Московська «Комерсант» стверджує, з посиланнями на один із останніх соціологічних досліджень одного із досить довірених у Києві соціологічних центрів, місцевого міжнародного інституту соціології, що «курс Віктора Януковича упав утричі, але позиції Юлії Тимошенко не зміцнилися». Якщо у січні 2010 року Партію регіонів Януковича підтримувало майже 40 відсотків виборців, то нині лише трохи більше ніж 13 відсотків, а рейтинг БЮТ за це час навіть трохи знизився і залишається на рівні, трохи меншому від 11 відсотків… Обвал регіоналів експерти пояснюють «відсутністю якісних змін і покращень у житті та антисоціальними новаціями у вигляді тієї ж пенсійної реформи». Це супроводжується ослабленням незалежного бізнесу, зростанням безробіття. Такі фактори не можуть сприяти партії влади, наголошують експерти. Якісного покращення рейтингу однієї з найбільш популярних позиційних сил, партії Тимошенко «Батьківщина», не відбулося. І тут аналітики з соціологами відзначають відсутність у політиці партії Тимошенко привабливих новацій. Експерти також зауважують, що по суті Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко для українців «подоби старої еліти, котрі відрізняються між собою лише клановою належністю, а суттєвих, програмних відмінностей між ними немає». Бездарність поведінки Юлії Тимошенко, наприклад, Андрій Окара пояснює «Комерсанту» зайнятістю лідера БЮТ не перспективами країни, а «власною кримінальною справою».
Аналітик із польського Центру східних досліджень Тадеуш Ольшанський оприлюднив аналіз ролі Всеукраїнського об’єднання «Свобода» на українському політичному фронті. Аналітик із Варшави бачить збільшення популярності «Свободи» Олега Тягнибока на заході України фактором, який грає на руку Партії регіонів через ослаблення позицій у національного електорату західних областей України, насамперед у БЮТ. Експерт вважає другорядними такі фактори, як імовірна залежність «Свободи» від Партії регіонів і вплив на цю крайню праву силу якихось спецслужб, та прогнозує стабільне зростання впливу цього політичного об’єднання на українське політичне життя, аж до ймовірної появи парламентської фракції у перспективі виборів до Верховної Ради 2012 року. Тадеуш Ольшанський називає програму «Свободи», насамперед, «антиліберальною», де «право нації переважає у людських і громадянських правах» і є прагнення будувати сильну українську державу «на принципах соціального і національного правосуддя». «Свобода» виступає за унітарну державу і ліквідацію автономії Криму. Земля, за програмою «Свободи», має бути державною, виділеною фермерам у спадкове користування. «Свобода», як зауважує польський аналітик, – «єдина впливова політична сила в Україні, котра виступає за радикальну «декомунізацію» державної адміністрації, звідки мають бути усунуті всі працівники, котрі були активні до 1991 року. Україна у зовнішній політиці має керуватися «європейським українським центризмом», прагнути якнайскоріше до НАТО і відійти від СНД. ЄС навіть не згаданий у програмі «Свободи». «Етноцентризм – головний елемент програми «Свободи», – наголошує Тадеуш Ольшанський і додає, що за ВО «Свобода», «національність громадянина має стати суспільної категорією» і визначати долі у виконавчі владі, збройних силах, освіті, науці і навіть в економіці. Національний стан цих галузей і ділянок має відповідати пропорції українців та етнічних меншин. Польський аналітик також зауважує тут, що окрім офіційної програми, «Свобода» має й неофіційну, приховану у переконаннях, твердженнях членів партії. Така програма є набагато радикальнішою, расистською, на думку експерта з Варшави. В аналізі Тадеуша Ольшанського також відзначено радикально антиросійський характер програми і дій «Свободи», її неприйняття історичних претензій сусідів, зокрема, поляків, що викликає українсько-польське напруження в регіоні. Аналітик також наголошує, що ліві сили в Україні «демонізують» «Свободу» як «нацистську загрозу», а націонал-демократичні партії, БЮТ, просувають тезу про зв’язок «Свободи» з Партією регіонів. Хоча це все є певними перебільшеннями, на думку Ольшанського. Експерт вважає, що ВО «Свобода» стало «важливим елементом українського політичного життя і важко очікувати, що цю силу можна буде ізолювати упродовж найближчого десятиріччя».
Відомий західний експерт із питань Східної Європи і Росії Владімір Сокор попереджає на сторінках американського аналітичного видання «Джеймстаун Фаундейшен», що «українська влада Президента Януковича готує громадську думку до ймовірного продажу активів «Нафтогазу України» російському газовому монополістові «Газпрому», що веде до зростання контролю Москви над українською ГТС та стратегічними енергетичними активами Україні. Сокор наголошує, що для таких кроків Партії регіонів необхідно внести зміни до чинних законодавчих заборон в Україні щодо продажу чи передачі стратегічних енергетичних активів на кшталт ГТС чи «Нафтогазу» іноземним інвесторам. Все це робиться владою у Києві з метою захисту інтересів «енергоємних галузей промисловості та їхніх власників і задоволення інтересів побутових споживачів у передвиборний час». Тим більше, що напередодні парламентських виборів 2012 року політична популярність правлячої команди різко впала. Для переконання громадськості у таких кроках Києва на догоду Росії влада Януковича буде й надалі «демонізувати (і через судовий процес) Юлію Тимошенко, як призвідника невигідної газової ціни у січні 2009 року, і переконувати у необхідності коштів для модернізації української ГТС шляхом продажу частини активів, всіляко спростовуючи твердження про нібито «злиття «Нафтогазу» з «Газпромом», і практично поступово продасть контроль над «Нафтогазом» тому ж «Газпромові».
Аналітик із польського Центру східних досліджень Тадеуш Ольшанський оприлюднив аналіз ролі Всеукраїнського об’єднання «Свобода» на українському політичному фронті. Аналітик із Варшави бачить збільшення популярності «Свободи» Олега Тягнибока на заході України фактором, який грає на руку Партії регіонів через ослаблення позицій у національного електорату західних областей України, насамперед у БЮТ. Експерт вважає другорядними такі фактори, як імовірна залежність «Свободи» від Партії регіонів і вплив на цю крайню праву силу якихось спецслужб, та прогнозує стабільне зростання впливу цього політичного об’єднання на українське політичне життя, аж до ймовірної появи парламентської фракції у перспективі виборів до Верховної Ради 2012 року. Тадеуш Ольшанський називає програму «Свободи», насамперед, «антиліберальною», де «право нації переважає у людських і громадянських правах» і є прагнення будувати сильну українську державу «на принципах соціального і національного правосуддя». «Свобода» виступає за унітарну державу і ліквідацію автономії Криму. Земля, за програмою «Свободи», має бути державною, виділеною фермерам у спадкове користування. «Свобода», як зауважує польський аналітик, – «єдина впливова політична сила в Україні, котра виступає за радикальну «декомунізацію» державної адміністрації, звідки мають бути усунуті всі працівники, котрі були активні до 1991 року. Україна у зовнішній політиці має керуватися «європейським українським центризмом», прагнути якнайскоріше до НАТО і відійти від СНД. ЄС навіть не згаданий у програмі «Свободи». «Етноцентризм – головний елемент програми «Свободи», – наголошує Тадеуш Ольшанський і додає, що за ВО «Свобода», «національність громадянина має стати суспільної категорією» і визначати долі у виконавчі владі, збройних силах, освіті, науці і навіть в економіці. Національний стан цих галузей і ділянок має відповідати пропорції українців та етнічних меншин. Польський аналітик також зауважує тут, що окрім офіційної програми, «Свобода» має й неофіційну, приховану у переконаннях, твердженнях членів партії. Така програма є набагато радикальнішою, расистською, на думку експерта з Варшави. В аналізі Тадеуша Ольшанського також відзначено радикально антиросійський характер програми і дій «Свободи», її неприйняття історичних претензій сусідів, зокрема, поляків, що викликає українсько-польське напруження в регіоні. Аналітик також наголошує, що ліві сили в Україні «демонізують» «Свободу» як «нацистську загрозу», а націонал-демократичні партії, БЮТ, просувають тезу про зв’язок «Свободи» з Партією регіонів. Хоча це все є певними перебільшеннями, на думку Ольшанського. Експерт вважає, що ВО «Свобода» стало «важливим елементом українського політичного життя і важко очікувати, що цю силу можна буде ізолювати упродовж найближчого десятиріччя».
Відомий західний експерт із питань Східної Європи і Росії Владімір Сокор попереджає на сторінках американського аналітичного видання «Джеймстаун Фаундейшен», що «українська влада Президента Януковича готує громадську думку до ймовірного продажу активів «Нафтогазу України» російському газовому монополістові «Газпрому», що веде до зростання контролю Москви над українською ГТС та стратегічними енергетичними активами Україні. Сокор наголошує, що для таких кроків Партії регіонів необхідно внести зміни до чинних законодавчих заборон в Україні щодо продажу чи передачі стратегічних енергетичних активів на кшталт ГТС чи «Нафтогазу» іноземним інвесторам. Все це робиться владою у Києві з метою захисту інтересів «енергоємних галузей промисловості та їхніх власників і задоволення інтересів побутових споживачів у передвиборний час». Тим більше, що напередодні парламентських виборів 2012 року політична популярність правлячої команди різко впала. Для переконання громадськості у таких кроках Києва на догоду Росії влада Януковича буде й надалі «демонізувати (і через судовий процес) Юлію Тимошенко, як призвідника невигідної газової ціни у січні 2009 року, і переконувати у необхідності коштів для модернізації української ГТС шляхом продажу частини активів, всіляко спростовуючи твердження про нібито «злиття «Нафтогазу» з «Газпромом», і практично поступово продасть контроль над «Нафтогазом» тому ж «Газпромові».
