Доступність посилання

22 Вересень 2017, Київ 19:11
Для Миколи Мельниченка настав момент істини. Якщо він дійсно записував Кучму сам, що малоймовірно, то загроза його життю тепер, так би мовити, локальна. Але якщо ініціатива записів в кабінеті Кучми виходила з «високої гори», то відновлення досудового слідства по Мельниченку означає те, що він вже більше не потрібний там,«на горі», і небезпечний для тих, хто його «вів» весь цей час у цій гучній справі.

У Мельниченка тепер лише два варіанти: перший, рятівний: негайно сказати публічно, хто наказав йому взяти на себе роль «камікадзе» у зв’язку із записами в кабінеті Кучми. Цим він рятує своє життя. І другий: зникнути назавжди та залишити у справі Гонгадзе дуже тривалий знак запитання. Бо рано чи пізно все стане зрозуміло. Дуже вже багато людей були задіяні у цьому. Дехто з них вже встиг навіть мемуари написати, окремі з них вже набрані… Чекають фіналу з Мельниченком.

Якщо від чистого серця, то мені особисто жаль Миколу Мельниченка. Він всього на всього жертва, своєрідний цап-відбувайло у цій трагічній і брудній справі, деталі якої обов’язково «випливуть» на поверхню після «відходу» головних дійових осіб.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG