Цього тижня в Севастополі проходили українсько-російські військово-морські навчання «Фарватер миру-2011». У п’ятницю висадкою морського тактичного десанту на необладнане узбережжя в севастопольській бухті Козача закінчилася їхня активна фаза. За повідомленням прес-центру командування ВМС України, її темою було проведення міжнародної миротворчої операції в кризовому районі.
За офіційною інформацією, підрозділи об’єднаного батальйону миротворчих сил зі штатним озброєнням і технікою висадилися на узбережжя з великих десантних кораблів «Костянтин Ольшанський» ВМС України і «Ніколай Фільченков» Чорноморського флоту Росії з метою блокування, роззброєння (ліквідації) незаконних збройних формувань, евакуації цивільних із кризового району, пошуково-рятувального і медичного забезпечення миротворчих сил.
Як розповів раніше Радіо Свобода начальник прес-центру командування ВМС України Олег Чубук, легенда навчань передбачала відпрацювання навчальних питань в умовах виникнення в умовній приморській державі, назва якої «Центральна країна», кризової ситуації, викликаної загостренням релігійно-міжетнічних суперечностей і надзвичайною ситуацією природного характеру – сильним землетрусом, який стався в прибережному районі «Центральної країни».
Російські та українські моряки відпрацювали цілу низку навчальних завдань, в тому числі висадки десантно-штурмових груп і надання допомоги аварійному кораблеві. Загалом у «Фарватері миру-2011» були залучені 17 плавзасобів, близько 50 одиниць техніки морської піхоти, понад 10 літаків і вертольотів, 260 осіб особового складу морської піхоти – все, за словами представників штабу ВМС України, «на паритетних засадах», тобто майже порівну.
Дружба дружбою, а тютюнець – нарізно
Порівну сторони й оплачували витрати. Для українців це було складно зробити, але «ліцом в грязь» не вдарили. Правда, при цьому, за даними з джерел у командуванні українського флоту, «Фарватер миру» з’їв більше від половини коштів, виділених державним бюджетом на бойову підготовку українських Військово-морських Сил.
Тепер українським військовим морякам залишається сподіватися лише на українсько-американські навчання «Сі бриз». 12 травня Верховна Рада України схвалила рішення Президента про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2011 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях, і в списку останніх є й «Сі бриз-2011».
Ці українсько-американські військово-морські навчання проводяться з 1997 року. Вони започатковані з метою досягнення взаємної сумісності флотів України і США, а також інших країн, які приєднались до програми НАТО «Партнерство заради миру».
Відмінність «Сі бризу» у тому, що вони проводяться майже повністю на кошти американської сторони. Його проведення, за даними джерел Радіо Свобода, досі давало змогу провести вишкіл половини командного і чверті особового складу ВМС України. Також у рамках цих маневрів українські моряки отримували від американців безкоштовно військове устаткування і мали можливість модернізувати свою інфраструктуру.
Виняток стався лише 2006 року, коли «регіонали», ліві і проросійські сили, зірвавши навчання, завдали збитків українському флотові на кілька мільйонів доларів США. Тоді американці планували безкоштовно обладнати Старокримський полігон системами безпеки особового складу. Обладнання кілька днів простояло у Феодосійському порту, заблокованому протестувальниками, і знову повернулося на американські склади.
Натовські стандарти мають попит
Втім, переваги «Сі бризу» проглядаються не лише в грошах. Як підмітили журналісти, і сценарій цьогорічного «Фарватеру миру», і навіть залучена кількість сил та особового складу майже повністю повторюють сценарій і параметри «Сі бризів» останніх років.
Правда, у «Сі бризі» 2008 року з 16 плавзасобів 13 були українськими, а в 2010 році з 18 було 15 плавзасобів МВС України і Морських сил Прикордонної державної служби України, тоді як на «Фарватері» – лише 8 українських кораблів, катерів і суден.
І моряки, і експерти кажуть, що бойовий досвід американців цінніший, аніж досвід російських моряків, які самі потребують нових методик і технологій, що є в партнерів із країн НАТО. Українські моряки з кінця 1990-х років отримали від натовців значно більше корисних знань, якими тепер діляться з росіянами, причому безкоштовно.
Чим би дитя не тішилось – лишень не було б війни
Попри те, що «Фарватер миру» за користю українським морякам значно поступається «Сі бризові», проводити їх потрібно хоча б тому, що це знімає напруженість у регіоні. Днями керівник військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський сказав газеті «День», що спільні навчання з моряками Росії цінні з погляду підтримки довіри і зміцнення взаємодії конкретно на особистісному рівні.
А ще – це додатковий момент демонстрації українською владою Москві нового військово-політичного курсу. Можливо, в Києві сподіваються, що це хоч трохи допоможе на переговорах про ціну на російський газ. Такий собі шматочок масла в казан із кашею Харківських угод.
Експерти сходяться на думці, що, виходячи з економічного та оборонного зиску, доцільніше було б запросити російську сторону (а російській – прийняти це запрошення) до участі в українсько-американських навчаннях «Сі бриз», які мають статус багатонаціональних. І дешевше, і ефективніше. Правда, політичний ефект від такої співпраці теж буде зовсім іншим у порівнянні з «Фарватером миру-2011».
Як розповів раніше Радіо Свобода начальник прес-центру командування ВМС України Олег Чубук, легенда навчань передбачала відпрацювання навчальних питань в умовах виникнення в умовній приморській державі, назва якої «Центральна країна», кризової ситуації, викликаної загостренням релігійно-міжетнічних суперечностей і надзвичайною ситуацією природного характеру – сильним землетрусом, який стався в прибережному районі «Центральної країни».
Дружба дружбою, а тютюнець – нарізно
Порівну сторони й оплачували витрати. Для українців це було складно зробити, але «ліцом в грязь» не вдарили. Правда, при цьому, за даними з джерел у командуванні українського флоту, «Фарватер миру» з’їв більше від половини коштів, виділених державним бюджетом на бойову підготовку українських Військово-морських Сил.
Ці українсько-американські військово-морські навчання проводяться з 1997 року. Вони започатковані з метою досягнення взаємної сумісності флотів України і США, а також інших країн, які приєднались до програми НАТО «Партнерство заради миру».
Відмінність «Сі бризу» у тому, що вони проводяться майже повністю на кошти американської сторони. Його проведення, за даними джерел Радіо Свобода, досі давало змогу провести вишкіл половини командного і чверті особового складу ВМС України. Також у рамках цих маневрів українські моряки отримували від американців безкоштовно військове устаткування і мали можливість модернізувати свою інфраструктуру.
Натовські стандарти мають попит
Втім, переваги «Сі бризу» проглядаються не лише в грошах. Як підмітили журналісти, і сценарій цьогорічного «Фарватеру миру», і навіть залучена кількість сил та особового складу майже повністю повторюють сценарій і параметри «Сі бризів» останніх років.
Правда, у «Сі бризі» 2008 року з 16 плавзасобів 13 були українськими, а в 2010 році з 18 було 15 плавзасобів МВС України і Морських сил Прикордонної державної служби України, тоді як на «Фарватері» – лише 8 українських кораблів, катерів і суден.
І моряки, і експерти кажуть, що бойовий досвід американців цінніший, аніж досвід російських моряків, які самі потребують нових методик і технологій, що є в партнерів із країн НАТО. Українські моряки з кінця 1990-х років отримали від натовців значно більше корисних знань, якими тепер діляться з росіянами, причому безкоштовно.
Чим би дитя не тішилось – лишень не було б війни
Попри те, що «Фарватер миру» за користю українським морякам значно поступається «Сі бризові», проводити їх потрібно хоча б тому, що це знімає напруженість у регіоні. Днями керівник військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський сказав газеті «День», що спільні навчання з моряками Росії цінні з погляду підтримки довіри і зміцнення взаємодії конкретно на особистісному рівні.
А ще – це додатковий момент демонстрації українською владою Москві нового військово-політичного курсу. Можливо, в Києві сподіваються, що це хоч трохи допоможе на переговорах про ціну на російський газ. Такий собі шматочок масла в казан із кашею Харківських угод.
Експерти сходяться на думці, що, виходячи з економічного та оборонного зиску, доцільніше було б запросити російську сторону (а російській – прийняти це запрошення) до участі в українсько-американських навчаннях «Сі бриз», які мають статус багатонаціональних. І дешевше, і ефективніше. Правда, політичний ефект від такої співпраці теж буде зовсім іншим у порівнянні з «Фарватером миру-2011».
