітні плати, пенсії.
– Так у нас є цілі галузі, які не те, що потерпають, які вічно говорять про те, що вони недофінансовані хронічно, як хвороба хронічна.
– Грошей надто не буває ніколи.
– Якби у нас рівень освіти, охорони здоров’я, армія утримувались належним чином, то ми напевне і не говорили б про бюджет. Але насправді це ті галузі, які у нас хронічно кульгають протягом багатьох років.
– А при чому тут армія?
– Тому що вона з бюджету фінансується.
– Все фінансується з бюджету. Краще гроші вкладати в освіту та охорону здоров’я, і соціальний захист.
– А на третьому місці, як не крути, це безпека. Це армія. Армія у нас недофінансовується. У нас освіта недофінансована.
– Безумовно, маємо піклуватись про армію, про власну безпеку. Бо є прислів’я, хто не має своєї армії, той сплачує іншій армії.
– Ми говоримо про хронічно недофінансовані галузі. І є у нас ще одна штука, яка хронічно вимагає грошей, – це пенсіонери, яких треба утримувати. І в цьому випадку ліпше, щоб у нас був профіцит. Щоб бюджет був достатній, щоб ми могли фінансувати і освіту, і армію, і охорону здоров'я, і утримувати пенсіонерів.
Були часи, коли в Україні був бездефіцитний бюджет? Це треба пригадати років 10-13 тому.
– Якщо ми візьмемо бюджет 13 років тому, тобто 97-98 років – це були найжахливіші часи.
– Ні, тоді якраз у нас був бездефіцитний бюджет.
– Та ні. Я ж знаю.
– Тоді виправте мене, коли в Україні був бездефіцитний бюджет?
– З часів розвалу Радянського Союзу спочатку ми не могли навіть створити систему збору податків, і мали глибоку інфляцію, ходили з кошиками купоно-карбованців.
Після того було в нас багато різних радників, але нормального бюджету… Ну, був період у 2001-2004 роки, коли був більш-менш пристойний бюджет. Нормальна ситуація, з точки зору бюджетного планування, у 2007-2008 роках. Але на жаль, можливості 2008 року були втрачені.
– А далі? Наступний бюджет – 2011 року – не передбачає збільшення фінансування освіти та охорони здоров’я?
– Передбачає.
– Більше буде? В яких обсягах?
– Охорона здоров’я збільшується на мільярд.
– Лише?
Ми зменшуємо запозичення. Якщо дефіцит бюджету цього року – 54 мільярди, то наступного року – 39 мільярдів. Тобто на 15 мільярдів зменшуємо запозичення на наступний рік.
Головними показниками бюджету є ВВП. Якщо ми на цей рік закладали ВВП на рівні 1 трильйона 80 мільярдів. І на фоні падіння на 15% минулого року закладали зростання 3,7%. Це був консервативний прогноз, але дуже багато людей, експертів, фахівців (маю на увазі Світовий банк, МВФ) вважали, що показник 3,7% зростання ВВП після 15% падіння є нереальним показником і неможливо досягнути цю цифру.
Хочу сказати, що за результатами першого півріччя у нас було 6%. На такому ж рівні ми витримаємо цей показник і до кінця року. Тому що база порівняння першого і другого півріччя досить суттєво відрізняється. Тому що основне падіння виробництва і зміни ВВП відбулись у ІІ півріччі 2008 року і першому півріччі 2009 року. Тому, порівнюючи показники, план значно легше перевиконати на початку першому півріччі, ніж у другому. У ІІ півріччі 2009 року ситуація почала стабілізуватись.
За результатами року ми отримали показники, які спочатку викликали навіть здивування у МВФ, Світового банку. Був розроблений новий прогноз на цих показниках. Він значно ліпший, він значно стабільніший. Вони чітко побачили, що Україна впорається з подоланням наслідків кризи.
– У нас все одно одна з найбідніших країн в Європі, разом із Албанією та Молдовою.
– Одномоментно держава не стає ні могутньою, ні надбагатою. Але ті кроки, які були зроблені цього року, вони дають надію і можливості на покращення ситуації. Давайте пригадаємо квітень-березень цього року, коли переходила влада від однієї команди до іншої. Рівень запозичень для української держави, суверенних запозичень, тобто запозичень уряду був на рівні 30%.
– Говорили багато про можливість дефолту, між іншим.
– Ми можемо обходитись без МВФ?
– МВФ – найбільша світова фінансова організація. Це індикатор для всіх приватних інвесторів, що якщо МВФ співпрацює з державою, це потужний сигнал для зовнішніх інвесторів, що з Україною можна мати справу.
– Де ці інвестиції?
– Ви на кожне питання ставите….
– А як інакше?
– Ми маємо позитивний притік капіталу за 9 місяців.
– Я в чому не сумніваюсь, це те, що ви будете говорити, що в нас життя поліпшується.
– Ви самі визнали, що держава була на межі банкрутства. Весь світ вважав, що дефолт в Україні невідворотній.
– Були такі думки. Є думки, що це Україна загрожує і надалі. І що наступного року можливо таке.
– Якщо ви фахівець і професійно ставитесь до цього питання, то це визначається світовими рейтингами. Є так звані рейтингові агенції. Ми мали негативний прогноз, ми мали дефолтні рейтинги. Зараз ми маємо стабільні рейтинги і позитивний прогноз розвитку. Тобто ситуація відрізняється досить принципово.
Ускладнили ситуацію проблеми на європейського ринку – Португалія, Іспанія, Греція.
– Давайте не будемо говорити про їхні проблеми. Греція взагалі отримала від Євросоюзу 150 мільярдів євро допомоги. І ЄС оцінює порятунок цих країн у 500 мільярдів євро. Про що ми говоримо?
– Я розумію. Україна не отримала такої шаленої підтримки.
– І не може отримати. Ми не є членами ЄС.
– А нам і не потрібна ця підтримка.
– Я б не хотів, щоб ми були Грецією, чесно.
– 7,95 гривень за долар закладено на наступний рік.
– Коливання дуже невеликі. Одна копійка трохи більше, трохи менше. Уряд чітко утримує в цьому коридорі. Для розвитку економіки дуже важлива стабільність. Уряд її забезпечує. При цьому ми забезпечуємо підвищення мінімальних соціальних стандартів. Ми захищаємо найбільш вразливі верстви населення.
– Я не сумнівався, що ви будете саме це говорити.
– Це підтверджується реальними виплатами, реальними коштами. Якщо на початок 2010 року мінімальні пенсії, мінімальні заробітні плати були на рівні 600 гривень, зараз – 922 гривні. На перше січня – 941 гривня. Це майже у півтора рази більше.
– В Україні завжди є така проблема, що у нас ніколи не було шаленого інвестиційного буму. Максимум – це було 10 мільярдів інвестицій на рік. Але порівняно з країнами Східної Європи, навіть коли вони не були членами ЄС, у них були на порядок вищі інвестиції. Чому в Україну ці інвестиції не йдуть?
– Пане Романе, гарячі гроші, інвестиції – не завжди добре. Добре, коли інвестиції приходять у довгостроковий капітал. А є так звані спекулятивні інвестиції. Подивіться на Російську Федерацію під час цієї кризи.
– Я не хочу дивитись на Російську Федерацію, я на Україну хочу подивитись. У нас найбільший інвестор – Кіпр.
– Це каже тільки про одне, що в Україну повертаються ті гроші, які тут були зароблені.
– Які звідси вивезли. У нас є слухач.
Слухач: Добрий вечір. Погоджуюсь з тим, що каже Роман. Але Україна не бідна. У нас бідні люди, які працюють. Але у нас найбагатші у Європі олігархи. Тому вона й виглядає бідною.
Роман Скрипін: Наші олігархи можуть змагатися з албанськими, які люблять їздити на мерседесах. Там вся країна любить їздити на мерседесах. Але це не показник достатку.
Слухач: Дохід на душу населення у нас дійсно найменший, тому що у нас розподіл дуже прихований.
Пане Лук’янов, у нас вже настало «покращення», ми «краще» почуваємось, ніж ви. Хоча Партія регіонів, зокрема у вашій особі, пане Лук’янов, завжди нас запевняє, що ми живемо краще, але ми чомусь цього не відчуваємо.
Маю до Вас пропозицію. З початку, коли формувався бюджет, Яценюк запропонував. От вся Європа скорочує видатки на утримання своїх президентів і таке інше. У нас чомусь забули, що є Президент. Але Президент не забув купити собі вертоліт за 17 мільйонів доларів.
Роман Скрипін: Я Вам більше скажу. На наступний рік не передбачається скорочення фінансування Адміністрації Президента, і взагалі інституції президентства в Україні.
Владислав Лук’янов: Це поки що завчасно.
Слухач: Він мабуть не знає, що люди бідно живуть. Я хочу вас попросити, ви передайте йому, що люди бідніють і бідніють, а він все більше і більше витрачає. Напевне, йому все мало і мало.
Роман Скрипін: Це в нас не перший такий Президент. У нас всі президенти себе любили, не скорочували свої витрати.
Владислав Лук’янов: Я з вами не погоджуюсь. Я знаю нашого Президента з часів його керівництва Донецькою облдержадміністрацією. Я знаю, що коли він прийшов у 1997 році працювати в адміністрацію, і в 1998 році її очолив. Тоді люди отримували заробітну плану бартером, і по кілька років не бачили заробітну плату.
– Там він заробив на Межигір’я.
– Я пам’ятаю, як Віктор Федорович Янукович виправляв цю ситуацію, як він чітко і принципово ставив питання. Коли були надзвичайні ситуації, і він виїжджав до місця цих подій, двічі траплялися аварії з вертольотами. Він був учасником цих авіатранспортних пригод.
Людина, яка двічі потрапляла в аварійну ситуацію, і зараз якщо ви бажаєте, що людина, яка приходить на допомогу людям під час аварії, під час повені, мусить гинути разом із ними, то ця думка хибна і помилкова.
– Це Ви про що?
– Ви щойно закиди робили.
– Слухач Вам поставив питання про вертоліт вартістю 17 мільйонів доларів.
– Я хочу сказати, що такі витрати держава не дозволяє собі постійно. Це разові витрати, які обслуговують потреби держави в цілому.
– Але це найдорожчий вертоліт серед усіх президентів, навіть президента США.
– Так не можна казати. Я думаю, якщо ми подивимось авіапарк пана Обами, то там є літаки і авіатранспортні засоби, які коштують…
– Не пана Обами, а президента Сполучених Штатів. І там він не забирає їх з собою, він не має такої звички. Вони приходять жити в Білий дім, а потім звідти з’їжджають.
– Так само ніхто не забирає Президентську Адміністрацію на Банковій.
– Але забирають Межигір’я і забирають Кончу Заспу і так далі. Чому я не можу купити Межигір’я, а Янукович може?
– Ви можете придбати якусь іншу власність?
– Як? Хто мені дозволить заповідник приватизувати? Хочу нагадати, що Межигір’я було заповідником.
– Який заповідник?
– Давай не будемо сперечатися стосовно очевидних речей і не захищати там, де захищати нічого не потрібно.
– У вас викривлена точка зору.
– Яка викривлена? У нас всі президенти зловживали і зловживають. Чи я живу у Кончі Заспі? Чи можу там приватизувати державну дачу?
– Чи там тільки одна особа живе?
– Я про всіх кажу!
– Крім чотирьох президентів, ніхто не живе у Кончі Заспі? Там живуть тисячі людей.
– Тисячі? Та там депутати всі живуть. Поїдемо на екскурсію? Чи вам показати, де хто живе?
– Жодного разу не був у цій Кончі Заспі?
– Давайте Вас відвезу.
– Давайте з’їздимо!
– У нас є наступний слухач:
Слухач: Це Дмитро з Сумської області. Пан Лук’янов каже, що постійно піднімають заробітні плати, пенсії. Але чому ви мовчите про те, що на рівні підняття різко падає купівельна спроможність. Якщо врахувати ту пенсію, яка була, із сьогоднішньою. Ціни значно швидше ростуть.
Роман Скрипін: Це називається інфляція.
Із 1 січня ця цифра буде на рівні 941 гривні. Відбувається постійна індексація. Вона проходить у тих об’ємах, в яких дозволяє це робити економіка, щоб не було інфляції.
Можете згадати 2008 рік, коли прийшла нова команда і стала видавати просто по 1000 гривень, щоб купити за цю тисячу гривень любов народу. Що ми отримали? За три місяці ми отримали 16% росту інфляції. Чому ви про це не говорите?
– Нічого нового…
– За цей рік інфляція була удвічі меншою, ніж за три місяці 2008 року. Так напевне потрібно порівнювати ці речі. Якщо ми маємо упереджену позицію, то так.
– Ви хочете, я зараз скажу, що уряд Тимошенко був бездарним і дійсно завалив економіку, щоб Ви заспокоїлись і не згадували про цю команду.
– Не треба говорити.
– Але мені цікаво говорити про теперішнє. Коли в цю Україну прийдуть інвестиції, які дозволять рухатись виробництву? Інвестиції не з Кіпру? Коли тут будуть будувати сучасні заводи і приносити сюди технології, в першу чергу? Я про це питаю, а не про минулу команду, яка завалила країну. Вона на виборах отримала те, що вона заслуговує. Люди розуміються.
– Щоб прийшли інвестиції, ми створюємо умови.
– Коли в Україну прийдуть не 10 мільярдів, а 100 мільярдів? Де це закладається в бюджеті? Що передбачає прихід інвестицій?
– Що я повинен відповісти? Сказати, що з 1 січня прийде 10 мільярдів? Яку відповідь ви чекаєте?
– В бюджеті і економіці треба закладати системні речі. Вони от так не приходять за помахом пальця.
– Ми ухвалили Податковий кодекс, зробили стимули.
– Слухач мав рацію про вертоліт в 17 мільйонів доларів. Який інвестор в цю країну буде вкладати, якщо він бачить, що Президент купує вертоліт за 17 мільйонів? Бідна країна, ходять голі, босі, безкартузі, а Президент купує вертоліт. І це виправдовує щось? Це називається, що в селі купив Лексус, щоб їздити на свинарник.
– Поставили хрест на країні. Я з вами згоден.
– Ні, на країні я не хочу ставити хрест.
Для суднобудівництва. Щоб чорний метал не гнати на експорт, а щоб його перероблювати. Скільки коштує тонна чорного листового металу, який іде сьогодні на імпорт? 500 доларів за тонну середня ціна. Скільки тонна корпусу судна? А яка переробка? Надто тяжко порізати метал і хоча б зробити корпуси суден?
Не можемо судна будувати, начинку забезпечити, мотори зробити, зробити навігаційне обладнання для судна. Не можемо. Але корпуси можемо робити. Доки продовжують існувати. За 20 років цю галузь вбили. Зараз ми її відроджуємо.
Ті, хто контрабанду тягнуть валізами, контейнерами і усім іншим, вбили легку промисловість. На 10 років ми зробили преференції для того, щоб приходили, інвестували, відроджували легку промисловість. Це конкретні речі, які вже ухвалені, вже проголосовані, вже вступили в дію. Тільки про це ніхто не знає, цього ніхто не бачить. Ви про це не хочете слухати. І Бачити не хочете.
– Чому? Я вас слухаю.
– Ні. Давайте ще про вертоліт поговоримо.
– Давайте! І про вертоліт, і про інше.
– Так ми працюємо на те, щоб ці вертольоти робили тут в Україні.
– То хай літає на наших, для чого купувати за 17 мільйонів?
– Будемо робити.
– Така обіцянка ні про що не говорить. Просто не треба купувати за 17 мільйонів. Хай ходить пішки на роботу.
– Закладені в бюджет преференції для розвитку цих галузей.
– У нас є наступний слухач.
Слухач: Це з Дніпропетровської області вас турбують. В економіці при зміні уряду існує таке поняття як інерційність. Тобто від 6 до 9 місяців – це наслідки діяльності попереднього уряду. Чому перше півріччя було кращим, ніж друге?
І чому у мене як сільгоспвиробника, який сам реалізує свою продукцію, порівняно з минулим роком і початком цього року, продажі впали приблизно втричі.
І друге питання. Ми зараз маємо нову Конституцію. У Президента зараз є усі повноваження , а також відповідальність. Але для того, щоб ця відповідальність ніколи не наступила, перше, що зробили, це маніпуляції із виборчим законодавством. Ви мене зрозуміли.
Владислав Лук’янов: Чому в першому півріччі гірше, ніж в другому. Тому що порівнюють з 2009 роком. В 2009 році перше півріччя було найбільш провальним. Падіння в багатьох галузях виробництва було від 30 до 70%. У другому півріччі ситуація трохи вирівнялась, стала покращуватись світова кон’юнктура, відновився рівень виробництва. Якби було таке падіння у промисловості вітчизняних товаровиробників, як в першому півріччі, у нас рівень падіння ВВП був би не 15%, а 30% в 2009 році.
Тому в другому півріччі, коли база порівняння була вищою, втримати темпи росту, які були забезпечені в другому кварталі, було складніше. Тим не менше, це виконали. Середні показники за рік будуть на рівні 5,6 – 5,8% росту ВВП. Що вище п’яти, це точно. Нагадаю, що в бюджет заклали 3,7%. Тобто ми однозначно робимо вище, ніж бюджетні показники.
Щодо другого питання. Чому був неврожай в цьому році? Тому що не найкращі погодні умови. Якщо Ви кажете, що це заслуга минулої влади, ви напевне не це мали на увазі.
Щодо місцевих виборів і Конституції. Можна було провести вибори за старою системою, коли депутатів на місцевому рівні вибирали за списками. Хочу сказати, що більшість виборців, які обирали депутатів за місцевими списками, своїх депутатів не те, що не знали, вони їх навіть не бачили. Тобто ця система себе не виправдала, і міняти законодавство треба було ще два роки тому. Але, на жаль, за цей час нічого не було зроблено. Тому треба змінювати ситуацію.
