Що найбільш неприємно вражає в листі знаних представників української інтелігенції до президента Віктора Януковича, так це не слова підтримки, а вірнопідданські формулювання. «У протистоянні між громадянами і корупційною системою, що от уже двадцять років душить громадянське суспільство, Ви, пане Президент, твердо стоїте на стороні народу», – йдеться в листі. Аж надто вже улесливо.
Колись культовий для пізньорадянської інтелігенції бард Булат Окуджава радив взятися за руки, аби не пропасти поодинці. Схоже, знані представники української інтелігенції вирішили взятися за руки з чинною владою. Можливо, це навіть добре. Може, варто вже відкинути деструктивний інтелігентський постулат про те, що треба любити країну, але ненавидіти держапарат.
Проте навіщо, навіть з найкращих міркувань намагаючись поручкатися із владою, попервах цю руку (а може і не руку, а інше місце) так улесливо виціловувати?! Невже без такого прогину дорогий Віктор Федорович Вас не почує? Чи, може, вся сіль цього листа у висловленні вірнопідданських почуттів?..
Минулоріч деякі представники української інтелігенції прогнулися, коли поїхали вітати Віктора Януковича з ювілеєм в сумнівним чином набуту резиденцію «Межигір'я». Тепер вірнопідданський лист… Тенденція, одначе…
Ми звикли, що інтелігентна людина є носієм не лише хороших манер, але й високої порядності та гідності. І менше пам’ятаємо про те, що інтелігенції притаманна також м’якість характеру.
Утім, за цим листом не варто робити загальний висновок про, м’яко кажучи, інтелігентський конформізм. Адже майже одночасно з оприлюдненням цього листа інші інтелігентні люди (зокрема, Євген Сверстюк, Євген Захаров, Мирослав Маринович) утворили Громадський комітет захисту від політичних переслідувань в Україні. Якщо одні інтелігенти хочуть підставити плече президентові, то інші – тим, кого очолювана ним влада переслідує, зловживаючи правом і вдаючись до суто радянського лукавства.
Отже, кожен, хто дослухається до думки інтелігенції, може обрати собі компанію до вподоби.
Колись культовий для пізньорадянської інтелігенції бард Булат Окуджава радив взятися за руки, аби не пропасти поодинці. Схоже, знані представники української інтелігенції вирішили взятися за руки з чинною владою. Можливо, це навіть добре. Може, варто вже відкинути деструктивний інтелігентський постулат про те, що треба любити країну, але ненавидіти держапарат.
Проте навіщо, навіть з найкращих міркувань намагаючись поручкатися із владою, попервах цю руку (а може і не руку, а інше місце) так улесливо виціловувати?! Невже без такого прогину дорогий Віктор Федорович Вас не почує? Чи, може, вся сіль цього листа у висловленні вірнопідданських почуттів?..
Минулоріч деякі представники української інтелігенції прогнулися, коли поїхали вітати Віктора Януковича з ювілеєм в сумнівним чином набуту резиденцію «Межигір'я». Тепер вірнопідданський лист… Тенденція, одначе…
Ми звикли, що інтелігентна людина є носієм не лише хороших манер, але й високої порядності та гідності. І менше пам’ятаємо про те, що інтелігенції притаманна також м’якість характеру.
Утім, за цим листом не варто робити загальний висновок про, м’яко кажучи, інтелігентський конформізм. Адже майже одночасно з оприлюдненням цього листа інші інтелігентні люди (зокрема, Євген Сверстюк, Євген Захаров, Мирослав Маринович) утворили Громадський комітет захисту від політичних переслідувань в Україні. Якщо одні інтелігенти хочуть підставити плече президентові, то інші – тим, кого очолювана ним влада переслідує, зловживаючи правом і вдаючись до суто радянського лукавства.
Отже, кожен, хто дослухається до думки інтелігенції, може обрати собі компанію до вподоби.
