Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 10:01

2010-й став роком вторгнення багатополярного світу (європейська преса)


Прага – Під кінець року впливові європейські видання, як завжди, підсумовують, що сталося за час, що минає, і які прогнози на майбутнє. Аналітики роблять висновок, що 2010-ий став роком «несподіваного вторгнення в наше життя багатополярного світу», коли на провідні позиції в глобальній економіці вийшли такі країни як Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, Індонезія. Обтяжені боргами Європа і Америка тепер будуть із труднощами рухатися за новими світовими лідерами. Деякі експерти не виключають, що ЄС може стати для своїх громадян символом жорсткої економії, а це ставить під загрозу саме існування Євросоюзу. Росія, на думку впливових оглядачів, є «країною , котра слабне і застрягла в минулому». Пострадянський простір став нецікавим для світу. Україну, як наголошують деякі провідні аналітики, «чекає подальша марґіналізація опозиції» та скромний прогрес у стосунках з Росією.

Впливова «Файненшел Таймз» наголошує в аналізі свого оглядача Філіпа Стівенса, що у 2010-му році «світова спільнота стала на шлях нового балансу сил» і переживає один із поворотних моментів історії, який ознаменувався «неочікуваним вторгненням у наше життя багатополярного світу».

«Два століття західної гегемонії добігають кінця, і це відбувається швидше, аніж багато з нас могли очікувати», – зауважує лондонська газета.

На такий перебіг подій, як наголосила «Файненшел Таймз», «вказують сухі цифри – у наступному році, як і в 2010-му, економіки країн, котрі розвиваються – Китаю, Індії, Бразилії, Туреччини, Індонезії – ймовірно, виростуть, як мінімум, на 8 відсотків», а старі західні країни, обтяжені боргами, «з труднощами долатимуть лише 2 відсотки зростання».

Хоча, на думку впливового видання, «ще рано вести мову про кінець американського переважання і при всіх своїх проблемах Америка все ще залишиться єдиною наддержавою – єдиною країною, яка здатна діяти у будь-якому куточку світу».

У цьому аналізі також зауважено, що «Європа перебуває у поганій формі», криза завдала удару по її банках і переросла у проблеми з державними боргами.

«Файненшел Таймз» також наголошує, що «зараз Берлін хоче диктувати Євросоюзу свої умови», але навряд чи «ідея німецької Європи багатьом сподобається».

Редакційна стаття лондонського часопису також присвячує чимало місця Росії, яку названо тут «державою, котра слабне, застрягла в минулому», а Москва у цей час намагається робити вигляд, що «вороги її перебувають на Заході», хоча «справжні проблеми Росії в її корупції, демографічному спаді і вичерпаності нафтогазової економіки».

Окрім того, для Росії стратегічною небезпекою є ісламський екстремізм та сусідство з її обезлюдненими просторами Китаю та Індії.

«Файненшел Таймз» також доходить висновку, що «тісніша інтеграція із Заходом входить у довготривалі інтереси Росії».

Газета також попереджає, що нові світові потуги «ставлять державну владу вище міжнародних правил, суверенітет – вище принципу мультилатералізму, а це означатиме перехід до нового порядку,скоріше, з ворожнечею і конкуренцією, аніж зі співпрацею... Це буде важкий час. І жаль, що занадто багато людей на Заході зараз надають перевагу тому, щоб ховатися від реальності під ковдрою», – завершує свій аналіз «Файненшел Таймз».

Брюссельське видання EUObserver також прогнозує в аналізі Васіліса Марґараса важке майбутнє Європи. Видання наголошує, що Європі не вистачає лідерства, бо, наприклад, канцлер Меркель веде себе, як мер невеличкого містечка, і зі своєю обмеженістю вона не може переступити рамки власного виборчого округу й стати лідером єдиної Європи».

Та й в інших країнах, як тут зауважується, картина далеко не оптимістична.

«Європарламент... перетворився у центр різноманітних промислових лобі», у Європі «відбувається посилення націоналізму в умонастроях», що веде до посилення крайніх правих... У цьому аналізі наводяться думки експертів про те, що єдина валюта євро була введена без наявності сильної форми економічного управління, і європейські чиновники замовчують нині, що «євро вигідне сильним економікам ЄС», а слабкіші країни ЄС «можуть потрапити у нескінченне коло рецесій та реалізації шкідливих скорочень соціальних видатків».

EUObserver доходить сумного висновку, що «Євросоюз може стати для своїх громадян синонімом жорсткого режиму економії, а це з часом поставить під загрозу саме існування ЄС».

Відомий кремлівський аналітик Федір Лук’янов стверджує в аналізі для іноЗМІ.Ru, що 2010-ий рік став «неспокійним для пострадянського простору» і ознаменувався «бурхливим подіями».

Сюди віднесено «напружену виборчу кампанію в Україні, котра завершилася переконливим реваншем Віктора Януковича.., державний переворот у Киргизстані та криваві міжетнічні зіткнення на його півдні.., повністю передбачувана перемога в Білорусі Олександра Лукашенка, котра супроводжується жорстким придушенням будь-яких форм опозиції».

Лук’янов також доходить висновку, що «пострадянський простір, особливо його західна частина, явно перестав перебувати у фокусі світового інтересу... Харківські угоди Росії й України, які раніше викликали б міжнародний переполох, зараз привабили увагу лише на пару днів».

Автор вважає, що Росія за минулий рік «зміцнила свої позиції на території колишнього СРСР», але ще не готова до викликів нових регіональних сил – Китаю, Туреччини.

Лук’янов прогнозує, що в 2011 році «в центрі уваги буде, найімовірніше, Центральна Азія. Можливі зміни в Білорусі... В Україні, очевидно, продовжиться процес марґіналізації опозиції, а прогрес у стосунках із Росією буде скромнішим, хоча й конфліктів не очікується.Москва продовжить будувати власні структури, насамперед Організацію договору колективної безпеки. Знову ж таки, з прицілом на постамериканський Афганістан... Митний союз, навпаки, загальмується, сили будуть кинуті на спробу Росії вступити до СОТ».
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG