Кому потрібний співробітник, який не ходить на роботу?! Кому треба працівник, який не розуміється у справі й не виконує покладених на нього обов’язків?!
За нормальною логікою – нікому! За логікою корумпованою– лише тому, хто взяв такого працівника на роботу за хабар!
Ми обирали народних депутатів за закритими списками. Кожен із них чимось цінний для партії, яка привела його до парламенту. Зокрема, йвнесками до партійної каси.
Чи буде той, хто заплатив багато і платить досі, ходити на роботу, готувати й розглядати законопроекти?! Чи готові партії позбутися такого «грошовитого баласту»?!
Вочевидь, що ні. Це демонструє опозиція, ігноруючи засідання. Це демонструє партія влади, звинувачуючи опозицію у піарі, коли та вимагає особистого голосування. «Ті хлопці, які щось вимагають…, вони приходять до зали, виступають з якоюсь заявою, розвертаються і йдуть геть. Спочатку потрібно самодисципліною зайнятися», – каже голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов. Він, як і голова Верховної Ради Володимир Литвин, ніби то й погоджуються, що народним обранцям треба особисто участь у сесійних засіданнях брати, але запевняють нас, що «неможливо за один день змінити робочий процес».
Все це лукавство входить в пряме правове протиріччя із Конституцією та законодавством, що регулює діяльність народних депутатів. Пункт 3 статті 1 Закону «Про статус народного депутата України» чітко формулює, що «при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі».
Закони України, як відомо усім, не дозволяють нікому прогулювати роботу й ігнорувати свої обов’язки. Склавши присягу народу України й скріпивши її своїи підписом, народний депутат вступає у трудові відносини з своїми виборцями, де народ є роботодавцем, а народний депутат – найманим працівником.
Стаття 6 цитованого закону чітко вказує основні пункти діяльності народних депутатів у Верховній Раді України. «Народний депутат у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради…»
«ШО КОМУ НЕ ЯСНО?!» , – процитую я Мотор'роллу.
Відтак, очевидною є необхідність заощадити державні кошти, провести оптимізацію парламенту й скоротити кількість депутатів до реальної кількості людей у залі. А «днем-тестом» нехай буде зініційоване Президентом голосування за пенсійну реформу.
За нормальною логікою – нікому! За логікою корумпованою– лише тому, хто взяв такого працівника на роботу за хабар!
Ми обирали народних депутатів за закритими списками. Кожен із них чимось цінний для партії, яка привела його до парламенту. Зокрема, йвнесками до партійної каси.
Чи буде той, хто заплатив багато і платить досі, ходити на роботу, готувати й розглядати законопроекти?! Чи готові партії позбутися такого «грошовитого баласту»?!
Вочевидь, що ні. Це демонструє опозиція, ігноруючи засідання. Це демонструє партія влади, звинувачуючи опозицію у піарі, коли та вимагає особистого голосування. «Ті хлопці, які щось вимагають…, вони приходять до зали, виступають з якоюсь заявою, розвертаються і йдуть геть. Спочатку потрібно самодисципліною зайнятися», – каже голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов. Він, як і голова Верховної Ради Володимир Литвин, ніби то й погоджуються, що народним обранцям треба особисто участь у сесійних засіданнях брати, але запевняють нас, що «неможливо за один день змінити робочий процес».
Все це лукавство входить в пряме правове протиріччя із Конституцією та законодавством, що регулює діяльність народних депутатів. Пункт 3 статті 1 Закону «Про статус народного депутата України» чітко формулює, що «при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі».
Закони України, як відомо усім, не дозволяють нікому прогулювати роботу й ігнорувати свої обов’язки. Склавши присягу народу України й скріпивши її своїи підписом, народний депутат вступає у трудові відносини з своїми виборцями, де народ є роботодавцем, а народний депутат – найманим працівником.
Стаття 6 цитованого закону чітко вказує основні пункти діяльності народних депутатів у Верховній Раді України. «Народний депутат у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради…»
«ШО КОМУ НЕ ЯСНО?!» , – процитую я Мотор'роллу.
Відтак, очевидною є необхідність заощадити державні кошти, провести оптимізацію парламенту й скоротити кількість депутатів до реальної кількості людей у залі. А «днем-тестом» нехай буде зініційоване Президентом голосування за пенсійну реформу.
