Прага – Головним геополітичним ризиком цього року є світ без чітко визначеної наддержави. Так вважає аналітична група «Євразія» (Eurasia Group), штаб квартира якої знаходиться в Нью-Йорку. На думку оглядачів, ця проблема загострить й інші потенційні виклики 2011 року, такі як загроза економічної кризи в Європі і небажання Китаю реагувати на міжнародний тиск через свою економічну політику. Президент групи «Євразія» Іан Бреммер пояснив Радіо Свобода, чому аналітики дійшли до такого висновку.
– Нині склався суттєво інший світовий порядок, такого не було навіть коли розпався Радянський Союз. Після розпаду СРСР виникла Група семи розвинених держав плюс одна (Росія), прискорювалася глобалізація, виникли деякі нові країни для інвестицій. Європа ставала сильнішою, але передовсім відбувалася глобалізація, яка прискорювалася. Тепер відсутність чітко визначеної наддержави кидає виклик глобалізації, бо немає ефективного міжнародного лідерства. І це є новий світовий порядок, ось чому ціна золота настільки висока, і ось чому корпорації притримують так багато грошей. Вони непевні, куди власне прямує цей новий світовий порядок.
– За вашою оцінкою, жоден із пострадянських регіонів не належить до зони світових геополітичних ризиків. Чи це добра новина?
– Мене часто запитують: чи на майбутніх виборах знову стане президентом Путін? Чи залишиться Медведєв? Моя відповідь: чому вас це турбує? Адже принаймні в передбачуваному майбутньому в Росії буде дуже стабільне, координоване керівництво у верхах. Відносини між Путіним і Медведєвим функціонують дуже добре, незважаючи на те, що вони показують на публіці. Так триватиме і надалі. Не тільки Росія не становить ризику, це стосується й інших держав БРІК (Бразилії, Росії, Індії, Китаю), провідних ринків, що розвиваються. Єдиним ризиком є хіба що Китай, бо він так швидко економічно росте, і його стабільність, з огляду на розмір, починає створювати серйозні структурні виклики для решти світу.
– Який впив має зростання цін на нафту на політичну стабільність у Росії?
– Геополітична стабільність Росії багато в чому пов’язана з тим, що вона стала почуватися безпечніше. Ви маєте рацію, частково це економічна безпека, але також це політична та геополітична стабільність. Я маю на увазі те, що відносне зменшення можливостей США і Європи означає, що тепер Москва набагато більше домінує у Євразії, це стосується і Грузії, і Киргизстану, і України, і Білорусі. Росіянам нема про що турбуватися. Вони більше на мають перейматися розширенням НАТО, так сильно турбуватися про протиракетну оборону. З огляду на бюджетні скорочення американці тепер менше витрачатимуть на своє військо, а європейці в останню чергу будуть зачіпати Росію прямо зараз – у них є власні проблеми, якими треба займатися. Тому я думаю, що у Росії є підстави почуватися безпечніше геополітично і які не мають нічого спільного з її економічною силою.
– Трохи дивно було дізнатися з вашого аналізу, що Іран не є геополітичним ризиком цього року, ви називаєте його «червоним оселедцем», тобто оманливою загрозою. Як ви дійшли такого висновку?
– Ми думаємо, що іранці й далі будуть з’ясовувати відносини із Заходом через свою атомну програму дипломатичним шляхом і не очікуємо дипломатичного прориву. Думаю, що так триватиме протягом першої половини 2011 року, можливо довше. А поки це буде відбуватися, американці будуть і далі займатися санкціями, їх буде підтримувати багато інших країн. Ось минулого тижня до них приєдналися індійці. Ізраїльтяни кажуть: «у нас є лише кілька років щоб зупинити іранців» (від отримання ядерної бомби), але це знову ж таки відкладає нагальність. Кібератаки «Стакснет» означають, що існують інші варіанти, без ударів по іранських ядерних об’єктах. У довгостроковій перспективі іранський режим нестабільний, але найближчим часом він не розпадеться, тим більше з огляду на високі нинішні ціни на енергоносії.
– Нині склався суттєво інший світовий порядок, такого не було навіть коли розпався Радянський Союз. Після розпаду СРСР виникла Група семи розвинених держав плюс одна (Росія), прискорювалася глобалізація, виникли деякі нові країни для інвестицій. Європа ставала сильнішою, але передовсім відбувалася глобалізація, яка прискорювалася. Тепер відсутність чітко визначеної наддержави кидає виклик глобалізації, бо немає ефективного міжнародного лідерства. І це є новий світовий порядок, ось чому ціна золота настільки висока, і ось чому корпорації притримують так багато грошей. Вони непевні, куди власне прямує цей новий світовий порядок.
– За вашою оцінкою, жоден із пострадянських регіонів не належить до зони світових геополітичних ризиків. Чи це добра новина?
– Мене часто запитують: чи на майбутніх виборах знову стане президентом Путін? Чи залишиться Медведєв? Моя відповідь: чому вас це турбує? Адже принаймні в передбачуваному майбутньому в Росії буде дуже стабільне, координоване керівництво у верхах. Відносини між Путіним і Медведєвим функціонують дуже добре, незважаючи на те, що вони показують на публіці. Так триватиме і надалі. Не тільки Росія не становить ризику, це стосується й інших держав БРІК (Бразилії, Росії, Індії, Китаю), провідних ринків, що розвиваються. Єдиним ризиком є хіба що Китай, бо він так швидко економічно росте, і його стабільність, з огляду на розмір, починає створювати серйозні структурні виклики для решти світу.
– Який впив має зростання цін на нафту на політичну стабільність у Росії?
– Геополітична стабільність Росії багато в чому пов’язана з тим, що вона стала почуватися безпечніше. Ви маєте рацію, частково це економічна безпека, але також це політична та геополітична стабільність. Я маю на увазі те, що відносне зменшення можливостей США і Європи означає, що тепер Москва набагато більше домінує у Євразії, це стосується і Грузії, і Киргизстану, і України, і Білорусі. Росіянам нема про що турбуватися. Вони більше на мають перейматися розширенням НАТО, так сильно турбуватися про протиракетну оборону. З огляду на бюджетні скорочення американці тепер менше витрачатимуть на своє військо, а європейці в останню чергу будуть зачіпати Росію прямо зараз – у них є власні проблеми, якими треба займатися. Тому я думаю, що у Росії є підстави почуватися безпечніше геополітично і які не мають нічого спільного з її економічною силою.
– Трохи дивно було дізнатися з вашого аналізу, що Іран не є геополітичним ризиком цього року, ви називаєте його «червоним оселедцем», тобто оманливою загрозою. Як ви дійшли такого висновку?
– Ми думаємо, що іранці й далі будуть з’ясовувати відносини із Заходом через свою атомну програму дипломатичним шляхом і не очікуємо дипломатичного прориву. Думаю, що так триватиме протягом першої половини 2011 року, можливо довше. А поки це буде відбуватися, американці будуть і далі займатися санкціями, їх буде підтримувати багато інших країн. Ось минулого тижня до них приєдналися індійці. Ізраїльтяни кажуть: «у нас є лише кілька років щоб зупинити іранців» (від отримання ядерної бомби), але це знову ж таки відкладає нагальність. Кібератаки «Стакснет» означають, що існують інші варіанти, без ударів по іранських ядерних об’єктах. У довгостроковій перспективі іранський режим нестабільний, але найближчим часом він не розпадеться, тим більше з огляду на високі нинішні ціни на енергоносії.
