Оцінка ця, ймовірно, відображає те, що насправді думають у російській владі про події на Близькому Сході. Наче б немає ніяких свідчень про посилення позицій радикальних сил у регіоні – зате стає абсолютно очевидною відірваність від реальності авторитарних режимів.
Але для російського президента важливо зовсім інше – виступ населення проти авторитарної влади. Медведєв реагує на події не як керівник європейської держави, заклопотаний масовими жертвами серед маніфестантів в тій же Лівії. Він реагує навіть не так, як його іранський колега Махмуд Ахмадінеджад, що засудив лівійського диктатора Муаммара Каддафі за розправу над співгромадянами. Він реагує, по суті, як арабський правитель, заклопотаний збереженням влади.
Мимоволі згадаєш політтехнолога Гліба Павловського, якого вважають одним з радників Медведєва. У непрості для російського керівництва часи Помаранчевої революції відряджений до Києва Павловський хотів «дати революції в морду».
Власне, до цього – якщо прибрати звичну риторику про боротьбу з екстремізмом і радикалізмом – закликає і Медведєв. Адже і Каддафі говорить про боротьбу з екстремістами і ісламськими радикалами, чи не так? І хто сумнівається, що вони є в Лівії або на російському Кавказі. Тільки справа ж зовсім не в цьому.
А в тому, що в Москві хочуть боротися з самою Історією. Російські керівники починають розуміти, що час неефективних авторитарних держав закінчується навіть там, де режими здавалися вічними, а населення – значно більш відсталим, ніж російське. Саме розвиток інформаційних технологій, більша відкритість ще недавно патріархальних суспільств змінює людей.
Але хіба це стосується тільки Близького Сходу? Хіба тільки там президенти і олігархи володіють незліченними багатствами, а весь інший народ живе в злиднях і задовольняється подачками з панського столу? Хіба тільки там підсумки виборів визначені ще до їхнього початку? Хіба тільки там президенти призначають спадкоємців і називають це демократією?
Саме тому російське керівництво так нервово реагує на події, які повинні були б викликати у Москви досить просту оцінку – якщо не підтримку маніфестантів, то хоча б осуд масових розправ. Замість цього юрист Медведєв закликає не ставитися до закону як до священної корови. Він дуже хоче «дати в морду», але не знає як.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Але для російського президента важливо зовсім інше – виступ населення проти авторитарної влади. Медведєв реагує на події не як керівник європейської держави, заклопотаний масовими жертвами серед маніфестантів в тій же Лівії. Він реагує навіть не так, як його іранський колега Махмуд Ахмадінеджад, що засудив лівійського диктатора Муаммара Каддафі за розправу над співгромадянами. Він реагує, по суті, як арабський правитель, заклопотаний збереженням влади.
Мимоволі згадаєш політтехнолога Гліба Павловського, якого вважають одним з радників Медведєва. У непрості для російського керівництва часи Помаранчевої революції відряджений до Києва Павловський хотів «дати революції в морду».
Власне, до цього – якщо прибрати звичну риторику про боротьбу з екстремізмом і радикалізмом – закликає і Медведєв. Адже і Каддафі говорить про боротьбу з екстремістами і ісламськими радикалами, чи не так? І хто сумнівається, що вони є в Лівії або на російському Кавказі. Тільки справа ж зовсім не в цьому.
А в тому, що в Москві хочуть боротися з самою Історією. Російські керівники починають розуміти, що час неефективних авторитарних держав закінчується навіть там, де режими здавалися вічними, а населення – значно більш відсталим, ніж російське. Саме розвиток інформаційних технологій, більша відкритість ще недавно патріархальних суспільств змінює людей.
Але хіба це стосується тільки Близького Сходу? Хіба тільки там президенти і олігархи володіють незліченними багатствами, а весь інший народ живе в злиднях і задовольняється подачками з панського столу? Хіба тільки там підсумки виборів визначені ще до їхнього початку? Хіба тільки там президенти призначають спадкоємців і називають це демократією?
Саме тому російське керівництво так нервово реагує на події, які повинні були б викликати у Москви досить просту оцінку – якщо не підтримку маніфестантів, то хоча б осуд масових розправ. Замість цього юрист Медведєв закликає не ставитися до закону як до священної корови. Він дуже хоче «дати в морду», але не знає як.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
