У центрі перегляду шкільних навчальних програм є визначення фактів, які будуть обов’язковими для вивчення у школі. Уряд хоче повернутися до традиційної системи шкільної освіти, яка передбачає вивчення фактів і дат, зокрема, на уроках історії та географії, які вже довший час розглядалися у Британії як непрактичні дисципліни.
Але міністр освіти, член панівної Консервативної партії Майкл Ґоув занепокоєний, що молоде покоління британців не знає елементарних фактів через те, що система навчання у Британії стала надто ужитковою, розрахованою на практичне застосування на робочому місці. Він каже, що країна мусить реформувати шкільні програми, щоб майбутні покоління британців не відставали у знаннях від людей з інших країн.
Коли перегляд буде завершено, то нова Національна програма буде впроваджена в Англії та Уельсі 2013 року (у Шотландії та Північній Ірландії політику в ділянці освіти визначають місцеві автономні парламенти).
Перегляд здійснює група директорів шкіл і науковців. Нова програма має врахувати найкращий міжнародний досвід.
Проте не всі вчителі згідні із планом уряду. Зокрема, профспілка вчителів заявила, що оголошена реформа – це повернення у 1950-ті роки. Вона вважає, що школам слід дозволити розробляти свої власні індивідуальні програми.
А представник Асоціації лідерів шкіл і коледжів Джо МакВітті зауважила: «Ми розробили і нині навчаємо дітей за програмою, яка на додаток до знань і розуміння дає їм навички, що готує їх до світу праці. Вважаю, що зосереджуватися лише на фактичному масиві знань не є особливо корисним».
Але міністр Ґоув заперечує, що збирається запровадити «обов’язкові списки» імен та дат. Він просто обстоює ідею, що в програмі має бути більше фактів, фактичних знань. А вже вчителі самі вирішать, яких саме. Він каже, що батьки мусять знати, що вчать у школі їхні діти, щоб мати змогу їм допомагати, і щоб школа була більш їм підзвітною.
Всесторонній розвиток чи практичний підхід?
Опозиція ж критикує плани реформи. Зокрема, міністр освіти тіньового кабінету опозиційної Лейбористської партії Анді Бернам заявив, що є дивним для сучасного світу казати, наче корисніше вивчати латинь, ніж комп’ютерні технології. Бернам обстоює практичний підхід до освіти, одержання дітьми технічних і життєвих навичок.
Тимчасом, близько 120 депутатів британського парламенту закликали впровадити до обов’язкової шкільної програми фінансову освіту як окремий предмет. Вони вважають, що дітей слід учити, що таке гроші, і як ними розпоряджатися, що таке борг і споживання. Такий предмет допоміг би їм ухвалювати правильні фінансові рішення у подальшому житті.
Але міністр освіти, член панівної Консервативної партії Майкл Ґоув занепокоєний, що молоде покоління британців не знає елементарних фактів через те, що система навчання у Британії стала надто ужитковою, розрахованою на практичне застосування на робочому місці. Він каже, що країна мусить реформувати шкільні програми, щоб майбутні покоління британців не відставали у знаннях від людей з інших країн.
Коли перегляд буде завершено, то нова Національна програма буде впроваджена в Англії та Уельсі 2013 року (у Шотландії та Північній Ірландії політику в ділянці освіти визначають місцеві автономні парламенти).
Перегляд здійснює група директорів шкіл і науковців. Нова програма має врахувати найкращий міжнародний досвід.
Проте не всі вчителі згідні із планом уряду. Зокрема, профспілка вчителів заявила, що оголошена реформа – це повернення у 1950-ті роки. Вона вважає, що школам слід дозволити розробляти свої власні індивідуальні програми.
А представник Асоціації лідерів шкіл і коледжів Джо МакВітті зауважила: «Ми розробили і нині навчаємо дітей за програмою, яка на додаток до знань і розуміння дає їм навички, що готує їх до світу праці. Вважаю, що зосереджуватися лише на фактичному масиві знань не є особливо корисним».
Але міністр Ґоув заперечує, що збирається запровадити «обов’язкові списки» імен та дат. Він просто обстоює ідею, що в програмі має бути більше фактів, фактичних знань. А вже вчителі самі вирішать, яких саме. Він каже, що батьки мусять знати, що вчать у школі їхні діти, щоб мати змогу їм допомагати, і щоб школа була більш їм підзвітною.
Всесторонній розвиток чи практичний підхід?
Опозиція ж критикує плани реформи. Зокрема, міністр освіти тіньового кабінету опозиційної Лейбористської партії Анді Бернам заявив, що є дивним для сучасного світу казати, наче корисніше вивчати латинь, ніж комп’ютерні технології. Бернам обстоює практичний підхід до освіти, одержання дітьми технічних і життєвих навичок.
Тимчасом, близько 120 депутатів британського парламенту закликали впровадити до обов’язкової шкільної програми фінансову освіту як окремий предмет. Вони вважають, що дітей слід учити, що таке гроші, і як ними розпоряджатися, що таке борг і споживання. Такий предмет допоміг би їм ухвалювати правильні фінансові рішення у подальшому житті.
