Обурливо: день тому привселюдно і цинічно обікрали Україну. У суверенної держави, в країни – члена ООН, учасника Другої світової війни украли Перемогу.
Прем’єр сусідньої країни дослівно наважився заявити, що «Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу».
Не знаю, чим керувався іноземний політик, коли підняв руку на найсвятіше – пам’ять про мільйони українців, які полягли на воєнних полях від Курська і Сталінграду до Берліна, не знаю, чим міряти цинізм російського лідера, який наважився обкрасти історію народу, земля якого просякнута кров’ю і сльозами мільйонів відомих і безіменних героїв...
Може варто запросити прем’єра Росії в Україну, але не на вінкові шоу, а на звичайне кладовище, де лежить ті, які здобували перемогу. Таких цвинтарів в Україні тисячі, таких безіменних могил не перерахувати. Вони не прикрашені мармуром, але від того не менш достойні й величні. Як можна було їх без жалю і вагань відкинути, проігнорувати, тільки заради того, щоб віднести Україну до 30-відсоткової меншості, яка не виграла війну.
Яким калькулятором користувався російський прем’єр, якщо наважився заперечити статистику й історичні факти? Війна прокотилась Україною двічі, понад 3 роки на її теренах кипіли бої, з лиця землі було стерто понад 700 міст і містечок. Заради ПЕРЕМОГИ вмирали мирні люди, мільйони мирних людей. Очевидний і давно відомий факт: втрати мирного населення в Україні найбільші серед інших республік колишнього Союзу.
На полях битв, у партизанських загонах у жорстокому і нерівному протистоянні загинуло понад 7 мільйонів українців, 32 українців здобули звання двічі героя Радянського Союзу, а один з них – Іван Кожедуб цього звання удостоївся тричі.
Ні, глибоко байдужий до українських героїв і української пам’яті російський прем’єр, хоча наполегливо заявляє про те, що Перемогу ділити не можна, що маємо «спільну» історію і навіть хоче мати один підручник для всіх.
Ну а де ж свої, українські політики, де вони? Може Президент України встав на захист українських героїв, чи може виступив Союз ветеранів, де Міністерства оборони, освіти, культури України ? В України та українців вкрали Велику Перемогу, образили 46-мільйонну країну, дальші мільйони загиблих безсовісно обікрали. Чому мовчить влада, де всі ті політичні партії, спілки і рухи, чому вони дозволяють так безсоромно обкрадати українську історію ? Невже нікому відповісти російському політикові, що історія фальсифікації не підлягає, що Велика Перемога без жертв українців, грузинів, білорусів, дагестанців, сотень тисяч вояків інших національностей – це ілюзія, брехня, з морального боку це мародерство - неприпустимий гріх.
І ще одне: кому підіграє російський прем’єр, заявляючи, що «Росія – країна переможців», на чий млин тече ця мутна вода? Підігрівати великодержавні настрої небезпечно, особливо в час кризи. Хвилю великодержавного нахабства такої сили можна і не втримати.
Прем’єр сусідньої країни дослівно наважився заявити, що «Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу».
Не знаю, чим керувався іноземний політик, коли підняв руку на найсвятіше – пам’ять про мільйони українців, які полягли на воєнних полях від Курська і Сталінграду до Берліна, не знаю, чим міряти цинізм російського лідера, який наважився обкрасти історію народу, земля якого просякнута кров’ю і сльозами мільйонів відомих і безіменних героїв...
Може варто запросити прем’єра Росії в Україну, але не на вінкові шоу, а на звичайне кладовище, де лежить ті, які здобували перемогу. Таких цвинтарів в Україні тисячі, таких безіменних могил не перерахувати. Вони не прикрашені мармуром, але від того не менш достойні й величні. Як можна було їх без жалю і вагань відкинути, проігнорувати, тільки заради того, щоб віднести Україну до 30-відсоткової меншості, яка не виграла війну.
Яким калькулятором користувався російський прем’єр, якщо наважився заперечити статистику й історичні факти? Війна прокотилась Україною двічі, понад 3 роки на її теренах кипіли бої, з лиця землі було стерто понад 700 міст і містечок. Заради ПЕРЕМОГИ вмирали мирні люди, мільйони мирних людей. Очевидний і давно відомий факт: втрати мирного населення в Україні найбільші серед інших республік колишнього Союзу.
На полях битв, у партизанських загонах у жорстокому і нерівному протистоянні загинуло понад 7 мільйонів українців, 32 українців здобули звання двічі героя Радянського Союзу, а один з них – Іван Кожедуб цього звання удостоївся тричі.
Ні, глибоко байдужий до українських героїв і української пам’яті російський прем’єр, хоча наполегливо заявляє про те, що Перемогу ділити не можна, що маємо «спільну» історію і навіть хоче мати один підручник для всіх.
Ну а де ж свої, українські політики, де вони? Може Президент України встав на захист українських героїв, чи може виступив Союз ветеранів, де Міністерства оборони, освіти, культури України ? В України та українців вкрали Велику Перемогу, образили 46-мільйонну країну, дальші мільйони загиблих безсовісно обікрали. Чому мовчить влада, де всі ті політичні партії, спілки і рухи, чому вони дозволяють так безсоромно обкрадати українську історію ? Невже нікому відповісти російському політикові, що історія фальсифікації не підлягає, що Велика Перемога без жертв українців, грузинів, білорусів, дагестанців, сотень тисяч вояків інших національностей – це ілюзія, брехня, з морального боку це мародерство - неприпустимий гріх.
І ще одне: кому підіграє російський прем’єр, заявляючи, що «Росія – країна переможців», на чий млин тече ця мутна вода? Підігрівати великодержавні настрої небезпечно, особливо в час кризи. Хвилю великодержавного нахабства такої сили можна і не втримати.
