Київ – Американська неурядова організація “Freedom House” виключила Україну з числа вільних країн і перенесла до списку напіввільних. Такого «успіху» Президент Віктор Янукович домігся менше ніж за рік свого правління. Країна повернулася до становища 2005 року, коли її теж вважали напіввільною.
Дуже символічно, що ця інформація з’явилася майже одночасно з повідомленням про те, що колишній міністр економіки в уряді Юлії Тимошенко Богдан Данилишин отримав політичний притулок у Чехії.
Речник нашого Міністерства закордонних справ Олег Волошин не знайшов нічого кращого, як вдавати хорошу міну при поганій грі. Він заявив, що, мовляв, ніякої політичної діяльності міністр не вів, нікуди не балотувався, не організовував мітинги і навіть жодного разу не критикував публічно владу.
Повірити всім цим балачкам може хіба що зовсім офанатілий прихильник влади, котрий на плювок в обличчя все одно казатиме, що це божа роса. Зрозуміло, що з Данилишиним, як і з усіма іншими вибірково заарештованими людьми Тимошенко, намагаються розправитися, щоб здійснити тиск і на опозицію, і на суспільство загалом.
Наздогнати й перегнати Гондурас
За часи після Помаранчевої революції хіба що у справі затриманого Бориса Колеснікова можна було угледіти ознаки політичного переслідування. Після того, як його випустили на волю, прохання будь-кого з українців про політичний притулок викликало хіба що сміх.
Але треба згадати, що до 2004 року все було зовсім не так. Політичний притулок або статус біженця від переслідувань часів Леоніда Кучми в США отримали власник закритого у березні 2004 року радіо «Континент» Сергій Шолох, вдова Георгія Гонгадзе Мирослава, екс-майор Микола Мельниченко та колишній депутат Олександр Єльяшкевич.
Але дуже показовим є те, що притулок у Литві отримав генеральний директор видавничого і поліграфічного підприємства «Такі справи» Олександр Данилов. Річ у тім, що очолювану ним фірму пресувала Державна податкова адміністрація. Вона без рішення суду оголосила дії власників фірми злочинними. Свої звинувачення вона так і не спростувала, хоча пізніше суд зобов’язував її це зробити.
Державною податковою адміністрацією на той час керував Микола Азаров, який сьогодні є главою уряду і однією з осіб, яка визначає політику Партії влади. Отож, знайомий почерк відчувається, чи не так?
Під час Підприємницького майдану прозвучала саркастична інформація від голови Чернігівської профспілки підприємців Олени Варнакової про те, що підприємці хочуть просити політичний притулок у Гондурасі.
Ця держава відома за приказкою «Не ту країну назвали Гондурасом» – натяк на її відсталість і на те, що, мовляв, насправді цю назву повинна була б мати Україна. І дожартувалися. Нині відсталий Гондурас у рейтингу свободи ведення бізнесу перебуває на вигіднішому місці від України.
Треба нагадати, що 2001 року 140 торговців Чернігівського ринку зверталися до посольства США з вимогою надати їм політичний притулок.
Наслідки напівсвободи
Така оцінка України з боку “Freedom House” є наслідком не лише боротьби з підприємцями, але також маніакальної підозріливості влади, котра хапає всіх, хто трапиться їй під руку, і підозрює в усіх смертних гріхах, – а також наслідком боротьби зі свободою слова, яка неодноразово викликала обурення в середовищі українських журналістів і була засуджена міжнародною громадськістю.
Зниження рейтингу для України може мати сумні наслідки. Уряд США скоротить фінансову допомогу для України, в тому числі через Міжнародний валютний фонд. Європейський Союз може відмовитися надати Києву режим вільної торгівлі.
Якщо київські можновладці і далі підуть обраним шляхом, то країна може бути кваліфікована як невільна і США з ЄС можуть відмовитися надавати візи для українських чиновників й олігархів.
Таким чином, ми знову можемо опинитися за залізною завісою. Тільки цього разу перед нами її поставить демократичний світ. Доведеться згадувати СРСР з його несвободою і неефективною економікою.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Дуже символічно, що ця інформація з’явилася майже одночасно з повідомленням про те, що колишній міністр економіки в уряді Юлії Тимошенко Богдан Данилишин отримав політичний притулок у Чехії.
Речник нашого Міністерства закордонних справ Олег Волошин не знайшов нічого кращого, як вдавати хорошу міну при поганій грі. Він заявив, що, мовляв, ніякої політичної діяльності міністр не вів, нікуди не балотувався, не організовував мітинги і навіть жодного разу не критикував публічно владу.
Повірити всім цим балачкам може хіба що зовсім офанатілий прихильник влади, котрий на плювок в обличчя все одно казатиме, що це божа роса. Зрозуміло, що з Данилишиним, як і з усіма іншими вибірково заарештованими людьми Тимошенко, намагаються розправитися, щоб здійснити тиск і на опозицію, і на суспільство загалом.
Наздогнати й перегнати Гондурас
За часи після Помаранчевої революції хіба що у справі затриманого Бориса Колеснікова можна було угледіти ознаки політичного переслідування. Після того, як його випустили на волю, прохання будь-кого з українців про політичний притулок викликало хіба що сміх.
Але треба згадати, що до 2004 року все було зовсім не так. Політичний притулок або статус біженця від переслідувань часів Леоніда Кучми в США отримали власник закритого у березні 2004 року радіо «Континент» Сергій Шолох, вдова Георгія Гонгадзе Мирослава, екс-майор Микола Мельниченко та колишній депутат Олександр Єльяшкевич.
Але дуже показовим є те, що притулок у Литві отримав генеральний директор видавничого і поліграфічного підприємства «Такі справи» Олександр Данилов. Річ у тім, що очолювану ним фірму пресувала Державна податкова адміністрація. Вона без рішення суду оголосила дії власників фірми злочинними. Свої звинувачення вона так і не спростувала, хоча пізніше суд зобов’язував її це зробити.
Державною податковою адміністрацією на той час керував Микола Азаров, який сьогодні є главою уряду і однією з осіб, яка визначає політику Партії влади. Отож, знайомий почерк відчувається, чи не так?
Під час Підприємницького майдану прозвучала саркастична інформація від голови Чернігівської профспілки підприємців Олени Варнакової про те, що підприємці хочуть просити політичний притулок у Гондурасі.
Ця держава відома за приказкою «Не ту країну назвали Гондурасом» – натяк на її відсталість і на те, що, мовляв, насправді цю назву повинна була б мати Україна. І дожартувалися. Нині відсталий Гондурас у рейтингу свободи ведення бізнесу перебуває на вигіднішому місці від України.
Треба нагадати, що 2001 року 140 торговців Чернігівського ринку зверталися до посольства США з вимогою надати їм політичний притулок.
Наслідки напівсвободи
Така оцінка України з боку “Freedom House” є наслідком не лише боротьби з підприємцями, але також маніакальної підозріливості влади, котра хапає всіх, хто трапиться їй під руку, і підозрює в усіх смертних гріхах, – а також наслідком боротьби зі свободою слова, яка неодноразово викликала обурення в середовищі українських журналістів і була засуджена міжнародною громадськістю.
Зниження рейтингу для України може мати сумні наслідки. Уряд США скоротить фінансову допомогу для України, в тому числі через Міжнародний валютний фонд. Європейський Союз може відмовитися надати Києву режим вільної торгівлі.
Якщо київські можновладці і далі підуть обраним шляхом, то країна може бути кваліфікована як невільна і США з ЄС можуть відмовитися надавати візи для українських чиновників й олігархів.
Таким чином, ми знову можемо опинитися за залізною завісою. Тільки цього разу перед нами її поставить демократичний світ. Доведеться згадувати СРСР з його несвободою і неефективною економікою.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
