– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в Україні?
– Я приїхав відверто обговорити ці питання. Коли я отримаю певні відповіді, я зможу сказати, як я бачу нинішню ситуацію в Україні. Те, що є певна стурбованість, – це факт, цього ніхто не приховує. Але робити висновки, рубати з плеча я не маю наміру. Ще раніше, коли я не був головою ОБСЄ, я обговорював це зі своїм українським колегою. Ми мали достатньо гарячу дискусію щодо ставлення до певних політичних організацій, і тоді наслідком діалогу стали певні позитивні дії. А зараз подивимося – я чекаю на ці зустрічі.
– Ви просто слухатимете українську сторону, чи у вас є до неї запитання?
– Звісно, у мене є запитання. У мене є рапорти автономних інституцій ОБСЄ, на які я спиратимуся під час наших розмов, і мені буде цікаво почути, що скажуть наші колеги. У неділю я зустрівся зі своїм колегою, який працює координатором проектів ОБСЄ, і він показав мені всю картину. Я вже багато знаю для того, щоб поставити серйозні запитання.
– А чи є актуальними питання свободи слова в Україні?
– Так! Я знову кажу так, але не конкретизуватиму, поки не поговорю зі своїм колегою. Є певні рапорти, і це для мене актуально не тільки тому, що за професією я журналіст, а й тому, що одним із пріоритетів головування Литви в ОБСЄ є захист журналістів, і фізичний у тому числі, а також свобода медіа. Тож я ці питання неодмінно порушуватиму.
– Кілька днів тому ви заявили, що готові разом з іншими країнами порушувати питання про дотримання свобод у Білорусі. Чи входить до списку цих країн Україна?
– Україна, звичайно, входить до цього списку як член нашої організації. Насамперед я хотів би сказати, що перші кроки ми робили разом із колегами з Євросоюзу, намагаючись відвернути закриття офісу ОБСЄ в Мінську. Я дуже вдячний за спільну заяву верховного представника ЄС із закордонних справ Катрін Аштон і держсекретаря США Гілларі Клінтон, що закриття офісу – це помилка. Тож перші кроки в цьому питанні ми робили з найближчими партнерами в тих організаціях, членами яких ми є.
– Якими могли б бути спільні дії України і Литви з огляду на те, що Литва зараз головує в ОБСЄ, а Україна перебере головування наступного року?
– Ми маємо допомагати один одному і працювати разом. Зокрема, ми могли б працювати пліч-о-пліч у питанні розв’язання проблеми Придністров’я. Гадаю, важко переоцінити можливості України в цьому плані. Україна є ключовим гравцем, і тому другий після Росії візит я маю саме до Києва, оскільки знаю, що Україна має певні можливості допомогти у розв’язанні цього конфлікту або хоча б наблизити відновлення формальних переговорів у форматі «5+2». Коли тривають консультації, то вони можуть відбуватися «під килимом». Натомість переговори зазвичай приносять прозорість – все заноситься до протоколу, кожна сторона виходить після них і оприлюднює свою позицію. Саме тому Литва як країна, що головує в ОБСЄ, добивається відновлення формальних переговорів. І тут Україна має зіграти, і, сподіваюся, зіграє свою роль.
– Я приїхав відверто обговорити ці питання. Коли я отримаю певні відповіді, я зможу сказати, як я бачу нинішню ситуацію в Україні. Те, що є певна стурбованість, – це факт, цього ніхто не приховує. Але робити висновки, рубати з плеча я не маю наміру. Ще раніше, коли я не був головою ОБСЄ, я обговорював це зі своїм українським колегою. Ми мали достатньо гарячу дискусію щодо ставлення до певних політичних організацій, і тоді наслідком діалогу стали певні позитивні дії. А зараз подивимося – я чекаю на ці зустрічі.
– Ви просто слухатимете українську сторону, чи у вас є до неї запитання?
– Звісно, у мене є запитання. У мене є рапорти автономних інституцій ОБСЄ, на які я спиратимуся під час наших розмов, і мені буде цікаво почути, що скажуть наші колеги. У неділю я зустрівся зі своїм колегою, який працює координатором проектів ОБСЄ, і він показав мені всю картину. Я вже багато знаю для того, щоб поставити серйозні запитання.
– А чи є актуальними питання свободи слова в Україні?
– Так! Я знову кажу так, але не конкретизуватиму, поки не поговорю зі своїм колегою. Є певні рапорти, і це для мене актуально не тільки тому, що за професією я журналіст, а й тому, що одним із пріоритетів головування Литви в ОБСЄ є захист журналістів, і фізичний у тому числі, а також свобода медіа. Тож я ці питання неодмінно порушуватиму.
– Кілька днів тому ви заявили, що готові разом з іншими країнами порушувати питання про дотримання свобод у Білорусі. Чи входить до списку цих країн Україна?
– Україна, звичайно, входить до цього списку як член нашої організації. Насамперед я хотів би сказати, що перші кроки ми робили разом із колегами з Євросоюзу, намагаючись відвернути закриття офісу ОБСЄ в Мінську. Я дуже вдячний за спільну заяву верховного представника ЄС із закордонних справ Катрін Аштон і держсекретаря США Гілларі Клінтон, що закриття офісу – це помилка. Тож перші кроки в цьому питанні ми робили з найближчими партнерами в тих організаціях, членами яких ми є.
– Якими могли б бути спільні дії України і Литви з огляду на те, що Литва зараз головує в ОБСЄ, а Україна перебере головування наступного року?
– Ми маємо допомагати один одному і працювати разом. Зокрема, ми могли б працювати пліч-о-пліч у питанні розв’язання проблеми Придністров’я. Гадаю, важко переоцінити можливості України в цьому плані. Україна є ключовим гравцем, і тому другий після Росії візит я маю саме до Києва, оскільки знаю, що Україна має певні можливості допомогти у розв’язанні цього конфлікту або хоча б наблизити відновлення формальних переговорів у форматі «5+2». Коли тривають консультації, то вони можуть відбуватися «під килимом». Натомість переговори зазвичай приносять прозорість – все заноситься до протоколу, кожна сторона виходить після них і оприлюднює свою позицію. Саме тому Литва як країна, що головує в ОБСЄ, добивається відновлення формальних переговорів. І тут Україна має зіграти, і, сподіваюся, зіграє свою роль.
