Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 19:03

Які перспективи виконання бюджету-2011?


Про державний бюджет 2011 року Радіо Свобода розпитувало у народних депутатів Олексія Плотнікова (Партія регіонів) і Дмитра Шлемка (БЮТ)


Частина перша


Частина друга

– Ми вже знаємо, що «Укртелеком», один з найважливіших об’єктів української економіки, приватизовуватися до Нового року не буде. Виникає питання: наскільки прозорою буде приватизація його після Нового року?

Пане Олексію, чи можна сподіватися, що «Укртелеком» дістанеться все ж таки іноземним інвесторам, а не якимсь нашим шанованим олігархам, які куплять його за безцінь?

Олексій Плотніков:
Тут немає якоїсь такої мети, щоби обов’язково були іноземні інвестори, тому що мета – його приватизувати. Якщо вітчизняні інвестори дають кращу суму, ніж дають іноземні, хай купують вітчизняні інвестори. Це не є проблематично для держави, в чиїй саме власності буде «Укртелеком».

Що стосується приватизації «Укртелекому» в цілому, то так трапилося, що його треба було приватизувати, принаймні, років 10 років тому, можливо, 15, тоді б це було нормальне підприємство, досить технологічне, за яке можна було б отримати велику кількість грошей.

На жаль, зараз це не є флагманом ані телекомунікацій, ані новітніх технологій, ані чого-завгодно. Тому, дай Боже, щоб його приватизували ось в такому форматі, як це буде відбуватися після Нового року.

– Паде Дмитре, Ви теж вважаєте, що «Укртелеком» не багато вартий?

Дмитро Шлемко:
Ще 2 роки тому назад, коли уряд Юлії Тимошенко вважав за необхідне, щоби розпочати цей процес, Президент Ющенко тоді наклав вето. І безперечно з тих пір вартість його впала, впала значно, тому що технічна якість «Укртелекому» значно нижча, ніж була декілька років тому. Це перший варіант.

І друге. Я думаю, що тут не все так просто – напевне, не домовилися. І в зв’язку з цим, я думаю, що після того, коли відбудеться другий процес домовленостей, після Нового року, ми побачимо реальних покупців, хто на нього претендує.

– Ми знаходимося в такому приватизаційному процесі увесь час, коли не можемо зрозуміти, наскільки прозорим є конкурс приватизаційний.

От Ви кажете: краща ціна. Ми ж розуміємо, що якийсь покупець, який може дати кращу ціну, просто може не взяти участі в конкурсі з тих чи інших питань: корпоративного характеру, політичного характеру, зневіри в інвестиційний клімат України. Це якось треба долати.

Олексій Плотніков:
Зрозуміло, що є багато різних речей. Наприклад, відсутність відповідного клімату призводить до того, що не йдуть якісні інвестори. Це абсолютно об’єктивні реалії. Це ніхто не ставить під сумнів. Але в тих умовах, що зараз є, безперечно його приватизувати колись треба.

Як колись це було сало, то зараз футболіст Шевченко, Чорнобиль, неприватизований «Укртелеком»... Ну, не приватизовано «Укртелеком» – це як національна особливість країни, що от не приватизовано «Укртелеком».

Треба все ж таки позбавитися цієї ситуації і тут розмірковувати. Що? Ну, давайте спочатку покращимо клімат, а потім до нас хтось прийде, і той, хто прийде, буде краще купувати. Якщо зараз куплять, хай його куплять.

– Чому я так говорю? Я так розумію, що в бюджеті закладено певну суму, пов’язану з приватизацією стратегічних об’єктів. І ця сума невелика.

Дмитро Шлемко:
Ціна «Укртелекому» знову впаде. Це політичні ігри, які приведуть до того, що все-таки «Укртелеком» буде приватизований, але не за ту ціну, яку він вартий
10 мільярдів на наступний 2011 рік.

Зовсім недавно один із донецьких олігархів дуже велику зацікавленість проявляв в «Укртелекомі». І певні навіть сподівання були на це. І визначалися певні суми, за яку ціну може бути проданий «Укртелеком». Але на сьогодні, як виявилося, заявки від нього не подано. Тому, я думаю, що починаючи другий етап, ціна «Укртелекому» знову впаде. Я думаю, що це, напевне, політичні ігри, які приведуть до того, що все-таки «Укртелеком» буде приватизований, але не за ту ціну, яку він вартий, а нижчу.

Олексій Плотніков: При всьому тому, що в мене досить позитивне ставлення до бюджету і всього такого іншого – ну, не така ситуація в державі, щоб можна було так гратися: давайте приватизуємо за низьку ціну чи за якоїсь домовленості. Тут мета – від приватизації отримати гроші, які підуть до бюджету.

– Ви кажете, що у Вас позитивне ставлення до бюджету. Можна дізнатися, з яких причин?

Олексій Плотніков:
У нас вперше за 10 років буде інфляція нижча 10%, буде зростання 4,5 буде дефіцит в межах 3%
Це нормальний, збалансований бюджет на наступний рік. Він ґрунтується на досить амбіційних макроекономічних показниках.

У нас вперше за 10 років буде інфляція нижча 10%, тобто одназначне число – це 8,9%. У нас буде зростання 4,5 при тому, що ніхто не писав навіть з західних аналітиків – всі ставили менше 4. У нас буде дефіцит в межах 3%, що досить краще, навіть ніж по мірках ЄС.

При тому у нас навіть відбувається процес зменшення частки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Це ще з радянських часів такий показник, який свідчить і про державний тиск, і про вплив держави на економіку. Він - 28%, а в цьому році він 30%. Тобто, тенденція ця більш, ніж позитивна. В цілому він збалансований, враховуючи стан національної економіки, враховуючи те, що економіка все ж таки виходить з тієї кризи, яка була в 2008-2009 роках, особливо в 2009 році.

Дмитро Шлемко: Бюджет – це не просто фінансовий документ країни, а бюджет – це лакмусовий папірець, за яким визначають, як держава визначає модель свого розвитку на наступний рік і в перспективі, як будуються відносини з фізичними і юридичними особами. Так от, якщо виходити з цього, то в бюджеті є надзвичайно багато проблем.

Перш за все береш в руки бюджет, читаєш – чотири пріоритети визначено на 2011 рік: нова енергія, нова якість життя, нова інфраструктура і «олімпійська надія» 2022 року. Коли далі починаєш розшифровувати, то повинен знайти: де ж та нова енергетика, яка ж та якість нового життя має бути запланована в 2011 році. Я вже не кажу взагалі про 2022 рік. 2022 рік – «олімпійська надія», про яку сьогодні практично й мови ніде немає, але в бюджетному процесі вже сьогодні говоримо.

Так от, якщо виходити з цих чотирьох пріоритетів, практично ресурсно не забезпечений зовсім жоден із них. Тільки ті макроекономічні показники, про які пан Олексій говорить, фактично не відображають головного сьогодні. А головне в бюджеті (він визначає два основні напрями) – це як держава дбає про соціальні стандарти для людей. і, по-друге, як вона забезпечує ресурсно ті пріоритети, які визначає.

Так от, якщо брати по соціальних стандартах, то виходить, що бюджет не тільки законсервовує соціальні стандарти на 2011 рік, а навіть їх погіршує, тому що і мінімальна зарплата, і прожитковий мінімум, і пенсія зростають в середньому на 6,6%, а інфляція 8,9%. Реальний стан населення, вже тільки за цим показниками, значно буде гіршим у 2011 році, ніж у цьому році.

Я міг би і дальше по всіх цих параметрах говорити, але якщо брати два цих напрями, то вони говорять, що бюджет практично сформований без ресурсного забезпечення.

Олексій Плотніков:
Якщо жінка народжує третю дитину, вона отримує 78 тисяч гривень
Я абсолютно не погоджуюся, тому що це все ж таки соціальна спрямованість бюджету, це є збільшення зарплат, пенсій, плюс мільярд гривень в наступному році піде на соціальні програми, 600 мільйонів на розвиток навколишнього середовища, 500 мільйонів піде на так званий духовний розвиток людини, на 23% збільшуються адресні дотації і гроші, які йдуть на малозабезпечених.

Я можу наводити багато таких показників. Давайте один пригадаємо. Це в 1,6 разів збільшуються виплати при народженні дитини. Якщо жінка народжує третю дитину, вона отримує 78 тисяч гривень. Все ж таки при всьому при тому, що завгодно можна нам кидати, але жодний уряд, жодний Президент не встановлював такі суми, як 78 тисяч.

– Які у людини зараз шанси народити третю дитину, пане Олексію? Ну, якщо вона не депутат чи не Президент України. Що вона буде з цією третьою дитиною робити?

Олексій Плотніков:
Давайте не будемо так цинічно про це розмірковувати.

– Ні, я не цинічно! Дитину треба вигодувати, виростити, виховати! Це не цинізм, це повага до дитини.

Олексій Плотніков:
Народження третьої дитини – це 78 тисяч гривень. Ось я Вам даю простий, прямий фактор. Давайте ми зараз не будемо брати статистику, в якій родині народжується третя дитина, багато чого іншого. А по всіх інших позиціях виконуються ці всі параметри. Я можу сперечатися і по програмах, але виконуються і програма «Чисте повітря», і «Шкільний автобус».

Якщо знову повернутися до того, в якому стані знаходиться держава, як вона виходить з кризи 2008-2009 років, то 15% було падіння, 15% в 2009 році, а зараз ми вийшли у цьому році на 4,7%, в наступному році - 4,5%. Тобто, це нормальне явище.

– Ми маємо запитання від радіослухача.

Слухачка:
«Укртелеком» багато коштує. Чому його так за дешево продають? Після приватизації за рахунок одержаних коштів чи покращаться соціальні виплати для малозахищених громадян, пенсіонерів? Ми пам’ятаємо, як продавали «Криворіжсталь» і що нам обіцяли. І чи збільшиться абонплата за користування телефонами після приватизації?


Олексій Плотніков:
Звичайно, я сподіваюся, що не збільшиться жодна плата за користування, тому що це конкуренція зараз. Не може, наприклад, користування стаціонарними телефонами, на яких в більшості своїй працює «Укртелеком», коштувати більше, ніж мобільний зв'язок. Тому, враховуючи те, що в Україні розвивається дуже швидко мобільний зв'язок, все ж таки за рахунок цієї конкуренції не буде якогось збільшення тарифів.

А що стосується грошей, то прозорість – це головне, що в цьому закладається, в приватизації. Зрозуміло, я сподіваюся, вони будуть використані ефективно, вони підуть до бюджету, а не будуть вкрадені, як це було в 2005 році при відповідному уряді, коли ре приватизували.

– Я так розумію, що слухачка говорила про приватизацію «Криворіжсталі» двічі. Там було дві приватизації.

Олексій Плотніков:
Ну, велика приватизація, коли гроші хтозна куди ділися.

– Ви все ж таки називаєте першу приватизацію «маленькою»?

Олексій Плотніков:
Перша – звичайно, маленька. Там й інша сума була. Ось та велика приватизація, коли було багато грошей…

– Приємно, що ми хоча б знаємо, яка приватизація «велика», а яка «маленька»…

Дмитро Шлемко:
Цей бюджет – це «бюджет для багатих». Багатші мають стати ще багатшими, а бідні, на жаль, в 2011 році ще біднішими. У жовтні цього року нинішній Кабмін визначив, який прожитковий мінімум має бути сьогодні для українця 1038 гривень. З 1 січня прожитковий мінімум планується 941, а 1 грудня 2011 року 953 гривні
Я одним реченням сформулював би, що цей бюджет – це «бюджет для багатих». Багатші мають стати ще багатшими, а бідні, на жаль, в 2011 році ще біднішими.

От коли ми говоримо про стандарти соціальні, у жовтні цього року нинішній Кабмін визначив, який прожитковий мінімум має бути сьогодні для українця. І ця сума, відповідно до тієї методики, яка закладена, склала 1038 гривень. Що ми маємо? З 1 січня прожитковий мінімум планується 941, а 1 грудня 2011 року 953 гривні. Відчуваєте різницю? Цілий рік ми будемо жити, не виходячи на той прожитковий мінімум, який вже визначений у жовтні цього року.

По мінімальній зарплаті. Я донині згадую Одесу. 1 лютого кандидат у Президенти Віктор Янукович, нинішній Президент, говорив про те, що ті соціальні стандарти, які були закладені в законі, і Партія регіонів блокувала трибуну тривалий час, і ті, які обіцяв Президент, мають бути такі: мінімальна зарплата – 1500 гривень, мінімальна пенсія – 1200. Мінімальна зарплата з 1 січня – 941 гривня, а наприкінці року – 1004 гривні. Мінімальна пенсія – 750, в кінці року – 800 гривень.

Якщо щось обіцяємо людям, а в той же час говорили, що ресурси для цього є, ми знайдемо навіть у 2010 році, якщо прийдемо до влади. На велике щастя, 2011 рік – не кризовий, як 2009 рік. І ми говоримо про те, що в 4,7% зростання ВВП у 2010 році, 4,5% у 2011 році, виникає закономірне питання: а де дінуться ті мільярди, які закладені у бюджеті у доходній і видатковій частинах? Значить, вони комусь йдуть? Відповідь дуже проста: так, вони йдуть на багатих, але, на жаль, не на бідних, соціальні стандарти яких сьогодні надзвичайно низькі в умовах України.

– Ми маємо запитання від радіослухача.

Слухачка: Як жити, якщо пенсія 750 гривень, а прожитковий мінімум 941? Що, йти красти? Чи я не знаю.

Друге питання. Є підприємства, які будувалися за гроші платників податків. «Укртелеком» - одне з таких. Ми всі є власниками цього. Чому повинен хтось «прихватизувати» його? Підвищать ціни. Якість? Ні. Хтось на цьому буде збагачуватися. Я не вірю в те, що «Укртелеком» нерентабельний, тому що всі сплачують за телефон. Вибачте, «Київхліб» «прихватизували», вдвічі підняли ціни, а якість в рази погіршилася хліба.

І третє питання стосовно народження дітей. Треба робити не так, щоби тільки при народженні, тому що ці гроші з’їдаються потім інфляцією, а щоби дитина, яка народилася, до 18 років не мала ніяких потреб, щоб вона була забезпечена, так як це робиться закордоном. Ви завжди оглядаєтеся на закордон, то подивіться, як робиться в Німеччині, взагалі закордоном – дитина забезпечена.


Олексій Плотніков: Жити на 740 гривень при прожитковому мінімумі 941гривня – це безперечно погано, це погане співвідношення. І те, що назвала слухачка, таке дійсно існує. Але я вже казав, що є у нас, наприклад, збільшення ресурсу для надання пільг, субсидій для населення. На жаль, ті громадяни, які відносяться до малозабезпечених, які саме в такій ситуації, в якій ця громадянка, що нам зателефонувала, вони будуть отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, вони будуть отримувати іншу допомогу. Але вважаю, що держава зробить все можливе для того, щоб вирівнювати цю ситуацію, щоб не було такого, щоб доход був менший (в даному випадку – це пенсія), ніж прожитковий рівень.

Що стосується приватизації «Укртелекому», на жаль, історичні умови такі, що коли була у нас ваучерна приватизація, коли кожен громадянин мав можливість кудись там вкласти цей ваучер, то тоді не приватизувався «Укртелеком». Тобто, якби тоді і зараз існувала ця система. Ну, громадяни мали б реальні можливості, щоби взяти участь у частці приватизації.

– Громадяни запізнилися.

Дмитро Шлемко:
В бюджеті стануть гірше жити не тільки ті категорії, які не можуть сьогодні працювати, але й ті, яких велика частина практично повністю залежить від бюджету. Я маю на увазі і лікарі, і вчителі. Тому що вони щомісячно у цьому бюджеті десь не доотримуватимуть 500-600 гривень.

Причина дуже проста. Порушується свідомо закон про оплату праці. У бюджеті закладено посадовий оклад працівників першого тарифного розряду на 320 гривень менше мінімальної зарплати. Якщо брати по цьому закону, він має бути більшим. Всі подальші нарахування здійснюються саме від рівня цього розряду. В бюджеті чітко, ясно сказано: 654 гривні. Тому кожного місяця нехай вчителі рахують і лікарі, скільки вони не доотримують протягом року. Тепер є інше. Це ті, хто не доотримує.

Фінансування ГПУ зростає на один мільярд і отримує цього бюджетного року 2,2 мільярди гривень. МВС. Збільшення – 2,3 мільярди. СБУ – на 500 мільйонів. В чому справа? Чому ці органи, які сьогодні практично визначають поліцейський статус держави, так різко отримують і таке велике фінансування? У нас що, завтра є якісь підготовки, ми маємо вже заявки на контрабандистів?

Ці органи сьогодні служать владі, значить, і вони повинні отримати вексель довіри, а він може бути тільки один – гроші, гроші і ще раз гроші.

– Ми маємо ще запитання.

Слухачка (переклад):
Плотніков говорить, що будуть давати субсидії і так далі. Я – інвалід першої групи. Прислали листи на оформлення субсидії. У мене була заборгованість. Говорили, що заборгованість не впливає на оформлення субсидій. Мені субсидії не дали.

Я щомісяця сплачую зі своєї пенсії у 800 гривень 370 гривень. 40%, навіть більше! Чим це пояснити? І в грудні добавили до пенсії всього 11 гривень, а живу я на 300-400 гривень! Де ж соціальна справедливість і урядова соціальна програма «Захистити кожного», гасло Партії регіонів і Президента?


Олексій Плотніков:
Я не можу взагалі зрозуміти, що там відбувається. Але, зрозуміло, відбувається щось таке непотрібне. Я пропоную цій слухачці написати мені як до депутата. Моє прізвище, адреса Верховної Ради. І я обіцяю розібратися з цим зверненням, розібратися з конкретною ситуацією. Тільки викладіть, будь ласка, хто Вам і що сказав. Тобто, всі ці речі будуть враховані, справедливість буде встановлено.

Дмитро Шлемко:
Сьогодні проблема не тільки в неї одної. На 2011 рік влада практично кидає ветеранів, інвалідів і жертв нацистських переслідувань – у бюджеті зменшуються видатки на групу цих людей на 60 мільйонів гривень, тобто щорічна допомога на цю суму зменшується при тій ситуації, про яку ми говорили, що інфляція зростає.

Це планова, яка запланована у бюджеті 8,9%, хоча і Світовий банк вважає, що більше 10,4%, а взагалі незалежні експерти вважають взагалі, що десь під 15% буде інфляція наступного року, тому що для цього є всі причини. З 1 квітня знову зростає ціна на газ, на 100% на електроенергетику, зразу збільшується десь на 30% за житлово-комунальну сферу. І є таке відчуття, що наступний рік буде надто важкий у ціновому зростанні.

Олексій Плотніков: Я дуже обережно ставлюся до будь-якої статистики і соціології. З Україною працюють міжнародні фінансові інституції. Якщо національна статистика ставиться під сумніви, то ці інституції або не працюють з країною, або користуються власною статистикою. Жодного разу по Україні не було міжнародної статистики, яка суперечила б національній. Той самий Світовий банк ставить власну статистику при звіті. ООНівськіа статистика пише, що вона відрізняється від національної статистики. В Україні такого немає.

Дмитро Шлемко:
Безперечно, що хотілося б почути надзвичайно важливу інформацію від уряду (і ми вже не один раз просили це), як сьогодні визначається рівень інфляції. Адже всім відомо, що протягом жовтня-листопада ціни на продукти харчування зростали. Всі ми знаємо, що після підвищення ціни на газ з 1 серпня зараз люди починають отримувати перші платіжки. Щось неймовірне.

Олексій Плотніков: …Якщо є у вас бажання послухати когось з уряду, закличте у п’ятницю, коли день уряду...

В принципі хай прийде керівник Держкомстату, розкаже, яка методологія. Це цікаво.
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG