2011 рік можна вважати історичним для загального військового обов’язку в Німеччині. У межах заходів економії державних коштів обов’язкова служба молодих людей в армії зупиняється на невизначений термін. Саме зупиняється, а не скасовується повністю. В Основному законі положення про загальний військовий обов’язок залишатиметься й надалі.
Офіційно загальний військовий обов’язок «піде в історію» першого липня, але вже в березні, під час другого призову, до служби в німецькій армії забиратимуть лише добровольців. Ініціатори таких змін сподіваються, що це врешті-решт допоможе перетворити бундесвер на армію контрактників, яка б повністю відповідала сучасним вимогам.
«Армії потрібна здатність для участі в міжнародних місіях, для захисту країни, для подолання наслідків катастроф», – наголошує німецький експерт у сфері досліджень проблем миру Міхаель Броска.
200-річна історія військового обов’язку
Експерти вказують на те, що бундесвер лише частково відповідає новим викликам, хоча військова повинність у Німеччині має вже майже 200-річну історію. Все почалося з визвольних війн проти Наполеона на початку 19-го століття. Після Першої світової війни Версальська угода заборонила військову повинність у Німеччині. 1935 року націонал-соціалісти її знову відновили. Після Другої світової війни минуло 12 років до того часу, коли бундесвер став армією призовників.
Після закінчення Холодної війни загальний військовий обов’язок втратив своє первісне значення. «Військова підготовка й надалі спрямована передусім на захист країн у випадку ворожої інтервенції й нічого не має спільного із підготовкою до участі в місіях у гарячих точках планети», – пояснює фельдфебель Штеффен Менніх. У те, що на Німеччину хтось нападе, не вірять навіть песимісти.
Всупереч волі більше ніхто не служитиме
Торік на обов’язкову службу в армію забрали лише 17 відсотків призовників одного року народження. Фактично більше ніхто не повинен був служити всупереч своїй волі. В крайньому разі можна пройти альтернативну службу – в будинках для людей похилого віку, в дитячих садках або в лікарнях.
Водночас останні призовники, які отримали повістки цього понеділка, ще не можуть сподіватися на якесь особливе ставлення до себе. Той, хто вчасно не з’явиться на службу, має рахуватися з візитом військової поліції, повідомив представник міністерства оборони Німеччини.
Бундесвер як сучасний працедавець
Фактичне скасування загального військового обов’язку змушує тепер й оборонне відомство до нових методів. Як зауважив уповноважений німецького парламенту з питань бундесверу Гельмут Кьонігсхауз, у майбутньому армії доведеться значно більше робити для того, аби підвищити свою привабливість і вистояти в конкурентній боротьбі за висококваліфікованих фахівців.
Оскільки обов’язкова військова повинність і надалі лишається закріпленою в Основному законі, в будь-який момент її можна повернути ухваленням простого закону. Оглядачі, однак, сумніваються, що таке колись станеться. З політичної точки зору такий крок буде вкрай важко пояснити. Крім того, як свідчить досвід, жодна з країн, яка свого часу відмовилися від загального військового обов’язку, поки що не зробила крок у зворотному напрямку.
Офіційно загальний військовий обов’язок «піде в історію» першого липня, але вже в березні, під час другого призову, до служби в німецькій армії забиратимуть лише добровольців. Ініціатори таких змін сподіваються, що це врешті-решт допоможе перетворити бундесвер на армію контрактників, яка б повністю відповідала сучасним вимогам.
«Армії потрібна здатність для участі в міжнародних місіях, для захисту країни, для подолання наслідків катастроф», – наголошує німецький експерт у сфері досліджень проблем миру Міхаель Броска.
200-річна історія військового обов’язку
Експерти вказують на те, що бундесвер лише частково відповідає новим викликам, хоча військова повинність у Німеччині має вже майже 200-річну історію. Все почалося з визвольних війн проти Наполеона на початку 19-го століття. Після Першої світової війни Версальська угода заборонила військову повинність у Німеччині. 1935 року націонал-соціалісти її знову відновили. Після Другої світової війни минуло 12 років до того часу, коли бундесвер став армією призовників.
Після закінчення Холодної війни загальний військовий обов’язок втратив своє первісне значення. «Військова підготовка й надалі спрямована передусім на захист країн у випадку ворожої інтервенції й нічого не має спільного із підготовкою до участі в місіях у гарячих точках планети», – пояснює фельдфебель Штеффен Менніх. У те, що на Німеччину хтось нападе, не вірять навіть песимісти.
Всупереч волі більше ніхто не служитиме
Торік на обов’язкову службу в армію забрали лише 17 відсотків призовників одного року народження. Фактично більше ніхто не повинен був служити всупереч своїй волі. В крайньому разі можна пройти альтернативну службу – в будинках для людей похилого віку, в дитячих садках або в лікарнях.
Водночас останні призовники, які отримали повістки цього понеділка, ще не можуть сподіватися на якесь особливе ставлення до себе. Той, хто вчасно не з’явиться на службу, має рахуватися з візитом військової поліції, повідомив представник міністерства оборони Німеччини.
Бундесвер як сучасний працедавець
Фактичне скасування загального військового обов’язку змушує тепер й оборонне відомство до нових методів. Як зауважив уповноважений німецького парламенту з питань бундесверу Гельмут Кьонігсхауз, у майбутньому армії доведеться значно більше робити для того, аби підвищити свою привабливість і вистояти в конкурентній боротьбі за висококваліфікованих фахівців.
Оскільки обов’язкова військова повинність і надалі лишається закріпленою в Основному законі, в будь-який момент її можна повернути ухваленням простого закону. Оглядачі, однак, сумніваються, що таке колись станеться. З політичної точки зору такий крок буде вкрай важко пояснити. Крім того, як свідчить досвід, жодна з країн, яка свого часу відмовилися від загального військового обов’язку, поки що не зробила крок у зворотному напрямку.
