– Прямий вплив коливань на фінансових ринках був незначний. Постраждав лише фондовий ринок, де головним чином торгують зовнішні інвестори, тож коливання повторюють ті, що відбуваються на західних ринках. Сама ж російська економіка залишається досить ізольованою від світової економіки. А попит на нафту, головний експортний товар Росії, продовжує зростати, незважаючи на економічне сповільнення у світі. Ціни ж на нафту до травня були на високому рівні, що дозволило економіці вирости на понад 4 відсотки в першому кварталі.
– А наскільки стабільним може бути таке зростання, якщо воно залежить від ціни на нафту?
– Саме у цьому і є проблема. Сировинний сектор домінує в російській економіці, причому з великим відривом від інших. Від його замовлень залежать сотні компаній з інших секторів економіки. Тобто через падіння цін на нафту доходи нафтогазових компаній скорочуються, і це відразу позначається на всій економіці. Загалом досі правильною залишається формула, згідно з якою зниження ціни на нафту на 10 доларів зрізає економічне зростання в Росії на один відсоток. Зараз після кризи економіка Росії витрачає нафтові гроші повільніше, ніж раніше, бізнес став консервативнішим у своїх планах.
– Що ж потрібно для того, щоб економіка розвивалася стабільніше у цих умовах?
– Щоб скоротити залежність, потрібна глибока диверсифікація російської економіки. Тобто, поява в ній нових, високотехнологічних галузей, які спроможні виробляти сучасні товари й послуги, на які був би попит не лише у видобувних галузях, але й в інших. До того ж, вони мали б бути конкурентоспроможними на світовому ринку.
Це завдання цілеспрямованої економічної політики держави на багато років уперед. Йдеться про створення спеціальної системи пільг та інших преференцій для компаній у нових галузях, гарантованих для них на декілька років. Також потрібно створювати нові технопарки, всіляко стимулювати формування в економіці реального конкурентного середовища.
Проте замість нього існує система державного фаворитизму. Поки успіх багатьох компаній пов’язується не з їхнім досвідом, а зі зв’язками у державних структурах. Тому з країни витікає капітал, який не знаходить собі застосування в Росії. Він втікає, щоб створювати робочі місця не в Росії, а за кордоном.
Матеріал підготували Марія Щур і Brian Whitmore
– А наскільки стабільним може бути таке зростання, якщо воно залежить від ціни на нафту?
– Саме у цьому і є проблема. Сировинний сектор домінує в російській економіці, причому з великим відривом від інших. Від його замовлень залежать сотні компаній з інших секторів економіки. Тобто через падіння цін на нафту доходи нафтогазових компаній скорочуються, і це відразу позначається на всій економіці. Загалом досі правильною залишається формула, згідно з якою зниження ціни на нафту на 10 доларів зрізає економічне зростання в Росії на один відсоток. Зараз після кризи економіка Росії витрачає нафтові гроші повільніше, ніж раніше, бізнес став консервативнішим у своїх планах.
– Що ж потрібно для того, щоб економіка розвивалася стабільніше у цих умовах?
– Щоб скоротити залежність, потрібна глибока диверсифікація російської економіки. Тобто, поява в ній нових, високотехнологічних галузей, які спроможні виробляти сучасні товари й послуги, на які був би попит не лише у видобувних галузях, але й в інших. До того ж, вони мали б бути конкурентоспроможними на світовому ринку.
Це завдання цілеспрямованої економічної політики держави на багато років уперед. Йдеться про створення спеціальної системи пільг та інших преференцій для компаній у нових галузях, гарантованих для них на декілька років. Також потрібно створювати нові технопарки, всіляко стимулювати формування в економіці реального конкурентного середовища.
Проте замість нього існує система державного фаворитизму. Поки успіх багатьох компаній пов’язується не з їхнім досвідом, а зі зв’язками у державних структурах. Тому з країни витікає капітал, який не знаходить собі застосування в Росії. Він втікає, щоб створювати робочі місця не в Росії, а за кордоном.
Матеріал підготували Марія Щур і Brian Whitmore
