Дощ ллє, мов хоче вимити увесь бруд. Суд судить як може. Тимошенко захищається як уміє. Народ мокне і слухає музику.
« Взгляды у людей пристальные. Стать бы нам чуть-чуть искреннее. Нам не жить друг без друга», – проникливо на увесь Хрещатик виспівує гучномовець.
«Скорости вокруг бешеные. Мы себя едва сдерживаем», – застерігають організатори суду під музику.
«Слышал я слова правильные. Всё искал пути праведные. А твои слова памятные», – каже голосом Магомаєва головний замовник музики. Мабуть натякає, що справа то не у газі, а у тимошенківському сакраментальному – «ви ще на цих шаликах повіситеся».
Не знаю який конкретно «регіональний винахідник» вигадав спосіб глушити слабенький лемент опозиції чудовими зразками радянського та українського народного пісенного мистецтва, але цинізму його явно ні в кого позичати.
Ще взимку, політичних голодувальників на площі у Києві замітало снігом під акомпанемент народних фольклорних колективів, які звозилися звідусіль до столиці на спішно організовану ярмарку. Тепер піснями перекрикують вигуки «Юля».
«Нам не жить друг без друга!» – вкотре волає гучномовець. І він таки має рацію. Ні Януковичу, ні Тимошенко, ні Ющенкові справді немає куди їм подітися у цьому світі – від один одного, від себе, від нас.
« Взгляды у людей пристальные. Стать бы нам чуть-чуть искреннее. Нам не жить друг без друга», – проникливо на увесь Хрещатик виспівує гучномовець.
«Скорости вокруг бешеные. Мы себя едва сдерживаем», – застерігають організатори суду під музику.
«Слышал я слова правильные. Всё искал пути праведные. А твои слова памятные», – каже голосом Магомаєва головний замовник музики. Мабуть натякає, що справа то не у газі, а у тимошенківському сакраментальному – «ви ще на цих шаликах повіситеся».
Не знаю який конкретно «регіональний винахідник» вигадав спосіб глушити слабенький лемент опозиції чудовими зразками радянського та українського народного пісенного мистецтва, але цинізму його явно ні в кого позичати.
Ще взимку, політичних голодувальників на площі у Києві замітало снігом під акомпанемент народних фольклорних колективів, які звозилися звідусіль до столиці на спішно організовану ярмарку. Тепер піснями перекрикують вигуки «Юля».
«Нам не жить друг без друга!» – вкотре волає гучномовець. І він таки має рацію. Ні Януковичу, ні Тимошенко, ні Ющенкові справді немає куди їм подітися у цьому світі – від один одного, від себе, від нас.
