На Софійський площі 92 роки тому проголосили Соборність самостійної, вільної, незалежної Держави українського народу. Проголосили, а відтак – втратили. Втратили Соборність, втратили Самостійність, втратили Свободу, втратили Державність...
Минули десятиліття – ми знову здобули Українську Державу. Ту державу, за яку боролися, за яку віддавали життя найкращі доньки й сини нашого народу. Ми раділи, що маємо свій український прапор, свій український гімн, своє українське військо, свої українські спецслужби.
Радіючи, ми допустили до влади тих, хто почав душити нашу свободу. Тих, хто шахрайськими методами, провокаційними технологіями, використовуючи силові структури, хотів придушити опір наших громадян.
Але закуплені ними на вкрадені в українського народу кошти московські політтехнологи не спромоглися пробратися в душі сучасних українців, зрозуміти межу терпіння і обрáз, рівень бажання жити в європейський незалежній державі.
І ми знов побачили не аморфне населення, а Націю – ту, що обирає Волю, обирає Свободу. Ми побачили Українську Націю 2004 року на Майдані Незалежності.
Саме ці свідомі, доброзичливі українці (всі – незалежно від етнічного походження, віросповідання, культурних уподобань, мовної та регіональної приналежності) привели до влади нового Президента.
Світ аплодував Україні. І під ці оплески почалася нова руйнація. Руйнація Держави. Руйнація Віри. Руйнація Надії. Внаслідок цього, до влади в нашій Державі прийшли ті, кому Україна чужа. До влади в нашій Державі прийшли ті, хто чужий Україні. Вони вважають, що Україна має стати їхньою приватною власністю. Їхня мета – приватизувати Україну повністю. І вони вперто – крок за кроком – ідуть до своєї мети. Народ – у злиднях, вони – в розкоші. Пенсіонери рахують копійки – вони купують яхти, літаки, вілли й банки.
Вони вважають своєю приватною власністю українські силові структури, українські суди, українську прокуратуру. Службу безпеки України вони вважають Службою безпеки своїх кланів.
Вони нищать не тільки нашу мову й нашу історію. Вони нищать суспільну мораль.
Вони нищать майбутнє наших дітей, наших онуків і правнуків. Вони – це не інша ідеологія, це інша цивілізація.
Ні моя людська совість, ні моя українська кров не дозволяють спокійно спостерігати, як намагаються приватизувати мій народ.
Ми не бажаємо зради вікових надій. Ми бажаємо досягнення наших цілей.
А тому я й мої побратими в погонах – ті силовики, що не забули про чесність і честь, – ще довго не мінятимемо своєї професії.
Олександр Скіпальський, колишній заступник голови СБУ, генерал-лейтенант
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Минули десятиліття – ми знову здобули Українську Державу. Ту державу, за яку боролися, за яку віддавали життя найкращі доньки й сини нашого народу. Ми раділи, що маємо свій український прапор, свій український гімн, своє українське військо, свої українські спецслужби.
Радіючи, ми допустили до влади тих, хто почав душити нашу свободу. Тих, хто шахрайськими методами, провокаційними технологіями, використовуючи силові структури, хотів придушити опір наших громадян.
Але закуплені ними на вкрадені в українського народу кошти московські політтехнологи не спромоглися пробратися в душі сучасних українців, зрозуміти межу терпіння і обрáз, рівень бажання жити в європейський незалежній державі.
І ми знов побачили не аморфне населення, а Націю – ту, що обирає Волю, обирає Свободу. Ми побачили Українську Націю 2004 року на Майдані Незалежності.
Саме ці свідомі, доброзичливі українці (всі – незалежно від етнічного походження, віросповідання, культурних уподобань, мовної та регіональної приналежності) привели до влади нового Президента.
Світ аплодував Україні. І під ці оплески почалася нова руйнація. Руйнація Держави. Руйнація Віри. Руйнація Надії. Внаслідок цього, до влади в нашій Державі прийшли ті, кому Україна чужа. До влади в нашій Державі прийшли ті, хто чужий Україні. Вони вважають, що Україна має стати їхньою приватною власністю. Їхня мета – приватизувати Україну повністю. І вони вперто – крок за кроком – ідуть до своєї мети. Народ – у злиднях, вони – в розкоші. Пенсіонери рахують копійки – вони купують яхти, літаки, вілли й банки.
Вони вважають своєю приватною власністю українські силові структури, українські суди, українську прокуратуру. Службу безпеки України вони вважають Службою безпеки своїх кланів.
Вони нищать не тільки нашу мову й нашу історію. Вони нищать суспільну мораль.
Вони нищать майбутнє наших дітей, наших онуків і правнуків. Вони – це не інша ідеологія, це інша цивілізація.
Ні моя людська совість, ні моя українська кров не дозволяють спокійно спостерігати, як намагаються приватизувати мій народ.
Ми не бажаємо зради вікових надій. Ми бажаємо досягнення наших цілей.
А тому я й мої побратими в погонах – ті силовики, що не забули про чесність і честь, – ще довго не мінятимемо своєї професії.
Олександр Скіпальський, колишній заступник голови СБУ, генерал-лейтенант
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
