Доступність посилання

25 Вересень 2017, Київ 10:13

Київ – Однією з вирішальних (якщо не головних) причин відтермінування виборів на півтора року стала потреба гарантовано засудити до того часу Юлію Тимошенко і Юрія Луценка на додачу. Таким чином, їх хочуть викинути з виборчого процесу. Адже людина з непогашеною судимістю не може балотуватися в депутати.

Часто недієздатна і хвора Верховна Рада раптом проявила дивовижну живучість. Після ухвалення змін до Конституції політичні сили готуються не до виборів, а до праці в парламенті ще півтора року. Парламентське болото з перебіжчиків має намір оформитися у фракцію, а напівмертва й давно недієздатна фракція НУНС – розпастися на кілька більш життєздатних утворень.

Фракція «БЮТ-«Батьківщина» оскаржуватиме пролонгацію повноважень парламенту, але шанси опозиції наблизити вибори майже нульові. Зрештою, більшість депутатів-б'ютівців у душі ймовірно неабияк зраділи продовженню своїх повноважень на півтора року. Авторитет Юлії Тимошенко, звичайно, поза сумнівом, але йти заради неї на вибори охочих дуже мало. Особливо серед тих, хто напевно не потрапить у прогнозовано куцу прохідну частину виборчого списку. Показово, що навіть міністри опозиційного тіньового уряду Юрій Кармазін та Геннадій Москаль проголосували за продовження повноважень, за що б'ютівці погрожують вивести їх «із тіні».

Тож, не беруся стверджувати, але вірю помічникові одного опозиційного депутата, який розповів, як деякі соратники Тимошенко, спочатку гнівно засудивши антиконституційні дії влади, потім тихенько, але щиро відзначили це діло. З огляду на подібні настрої Юлія Тимошенко не може провести впродовж року неодноразово анонсовану чистку своєї партії. Адже політична сила, побудована на бізнес-засадах і відданості вождю, може просто не витримати перебудови. «Батьківщина» ледве витримує зовнішній тиск.

Голосування за пролонгацію повноважень парламенту зайвий раз показало, хто є хто. Скажімо, в однакових умовах колишні однопартійці – нашоукраїнці Юрій Костенко та В’ячеслав Кириленко,– виголошуючи однакові гасла, проголосували їх по-різному. Якщо Юрій Костенко та група УНП голосували «за», то В’ячеслав Кириленко і «За Україну!» – «проти». Обоє говорять про необхідність єднання національно-демократичних сил. Однак при цьому старше покоління націонал-демократів виявилося уважнішим до аргументів, які йшли з кабінету першого віце-прем’єра Андрія Клюєва.

Тимошенко і Луценко між двома Пшонками

У владі вагалися з датою виборів. Однією з вирішальних (якщо не головних) причин відтермінування виборів на півтора року стала потреба гарантовано засудити до того часу Юлію Тимошенко і Юрія Луценка, щоб таким чином, викинути їх із виборчого процесу. Людина з непогашеною судимістю не може балотуватися в депутати. А у березні 2011-го ці неприємні для теперішніх можновладців персонажі гарантовано проходили б до парламенту, що дало б їм чудову нагоду сховатися за депутатською недоторканністю.

Після судової реформи процеси над ними можуть пройти в рекордно короткі терміни і майже прогнозовано дати вирок, який забезпечить їхнє усунення з політичної арени на десяток років (поки судимість не буде погашена). Щоправда, зволікання можуть виникнути на етапі апеляційного, а потім касаційного оскарження вироку. А згідно з законодавством, поки вирок суду підлягає оскарженню, ще умовно чиста перед законом людина може балотуватися в депутати.

Попередня влада не надто переймалася гаслом «Бандитам – тюрми!». В середовищі Ющенка і Тимошенко в 2005 році вважали, що регіоналів можна вже й не добивати, а краще перетягти на свій бік і скористатися їхніми ресурсами для боротьби з конкурентом.

Тепер, ставши владою, регіонали значно серйозніше поставилися до необхідності знищити опонентів. Згідно з розробленою на Банковій «дорожньою картою», кінцевий результат розгляду справ Тимошенко та Луценка має бути прогнозовано правильним. Адже в остаточному результаті касаційні скарги Тимошенко і Луценка мають опинитися у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступником голови якого нещодавно був призначений Микола Пшонка, рідний брат Генерального прокурора Віктора Пшонки.

Політичний форс-мажор і роль опозиції

Якщо шанси опозиції прискорити вибори близькі до нуля, то форс-мажорних політичних обставин виключати не можна. За логікою реформаторського процесу, цього року влада має провести найбільш непопулярні реформи, щоб ближче до жовтня 2012-го потішити виборців позитивним ефектом цих впроваджень.

Але ніхто не береться прогнозувати, як відреагує на реформи суспільство, особливо зважаючи на те, що себе можновладці особливо не обмежують. Ми вже бачили спровокований ухваленням Податкового кодексу підприємницький Майдан. А попереду пенсійна реформа, Житловий та Трудовий кодекси. Тож ніхто не може гарантувати, що майданних рецидивів не буде.

Не можна також не зважати на протистояння всередині самої регіональної команди, на конфлікти між окремими представниками великого бізнесу і владою. Щоправда, тут регіоналам треба віддати належне: на відміну від попередників, сміття з хати вони не виносять.

Утім, якщо раніше опозиція могла очолити і спрямувати процес невдоволення владою, то тепер може хіба що до нього примазатися, намагаючись втриматися на плаву.

Дмитро Шурхало, журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG