Доступність посилання

27 Вересень 2017, Київ 01:45
До 15-ї річниці Конституції народ України отримав подарунок – розмову з Президентом кількох журналістів, а заодно й прогулянку його резиденцією у Межигір’ї.

Президент продемонстрував свою відкритість, свою впевненість, свою розкутість та уміння відповідати на запитання, не заглядаючи у папірці.

Ми переконалися – усі конституційні права Президента забезпечені на найвищому рівні. Ми побачили – у Президента є все, щоб затишно відпочивати і наполегливо трудитися для блага країни. Звісно, не Лувр, але ж в яких рамах картини на стінах! Звісно, не Петергоф, але ж з якими альтанками та фонтанами! Звісно, не палац Потоцьких, але ж які сходи!

Ми почули, що Президент вже просто «інколи не може дивитися, як бідно живуть люди». Тому він поставив мету «підтягнути бідних до середнього рівня» і для цього проводить пенсійну реформу. І хоч журналісти сказали Президенту, що й середній клас за минуле півріччя значно скоротив споживання, а отже став жити гірше – Президент впевнений, що просто «мало часу пройшло». Мало, щоб усі могли відчути себе так спокійно і впевнено, як він у Межигір’ї.

Президент добрий. Він не топить камін, бо там живуть сови. А маленьке совенятко, що ненароком впало вниз – «виростили й вигодували». Президент не розповів, чи стало совеня ручним, зате продемонстрував, наскільки добре дресированими є люди, які його обслуговують та охороняють. «Зонтик неси!» – звелів Президент і парасоля розкрилася над ним без обов’язкового слова «будь-ласка».

Президент поскаржився журналістам, що він любить казати правду, а «політичні витребеньки» йому дуже важко даються. І буквально одразу показав, як можна довго відповідати на запитання про російський газ та українську трубу – навіть натяком не видавши наявність напруги у цих питаннях.

Президент, фактично, усю душу відкрив, коли пояснював, чому підписав закон «Про червоний прапор». «У мене рука не піднялася не підписувати цей закон. Я вважав, що зобов'язаний підписати цей закон, заради пам'яті тих людей, які відстоювали нашу країну, перемогли в цій страшній війні ворога – фашизм», – сказав він. І тут же поскаржився, що Конституційний суд пішов у цьому питання проти Президента, бо ж він – Президент, не має впливу на КС. «Я висловив свою думку главі Конституційного суду…Що мені важко буде сприйняти, якщо таке рішення буде прийнято. Я просив щоб мою позицію донесли до всіх». Але КС пояснив Президенту, що є порушення закону, щоправда, «глава Конституційного суду дуже важко пережив це рішення».

Дуже щирим був Президент, коли казав, що він не бачить проблем із свободою слова в Україні. А деяким журналістам, зокрема з руху «СТОП ЦЕНЗУРІ!», які на переконання Президента, є заангажованими,«ведуть брудну гру й шукають конфлікт зі мною», Віктор Янукович порадив «шукали інших клієнтів. Їх достатньо. Я не той. Я їм не по зубам».

Президент пояснив нам, що не варто переживати через зростання державного боргу. Те, що ми позичаємо у МВФ – це просто «іміджевий момент». Як виявилося, позичаючи, ми лише підтверджуємо конкурентноздатність нашої економіки.

Прямо й рішуче відкинув Президент усі натяки на можливу відставку голови Уряду Миколи Азарова і дуже душевно та довірливо висловив свій сум від того, що Рінат Ахметов думає над тим, чи йти йому ще у депутати. «Я вперше почув від Ріната Леонідовича, що він серйозно замислюється над тим, чи є сенс і необхідність йти балотуватися на наступних виборах в народні депутати».

З Ахметовим Президент бачиться рідко, зате регулярно спілкується з людьми, які його «інформують про те, як народ сприймає реформи». «Як тільки буваю в Україні, так у мене є люди, які мені розказують», – сказав Президент.

Особливо цікаво було спостерігати за виразами облич відомих журналістів, які слухали «правду Президента».
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG