Доступність посилання

ТОП новини

Невідрубані голови


Валерія Новодворська

Це ж треба, такий збіг думок двох братніх слов’янських диктатур. Я вже не говорю про третю, білоруську. Якщо згадати шукшинський шедевр «Як Іван-Царевич за дивом ходив», то лукашенківська голова слов’янського Змія-Горинича – найдурніша. Говорить тільки: «Біфштекс, лангет, шашлик». Дев’ять опозиціонерів випустили, а кандидатів на президента залишили. Хай не балотуються іншим разом, знають своє місце, не ламають Колін маршальський жезл, який він носить у своєму дитячому портфельчику разом з абеткою і пеналом.

Але і московська та київська голови не розумніші. Вони про нас думають також гастрономічними категоріями. І штрикають виделками, перевіряючи, чи ж ми добре підрум’янились. Судячи з двох синхронних слов’янських наїздів на залишки суверенних демократій, нас уже можна вкладати на таріль і нести на чекістський стіл. Їсти подано.

Політологи губляться у припущеннях і версіях, навіщо київській голові Змія-Горинича з фейсом Януковича знадобилося робити з Юлії Тимошенко бояриню Морозову. Ясна річ, якщо б Москва давала газ задарма, то від нього ні Юля, ні інший міністр би не відмовились. Не побіг би ніхто за Путіним, засуваючи йому до бездонної й дірявої кремлівської кишені зайві мільйони, щоб чекісти з голоду не вимерли. Помаранчевих грабували за неповагу до старшої московської зміїної голівки, а підлизу Януковича грабують уже просто так, із зажерливості. Дружба дружбою, а тютюнець нарізно. До того ж він провинився. Ще збереглась Західна Україна, ті, хто голосував проти Януковича і Москви, Ющенко, партія Тягнибока, Юлин БЮТ, пан Яценюк. Чому їх усіх не закопав Янукович у Бабиному Ярі третім шаром? Так нехай і платить.

Янукович намагається довести, що він може закопати хоча б Юлю. Адже Юля, за всіх її недоліків, сьогодні є символом, живою пам’яттю про Помаранчеву революцію. До того ж символом красномовним, гарним, хоробрим. Прибрати Юлю – це знищити пам’ять про кремлівську поразку 2004 року. Московська голова наполягає, щоб на віночку з червоних зірок, у найкращих традиціях Єршова і Войновича, засяяв православний російський серп, на який дуже схожі суверенні хрести від РПЦ. Знищити пам’ять народу з подачі Януковича зараз намагається і Вищий адміністративний суд України. Він у черговий раз постановив, що знищені московськими енкаведистами Степан Бандера і Роман Шухевич героями не були. Ці «януки» скоро саги і пісні почнуть переписувати. Юля повинна пишатись, що її приписали до історичної пам’яті і зарахували до національних героїв.

Чому українські совки дозволили її заарештувати? Що, тяжко було взяти приступом суд чи Лук’янівську тюрму? Герої ОУН лежать у могилах, а їхні нащадки лежать на пляжах, коли їхню пам’ять про колишню помаранчеву надію затоптують «беркутівськими» чобітьми. Соромно, панове. Той, хто сьогодні в Україні не захищає Юлю, назавжди записується до московського рабства. Юля в тюрмі, а в Києві працює метро, їздить транспорт, літають літаки. І жодного загального політичного страйку. «Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білій стужі сонце України». Це написав Василь Стус, український Рільке, якого замордували в радянському концтаборі ті ж чекісти.

А що в нас з московською головою Змія Горинича – найзліснішою й зубастою? Путін посміхається і загадково облизується, однак його клеврети вже пропонують змінити ландшафт на Луб’янській площі. Бракує там олов’яного вояки Урфіна Джюса, тобто залізного Фелікса. Питається, навіщо нинішнім чекістам, плутократам, злодіям і шахраям «преславна статуя» залізного Фелікса, який спав на солдатському ліжку і прикривався шинеллю, аскета і фанатика, який би нині поставив до стінки весь особовий склад Луб’янки і Кремля, не кажучи вже про Рубльовку і про нас, убогих антирадянщиків? Навіщо нинішнім чекістам Андропови і Дзержинські? А щоб знищити останню пам’ять про серпень 91-го, нібито нічого й не було, ні Єльцина, ні свободи, ні перемоги над ГКЧП. Ось акурат 22 серпня і встановити. Тільки шести соток, обіцяних Янаєвим, не буде. Путін відміряє кожному по два аршини. Все станеться, як віщувала Нателла Болтянська:

И можно ли верить прекрасному сну?
А вдруг в пробуждении скором
Безжалостно рвут на заре тишину
Удары шагов Командора.

Публікацію цієї статті у перекладі українською мовою здійснено з відома автора. Статтю взято з російського інтернет-видання Грани.ру.

Валерія Новодворська – російський політик, публіцист, журналіст, дисидент, правозахисниця

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG