Те, що Україна як держава, а також українське суспільство загалом наближаються до цивілізаційного краху, зумовлене головним чином трьома мегапроцесами.
Сьогодні США, Європа та розвинені країни Азії увійшли у формацію постіндустріального суспільства (Китай – у формацію розвинутого державного капіталізму). В Україні натомість характер економічних, соціально-економічних відносин, сама соціальна структура все більше нагадують феодалізм. Причому – з елементами рабовласництва, зокрема яскраво вираженими регіонально.
Сучасний світ визначається тим, що держави і нації стрімко розходяться по цивілізаційних полюсах. Розпочинається те, що відомий американський політолог і соціолог Семюель Гангтінгтон у праці «Зіткнення цивілізацій» називав «конфліктом цивілізацій». Україна ж почала зримо віддалятися від іудео-християнської цивілізації (яка об’єднує весь західний світ), не наближуючись натомість до жодної іншої.
Не можна ж серйозно трактувати як цивілізаційне явище агонізуючий пострадянський простір та сумнівні концепції типу «Русского міра». Тобто, в Україні спостерігається явна деградація цивілізаційних форм, начебто тут працює «машина часу», котра несе країну в давно пережите світом минуле.
Такий біг у позавчора, який суперечить самому людському єству, не просто ускладнив, а й виключив адекватну самоідентифікацію суспільства. Воно сьогодні не має відповіді само для себе на головне питання: хто ми такі? Європейці? «Совєтскіє люді»? Ет цетера...
Множинність порожнеч
Другий процес – не просто руйнування морально-етичної системи координат, а утворення суспільного морально-етичного вакууму. «Совок» ще не пішов, християнство ще не прийшло. Але головна біда в тім, що свою морально-етичну квазісистему цінностей суспільству агресивно і дуже ефективно нав’язує так званий український крупний бізнес. Якщо врахувати, що генетично ці «аристократи» походять із середовища, якому не були притаманні цивілізовані норми співжиття…
В українському суспільстві утворився не просто культ грошей, а такий культ грошей, що перекреслює головні гуманістичні цінності взагалі. На побутовому рівні це численні безглузді вбивства – брат брата, син батька, чоловік дружину, сусід сусіда – за «капітали» в розмірі від 20 гривень. На інших рівнях – кількаразове поспіль підвищення комунальних тарифів і ціни на газ для населення, яке воно осилити апріорі неспроможне, доведе до крайнього виснаження і передчасної смерті без перебільшення мільйони нужденних. Причому таке підвищення цін не має економічно обґрунтованих причин, а зумовлене винятково прагненням декого з «олігархату» збагатитися ще більше.
Деградація структур
Нарешті, третій із процесів – системний крах суспільства як структури і остаточний розвал системоутворюючих механізмів. За останні кілька років спостерігається катастрофічне спрощення самої соціально-економічної структури українського суспільства. І насправді тепер воно складається з двох нерівномірних, чітко окреслених груп: абсолютної більшості напівжебраків і жебраків та мініатюрної групки олігархів та їх наближених.
Стрімко деградує соціокультурна структура суспільства. Майже зникла науково-технічна інтелігенція. На межі зникання інтелігенція культурна (цьому неухильно сприяє й розгорнута нещодавно кампанія «боротьби з інакомислієм»: переслідування українських письменників, журналістів тощо).
Занепад соціо-економічної та соціо-культурної структури суспільства привів до мінімізації соціального капіталу суспільства. Теперішнє українське суспільство не здатне не те, що впливати на владу чи на еліти, а й не здатне навіть захищати свої елементарні права. Скільки бунтів, страйків тощо відбулося проти підвищення цін на комунальні тарифи чи на газ? Люди не здатні організуватися навіть заради захисту свого права на просто фізичне виживання.
…Цивілізовані соціальні ліфти в Україні «відімкнуті». Що це означає? У світі панує культ освіти та креативу, який забезпечує не лише статусне зростання особистості, а й зміну самої структури суспільних цінностей. В Україні ж у ролі соціального ліфта сьогодні виступає «родо-племінна», сиріч кланова приналежність. Інші критерії майже не мають значення.
Подолання імли
Ускладнює ситуацію і те, що українському цивілізаційному дефолтові максимально сприяє Росія, яка чомусь уявляє цей дефолт запорукою власної величі й процвітання. Не помічаючи при цьому, що й сама стоїть на порозі такого ж дефолту.
Самотужки уникнути цивілізаційного дефолту українське суспільство уже не може. Проблема запобіжників впирається в ключове питання: чи знайдуться в Україні особистості і структури, які усвідомлять загрозу й віднайдуть сили та змогу її зупинити? Може, варто пригадати досвід США, коли подібну загрозу в 20-их роках минулого століття відвернули інтелектуали та здорова частина державного апарату, очолювані президентом Франкліном Рузвельтом?
Є й інші зразки та моделі виходу з ситуації. Наприклад, німецька модель 1930-их років. Або російська 1917-го…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Сьогодні США, Європа та розвинені країни Азії увійшли у формацію постіндустріального суспільства (Китай – у формацію розвинутого державного капіталізму). В Україні натомість характер економічних, соціально-економічних відносин, сама соціальна структура все більше нагадують феодалізм. Причому – з елементами рабовласництва, зокрема яскраво вираженими регіонально.
Сучасний світ визначається тим, що держави і нації стрімко розходяться по цивілізаційних полюсах. Розпочинається те, що відомий американський політолог і соціолог Семюель Гангтінгтон у праці «Зіткнення цивілізацій» називав «конфліктом цивілізацій». Україна ж почала зримо віддалятися від іудео-християнської цивілізації (яка об’єднує весь західний світ), не наближуючись натомість до жодної іншої.
Не можна ж серйозно трактувати як цивілізаційне явище агонізуючий пострадянський простір та сумнівні концепції типу «Русского міра». Тобто, в Україні спостерігається явна деградація цивілізаційних форм, начебто тут працює «машина часу», котра несе країну в давно пережите світом минуле.
Такий біг у позавчора, який суперечить самому людському єству, не просто ускладнив, а й виключив адекватну самоідентифікацію суспільства. Воно сьогодні не має відповіді само для себе на головне питання: хто ми такі? Європейці? «Совєтскіє люді»? Ет цетера...
Множинність порожнеч
Другий процес – не просто руйнування морально-етичної системи координат, а утворення суспільного морально-етичного вакууму. «Совок» ще не пішов, християнство ще не прийшло. Але головна біда в тім, що свою морально-етичну квазісистему цінностей суспільству агресивно і дуже ефективно нав’язує так званий український крупний бізнес. Якщо врахувати, що генетично ці «аристократи» походять із середовища, якому не були притаманні цивілізовані норми співжиття…
В українському суспільстві утворився не просто культ грошей, а такий культ грошей, що перекреслює головні гуманістичні цінності взагалі. На побутовому рівні це численні безглузді вбивства – брат брата, син батька, чоловік дружину, сусід сусіда – за «капітали» в розмірі від 20 гривень. На інших рівнях – кількаразове поспіль підвищення комунальних тарифів і ціни на газ для населення, яке воно осилити апріорі неспроможне, доведе до крайнього виснаження і передчасної смерті без перебільшення мільйони нужденних. Причому таке підвищення цін не має економічно обґрунтованих причин, а зумовлене винятково прагненням декого з «олігархату» збагатитися ще більше.
Деградація структур
Нарешті, третій із процесів – системний крах суспільства як структури і остаточний розвал системоутворюючих механізмів. За останні кілька років спостерігається катастрофічне спрощення самої соціально-економічної структури українського суспільства. І насправді тепер воно складається з двох нерівномірних, чітко окреслених груп: абсолютної більшості напівжебраків і жебраків та мініатюрної групки олігархів та їх наближених.
Стрімко деградує соціокультурна структура суспільства. Майже зникла науково-технічна інтелігенція. На межі зникання інтелігенція культурна (цьому неухильно сприяє й розгорнута нещодавно кампанія «боротьби з інакомислієм»: переслідування українських письменників, журналістів тощо).
Занепад соціо-економічної та соціо-культурної структури суспільства привів до мінімізації соціального капіталу суспільства. Теперішнє українське суспільство не здатне не те, що впливати на владу чи на еліти, а й не здатне навіть захищати свої елементарні права. Скільки бунтів, страйків тощо відбулося проти підвищення цін на комунальні тарифи чи на газ? Люди не здатні організуватися навіть заради захисту свого права на просто фізичне виживання.
…Цивілізовані соціальні ліфти в Україні «відімкнуті». Що це означає? У світі панує культ освіти та креативу, який забезпечує не лише статусне зростання особистості, а й зміну самої структури суспільних цінностей. В Україні ж у ролі соціального ліфта сьогодні виступає «родо-племінна», сиріч кланова приналежність. Інші критерії майже не мають значення.
Подолання імли
Ускладнює ситуацію і те, що українському цивілізаційному дефолтові максимально сприяє Росія, яка чомусь уявляє цей дефолт запорукою власної величі й процвітання. Не помічаючи при цьому, що й сама стоїть на порозі такого ж дефолту.
Самотужки уникнути цивілізаційного дефолту українське суспільство уже не може. Проблема запобіжників впирається в ключове питання: чи знайдуться в Україні особистості і структури, які усвідомлять загрозу й віднайдуть сили та змогу її зупинити? Може, варто пригадати досвід США, коли подібну загрозу в 20-их роках минулого століття відвернули інтелектуали та здорова частина державного апарату, очолювані президентом Франкліном Рузвельтом?
Є й інші зразки та моделі виходу з ситуації. Наприклад, німецька модель 1930-их років. Або російська 1917-го…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
