Відомий у світі історик, громадський діяч Богдан Цивінський говорив у Львові про національні культури та русифікацію у ХІХ столітті, але ці події минулого перегукуються із українськими реаліями.
Професор Богдан ЦивінськийПрофесор Богдан Цивінський окреслив кілька ліній русифікації у ХІХ столітті: влада, інтелектуали і церква. Також історик виокремив дві культури – народну та елітарну. Остання становила 20%. Російська імперія на землях Польщі, України, Білорусі, країн Прибалтики та інших держав намагалась вплинути передусім на спосіб мислення населення, використовуючи інтелектуалів; змінити ідентичність; створити єдиний народ з православною церквою московського патріархату.
Російська культура у ХІХ столітті презентувалась як свята, відбувалось насильне злиття національних культур, русифікація інтелектуалів, витіснення мови того чи іншого народу. Однак найбільшу небезпеку для Російської імперії становили місцеві церкви і вона намагалась підпорядкувати їх Російській православній церкві. Як приклад, польський науковець навів історію Греко-католицької церкви в Україні і Білорусі.
Найбільшу небезпеку для російської імперії становила українська Церква
У ХХ столітті в Україні переслідували греко-католиків, заарештовували владик і священиків, вбивали духовенство, закривали церкви, ліквідовували церковні інституції, забирали церковне майно, але головне було приєднати українських священиків до Російської православної церкви. На псевдособорі у 1946 році УГКЦ була ліквідована, її діяльність продовжилась у підпіллі.
«Релігійність була захована, старанно її ховали, але вона була дуже позбавлена релігійних знань. Таки мав рацію теоретик більшовизму Луначарський, який казав, що з релігією, як з цвяхом: чим сильніше б’єш, тим глибше увійде. Я гадаю, що намагання релігійного нав’язування нині нічого нам не зробить», – зазначив Богдан Цивінський.
УГКЦ становила небезпеку для радянської влади, бо зберігала свій обряд, культурну, історичну спадщину, відстоювала незалежність і гідність українського народу. Відтак і нині українські церкви не подобаються російській владі, яка намагається посилити свій вплив в Україні, і водночас українській, яка старається догодити Росії. «Держава бажає контролювати Церкву, тому що боїться її», – такої думки дотримується глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. За його словами, це відбувається тому, що Церква на соціальному рівні відстоює свободу людини, виховує зрілих, мислячих, відповідальних громадян, а це невигідно державній владі.
Українці мають змінити спосіб мислення
Професор Богдан Цивінський не розділяв великого ентузіазму українців під час виборів у 2004 році.
«Востаннє я був в Україні у 2004 році і їздив усією країною як вар’ят, бо все хотів побачити і головне почути, що думають люди. Коли всі були повні ентузіазму, я зостановлювався, чи не є завчасна ця радість і як бачимо нині, що була таки завчасна. Найважливішою має бути думка звичайних людей», – розповів Радіо Свобода польський історик.
За словами професора, українці мусять цілком змінити спосіб мислення, передусім у культурному вимірі, налагоджувати тіснішу культурну співпрацю з Польщею, бо обидві країни мають релігійну свідомість. Сучасній Україні не потрібна революція, а слід долучатися до загальноєвропейської дискусії. А в Європі, переконаний історик, нових імперій не буде, інакше Європа помре. Молодим українцям професор з Польщі порадив бути гуманістами і філософами.
Російська культура у ХІХ столітті презентувалась як свята, відбувалось насильне злиття національних культур, русифікація інтелектуалів, витіснення мови того чи іншого народу. Однак найбільшу небезпеку для Російської імперії становили місцеві церкви і вона намагалась підпорядкувати їх Російській православній церкві. Як приклад, польський науковець навів історію Греко-католицької церкви в Україні і Білорусі.
Найбільшу небезпеку для російської імперії становила українська Церква
У ХХ столітті в Україні переслідували греко-католиків, заарештовували владик і священиків, вбивали духовенство, закривали церкви, ліквідовували церковні інституції, забирали церковне майно, але головне було приєднати українських священиків до Російської православної церкви. На псевдособорі у 1946 році УГКЦ була ліквідована, її діяльність продовжилась у підпіллі.
«Релігійність була захована, старанно її ховали, але вона була дуже позбавлена релігійних знань. Таки мав рацію теоретик більшовизму Луначарський, який казав, що з релігією, як з цвяхом: чим сильніше б’єш, тим глибше увійде. Я гадаю, що намагання релігійного нав’язування нині нічого нам не зробить», – зазначив Богдан Цивінський.
УГКЦ становила небезпеку для радянської влади, бо зберігала свій обряд, культурну, історичну спадщину, відстоювала незалежність і гідність українського народу. Відтак і нині українські церкви не подобаються російській владі, яка намагається посилити свій вплив в Україні, і водночас українській, яка старається догодити Росії. «Держава бажає контролювати Церкву, тому що боїться її», – такої думки дотримується глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. За його словами, це відбувається тому, що Церква на соціальному рівні відстоює свободу людини, виховує зрілих, мислячих, відповідальних громадян, а це невигідно державній владі.
Українці мають змінити спосіб мислення
Професор Богдан Цивінський не розділяв великого ентузіазму українців під час виборів у 2004 році.
«Востаннє я був в Україні у 2004 році і їздив усією країною як вар’ят, бо все хотів побачити і головне почути, що думають люди. Коли всі були повні ентузіазму, я зостановлювався, чи не є завчасна ця радість і як бачимо нині, що була таки завчасна. Найважливішою має бути думка звичайних людей», – розповів Радіо Свобода польський історик.
За словами професора, українці мусять цілком змінити спосіб мислення, передусім у культурному вимірі, налагоджувати тіснішу культурну співпрацю з Польщею, бо обидві країни мають релігійну свідомість. Сучасній Україні не потрібна революція, а слід долучатися до загальноєвропейської дискусії. А в Європі, переконаний історик, нових імперій не буде, інакше Європа помре. Молодим українцям професор з Польщі порадив бути гуманістами і філософами.
