До 1980 року чорна віспа була чорною міткою для людства. За підрахунками, лише в 20-му столітті від інфекційної хвороби загинуло 300 мільйонів людей. У Європі вірус востаннє виявляли у 1972 році у Югославії, тоді померло 35 осіб.
Всесвітня організація охорони здоров’я домоглася, щоб зразки чорної віспи тримали лише у двох лабораторіях. Тепер їх зберігають у Кольцово під російським Новосибірськом (120 штамів) та в американській Атланті (451). Колишні суперники часів холодної війни пояснюють, що їм потрібні штами віспи для медичних досліджень.
Провідний російський експерт з питань безпеки Олександр Ґольц поділяє стурбованість, що ще якісь держави зберегли штами смертоносного вірусу і до них можуть дістатися терористи.
«Можливість створення біологічної зброї зараз набагато більша, ніж в часи холодної війни. Щоб мати ефективні вакцини для протидії цій гіпотетичній зброї, треба мати штами віспи», – вважає російський оглядач.
Водночас вже понад двадцять років триває боротьба за повне знищення таких зразків. За це виступає група держав, що розвиваються, зокрема, в Африці. Деякі фахівці з питань охорони здоров’я також запитують, чи варто витрачатися на дослідження вже подоланої хвороби, якщо людство ще не зупинило СНІДу, малярії і туберкульозу.
Компромісний варіант
Навряд чи світ домовиться про конкретний термін знищення зразків чорної віспи, але щоб уникнути конфлікту на травневих зборах Всесвітньої організації охорони здоров’я, варто домовитися про зменшення кількості цих зразків. Це пропонує професор Технічного університету у Німеччині Джонатан Такер.
«Може виникнути серйозна конфронтація, і деякі країни, що розвиваються, можуть запропонувати поставити це питання на голосування. Це поставить США і Росію у неприємне становище», – каже він.
Переважно Світова організація охорони здоров’я діє за консенсусом, але вже були випадки, коли рішення схвалювали більшістю голосів. Так у 1966 році за всесвітню програму подолання вірусу чорної віспи проголосували з перевагою лише в два голоси.
Всесвітня організація охорони здоров’я домоглася, щоб зразки чорної віспи тримали лише у двох лабораторіях. Тепер їх зберігають у Кольцово під російським Новосибірськом (120 штамів) та в американській Атланті (451). Колишні суперники часів холодної війни пояснюють, що їм потрібні штами віспи для медичних досліджень.
Провідний російський експерт з питань безпеки Олександр Ґольц поділяє стурбованість, що ще якісь держави зберегли штами смертоносного вірусу і до них можуть дістатися терористи.
«Можливість створення біологічної зброї зараз набагато більша, ніж в часи холодної війни. Щоб мати ефективні вакцини для протидії цій гіпотетичній зброї, треба мати штами віспи», – вважає російський оглядач.
Водночас вже понад двадцять років триває боротьба за повне знищення таких зразків. За це виступає група держав, що розвиваються, зокрема, в Африці. Деякі фахівці з питань охорони здоров’я також запитують, чи варто витрачатися на дослідження вже подоланої хвороби, якщо людство ще не зупинило СНІДу, малярії і туберкульозу.
Компромісний варіант
Навряд чи світ домовиться про конкретний термін знищення зразків чорної віспи, але щоб уникнути конфлікту на травневих зборах Всесвітньої організації охорони здоров’я, варто домовитися про зменшення кількості цих зразків. Це пропонує професор Технічного університету у Німеччині Джонатан Такер.
«Може виникнути серйозна конфронтація, і деякі країни, що розвиваються, можуть запропонувати поставити це питання на голосування. Це поставить США і Росію у неприємне становище», – каже він.
Переважно Світова організація охорони здоров’я діє за консенсусом, але вже були випадки, коли рішення схвалювали більшістю голосів. Так у 1966 році за всесвітню програму подолання вірусу чорної віспи проголосували з перевагою лише в два голоси.
