Доступність посилання

21 Вересень 2017, Київ 21:43

Олександр, Анастасія та Софія були торік найпопулярнішими іменами в Україні, повідомили в Міністерстві юстиції. Водночас були випадки, коли українці називали своїх дітей Джасмін, Амор, Ассоль, Васко, Оскар. Від чого залежить вибір імені? Чи впливає психологічно на людину ( і в дитинстві, і в дорослі роки) те, як її назвали?

Імена Олександр, Анастасія та Софія залишаються у десятці найпопулярніших імен в Україні вже понад десять років. У топ-десятці імен також серед жіночих – Марія, Ганна, Дарина, Вікторія, Поліна, Катерина, Олександра, Соломія. А серед чоловічих – Данило, Микита, Владислав, Андрій, Дмитро, Кирило, Іван, Назар, Богдан.

А такими іменами, як Герман, Владлен, Лев, Ян, Альбіна, Анжеліка, Майя, Таміла, Клара малюків торік називали в Україні рідко. Хоча двадцять років тому Лев та Майя потрапляли до двадцятки найпопулярніших.

Є й екзотичні імена. Щоправда, батьки зараз не наважуються називати своїх чад іменами, популярними у перші десятиріччя радянської влади: Даздраперма (якщо перекласти – «Хай живе перше травня»), Даздрасєна («Хай живе сьоме листопада»), або, наприклад, Меженда («Міжнародний жіночий день»), Юралга («Юрій Олексійович Гагарін»).

Не було торік і нових Ендорфінів та Колайдерів (ці імена реєстрували в Україні позаторік).

Зареєструвати можна будь-яке ім’я, але бажано зважати на правопис

Натомість у 2010 році була своя іменна екзотика, зокрема, у столиці, розповідає заступник начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Київського управління юстиції Карина Мінчук.

«Чоловічі імена – Апекс, Амур, Васко, Едвард Габріель, Ніколас, Нікас, Оскар, Пірі, Рафаель, Хоре, Числав, Яніслав, Ярема. А жіночі – Аріана, Айсун, Адісон, Ассоль, Джасмін, Лейла, Наомі», – поінформувала Карина Мінчук.

За великим рахунком батьки можуть надати своєму чаду будь-яке ім’я, і в органі реєстрації актів цивільного стану зобов’язані його зафіксувати. Єдине побажання (саме рекомендація, а не вимога) – зважати на український правопис, каже заступник начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Київського управління юстиції Карина Мінчук.

«Ми не можемо ставати на перешкоді цьому волевиявленню батьків. Ім’я може бути іноземне, незвичне, таке, якого немає у словнику. Але за нормами правопису, наприклад, якщо російською мовою ім’я записується «Николай», то українською мовою буде відтворено як Микола. І, як правило, всі йдуть на норми правопису», – зазначила Карина Мінчук.

Вибір імені – колективізм чи індивідуальність?

У радянські часи нав’язували колективізм і будь-які прояви індивідуальності не віталися, нагадує мовознавець Лариса Масенко. Це стосувалося і вибору імен. Як наслідок, для більшості батьків такий вибір зводився до десятка імен хлопчиків та дівчаток. А назвати дитину, наприклад, подвійним іменем було практично неможливо.

Зараз при реєстрації дитини зайвих питань не ставлять, і у батьків новонароджених справді є вибір. Можна ганятися за оригінальністю, не зважаючи на те, як, наприклад, хлопцеві з ім’ям Хризон доведеться бути у школі чи ВНЗ… А можна, як зазначає Лариса Масенко, згадати давні слов’янські імена.

«У радянські часи це була загальна уніфікація,то зараз, звичайно, свобода. Крім того, в радянський час не можна було записувати Олесь – скорочена українська форма від Олександр, Лесь чи Кость. Єдине – це письменникам дозволялося. Можливо, зараз активніше повертаються давні слов’янські імена: В’ячеслав, Святослав, Ярослав – це частина давньої нашої спадщини, ще Київської Русі. Взагалі деякі історики вважають, що ці двоосновні імена були князівські. Всі потрапили потім у святці, коли прийняли християнство», – розповіла Лариса Масенко.

На імена в Україні впливає певна мода, особливо, коли це перестало регулюватися святцями, каже етнолог Галина Бондаренко. Також на вибір імені впливають контакти з іншими народами.

«Скажімо, якщо поруч живуть поляки, то Юзеф або Юзько. Сполонізований варіант імен вживалися і в українського населення, яке проживало в межах зон, де, наприклад, було компактне польське населення. Так само і в Закарпатті деякі угорські імена (наприклад, Ференцен) з’являлися в українців», – говорить етнограф.

«Особливе ім’я – особлива доля»

Ім’я – це своєрідний код добрих намірів та щасливої долі для будь-якої дитини, звертає увагу психолог Олена Ліщинська. Недарма вважалося здавна, що ім’я новонародженого батьки мають зберігати у таємниці,щоб не злякати добрих духів.

«Під час революцій (і Великої французької, і нашого Жовтневого перевороту) починали давати імена, які не мали змісту. І Ви бачите, що ці імена просто не прижилися. Буває іноді, що дуже екзотичне ім’я провокує людину до екзотичної якоїсь поведінки. Особливе ім’я – особлива доля», – зауважує психолог.

Ім’я юристові Зориславі Ромовській придумав її батько. Воно походить від слова «зорити», тобто «дивитися, шукати». Під час хрещення дівчинку нарекли Христиною, оскільки священик не сприйняв незвичного імені Зорислава. А упродовж майже всього життя її називали то Зоряною, то Зіркою.

«А тепер уже ніхто не згадує, що тривалий час мене в університеті називали Зоряна. У домашньому середовищі тато й бабця називали мене Зірка. Для колег, для рідних отак я й залишилася просто Зірка. І, в принципі, дуже задоволена ім’ям. І хто почує, особливо на Сході, кажуть: таке гарне ім’я. Я кажу: так назвіть своїх дітей», – каже Зорислава Ромовська.

А якщо людині не до вподоби її ім’я настільки, що вона готова його поміняти, таку можливість закон надає. У цьому разі слід звертатися до місцевого відділу реєстрації актів цивільного стану. Головна умова – охочому має виповнитися 16 років. За Цивільним кодексом України, така особа має право самостійно поміняти і ім'я, і прізвище. А якщо виповнилося тільки 14 років, закон дозволяє такий крок за згодою батьків. Коли ж вік ще молодший, доведеться жити з наданим татом і мамою іменем, подобається вони чи ні…
  • 16x9 Image

    Наталка Коваленко

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2005 року. Магістр Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народилася на Полтавщині 1984 року.

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG