Доступність посилання

25 Вересень 2017, Київ 13:33
14 грудня 1989 року я підійшов до Андрія Дмитровича Сахаровa – він якраз залишав Кремлівський палац з’їздів – із проханням поділитися прогнозами про завтрашній день роботи.

Загалом це було рутинне прохання, я звертався з цим питанням до багатьох, чудово розуміючи, що в останні хвилини стомлюючого дня мало хто захоче спілкуватися з журналістами. Тому серед депутатів я вишукував не просто цікавих людей, але ще й інтелігентних – тих, хто погодиться приділити мені хоча б кілька хвилин. Ну, а кілька хвилин із Сахаровим – це взагалі була рідкісна удача.

Він нагадав, що очікується доповідь тодішнього глави союзного уряду Миколи Рижкова – а економічна ситуація в СРСР цілком нагадувала безвихідь, у яку поринули Україна і Росія в наші дні за такого ж повного небажання і невміння проводити реформи – і сказав: «завтра буде бій».



Я подякував академікові і задовольнився цим недовгим спілкуванням, подумав, що фраза «завтра буде бій» цілком підходить для заголовка, і попрямував до виходу.

Вже на вулиці я зустрів Михайла Комісара, творця і керівника нового інформаційного агентства «Інтерфакс», із яким я тоді активно співпрацював. Михайло Віталійович швидше з ввічливості поцікавився моїм робочим днем, я відповів, що нічого видатного на з’їзді не відбулося, хіба що тільки що коротко поговорив із Сахаровим, для мене це завжди подія. На тому й розійшлися.

Рано-вранці мене розбудив телефонний дзвінок. Це був Комісар, надзвичайно стривожений. – Віталію, а ви записали Вашу розмову з Сахаровим на магнітофон? Так, звичайно, там не дуже гарна якість, але розчути… – почав я.

– Негайно приїжджайте, Сахаров помер, – завершив наше спілкування Комісар…

Так вийшло, що я був присутній на першій «легальній» зустрічі Андрія Дмитровича з журналістами – і виявився останнім журналістом, хто розмовляв із ним у Кремлі. Саме записану мною розмову передавало вже через кілька годин радянське іномовлення («Інтерфакс» тоді ще не став незалежним агентством, так що його співробітники одночасно працювали і на радіо), саме це інтерв’ю наступного дня з’явилося у десятках газет.

А слова «завтра буде бій» виявилися не рядовим заголовком для репортажу з депутатського з’їзду, а політичним заповітом людини, готової боротися за свої життєві принципи. І за людей, які нерідко не розуміли, що вони – просто сучасники Андрія Сахарова.

Потім була багатотисячна черга в московському Будинку молоді, де прощалися з Сахаровим – не за рознарядкою, не під масованим телевізійним тиском, а саме з бажання попрощатися і попросити вибачення.

Я приїхав до Будинку молоді разом з українськими депутатами. І згадав епізод депутатського з’їзду, що стався буквально за день до смерті Сахарова.

Тоді несподівано виникла дискусія навколо національної української символіки. Народний депутат СРСР Микола Куценко, якого вигнали з будівлі Верховної Ради УРСР за синьо-жовтий значок на лацкані піджака, задався питанням: а чи може голова республіканського парламенту виганяти союзного депутата, якщо йому щось не подобається в його костюмі або переконаннях? Розгнівана Валентина Шевченко, голова президії Верховної Ради УРСР, пішла в атаку: з трибуни нагадала про всі ті страждання, які принесли українцям націоналісти, бандерівці, петлюрівці… Тоді слово попросив львівський поет Ростислав Братунь, який захистив українську національну символіку.

І коли він закінчив, з журналістського балкону я побачив одного-єдиного депутата, який стоячи аплодував Братуню. Це і був Андрій Дмитрович Сахаров…

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG